Після протестів громадськості влада Макіївки вирішила ліквідувати не вісім шкіл, а лише чотири. Мешканці віддалених селищ кажуть, що бояться відпускати дітей на уроки за два-три кілометри. І це — не єдина причина незгоди батьків із закриттям навчальних закладів.

«Там, де «Президент»

Такий дивний вислів не раз доводилося чути під час спілкування з мешканцями селища колишньої шахти «Радянська». Спочатку не зрозуміла, про якого президента йдеться. «Місцеві» пояснили: так колоритно називається вулиця зі зруйнованими покинутими садибами. Про походження народної назви, яка існує багато років, нічого невідомо. Сьогодні на «Президенті» можна побачити будинки без дахів, вікон та дверей, повалені паркани і сміття. Колись тут жили шахтарі, які працювали на сусідніх вугільних підприємствах. Господарі старішали й помирали. На три навколишні шахти також очікувала смерть: їх ліквідували. Молодше покоління просто покидало невлаштоване житло, виїжджаючи в пошуках кращого місця.

Наш автомобіль обережно оминає яму за ямою, тому черепашача швидкість дає змогу роздивитися обидва боки вулиці. Через дорогу від «Президента» — загальноосвітня школа №17. Саме вона залишається живим вогнищем у цьому куточку міста. Але на початку року навчальний заклад потрапив до переліку кандидатів на так звану «оптимізацію». Збори ініціативної групи, яка виступає проти закриття школи, проходили просто неба на майданчику поблизу магазину. Зійшлися не лише батьки, а й інші мешканці селища. Батькам стало відомо, що замість навчального закладу, який нині відвідують 130 дітей, у двоповерховій будівлі начебто хочуть облаштувати протитуберкульозний диспансер. Люди висловлювали обурення такими планами.

«Ми проти закриття нашої школи. Вона відповідає всім вимогам, діти отримують повноцінну освіту, — казала представник ініціативної групи Тетяна Клименко. — З точки зору безпеки школярів заклад розташований у дуже зручному місці. Для нас неприйнятно водити дітей пішки в сусіднє селище, що за понад два кілометри. А організоване підвезення на таку відстань нормативами не передбачено. Щоосені та щовесни в нас — бездоріжжя. Вказівники не стоять, відпускати дитину страшно. Бараки розвалені ви самі бачили. Плюс доведеться минати залізничний переїзд».

«Я хвилююся, що тут буде організовано протитуберкульозну лікарню, — додає мати трьох дітей Емілія. — Пройти до зупинки від мого будинку неможливо: сміття, бруд. Якби дали машину з трактором, усе згребли б та зробили майданчик — я не проти. Але нині — смітник».

«У депутатів є гроші — нехай трохи затягнуть паски»

Ініціативна група батьків розіслала звернення із закликом не закривати школу до всіх можливих інстанцій. Вимоги підтримали прості мешканці, в яких на очах руйнувалося шахтарське селище. Гірничий майстер шахти «Північна» Олександр стривожений чутками про «оптимізацію» не лише школи, а й дитячої лікарні: «Відновлювати потрібно все. Крім як у садочку, дитячого майданчика немає. Все зруйновано. Освітлення потрібно відновити. Сміття прибрати. Дороги — скільки їх у місті ремонтують, а тут ніхто жодного разу і дірки не залатав. Якщо школу закриють, лікарню закриють — тільки виїздити звідси залишається».

А батько школяра Ігор додає: цього року вирішено закрити й районний центр дитячої та юнацької творчості. «У мене син туди вже п’ять років ходить до спортивної секції. Чим тепер зайняти дітей? Що на нас чекає: кримінал, злочинність?»

У невеликому магазинчику промислових товарів — порожньо. Лише школярі забігають купити наклейки чи ручки. Продавець Тетяна Немонєжина, мати двох дітей, бідкається: мовляв, торгівля йде погано. Останнім часом люди заощаджують на всьому, новий одяг та взуття майже не купують. Ідею закриття школи моя співрозмовниця не схвалює: тоді старшу 11-річну доньку доведеться відводити і забирати. «А я не можу, в мене ще молодша донька, їй три роки. Із ким меншу залишати?» — запитує Тетяна.

Шахтар-пенсіонер Олександр Іщенко наводить інший аргумент: мовляв, місцевий дитсадочок переповнений, тож незабаром ці діти стануть першокласниками. Але де навчатимуться, якщо школу закриють? «Якщо обидва батьки працюють, хто догляне за дитиною, хто водитиме її за кілька кілометрів?», — хвилюється пенсіонер.

«Я тут народився і в цій школі навчався. Мені дуже образливо. Тому що є розвиток, а є дегенерація. Хотілося б, щоб у нашій Макіївці було, як раніше: щоб щось будували, щоб було більше шкіл та дитячих садочків, — висловлює свою думку Володимир Логвиненко. — Я не проти тубдиспансеру. Там теж люди знедолені. Але потрібен розвиток. Тоді не буде туберкульозу, СНІДу та моргів. Он у депутатів є гроші — нехай трохи затягнуть паски. Досить їздити на «Майбахах», потрібно гроші віддавати людям, а не красти».

Якщо підсумувати висловлювання мешканців селища, можна зробити висновок: громадськість протестує проти безрадісної перспективи селища. Тим паче що навколишні види не вселяють оптимізму. Свого часу, коли ліквідували шахти, мешканцям обіцяли розв’язання всіх соціальних проблем. Але передбачені планом заходи держава не виконала. Тому люди не вірять новим обіцянкам влади. 

Після дзвінка «великої людини» міська влада передумала

Ще однією «гарячою точкою» стала школа №44 — заповнена на 95 відсотків. Проте міське управління освіти повідомило про «новацію»: всі учні перейдуть до навчально-реабілітаційного центру, де організують школу-інтернат. Отже, планувалося об’єднати «інтернатівських» дітей з учнями звичайної школи. Формальний привід — стара котельня у школі, яка працює на вугіллі і начебто вже не «тягне» опалення будівлі.

«Мальцев (міський голова Макіївки Олександр Мальцев. — Авт.) перед виборами торік приїздив до нас і особисто обіцяв відремонтувати шкільну котельню. Це була одна з його передвиборних обіцянок, — каже мати школярки Лілія Марченко. — У принципі, проблему можна розв’язати разом із міською владою. Жодних причин ліквідувати школу чи переводити до іншого приміщення немає. Якщо заклад закриють, чотири сусідні селища залишаються «сиротами», а дітям доведеться ходити по два з половиною кілометри в один бік».

Крім того, батькам не сподобалося, що інтернат, до якого пропонували перевести школярів, розташований поруч із ринком, де пожвавлений рух автомобілів та немає тротуарів. Після кількох бурхливих обговорень та листів протесту відбулася зустріч ініціативної групи з міським головою. За словами учасників зустрічі, Олександр Мальцев пообіцяв, що школу не закриють. Керівник міста назвав «недоцільним» переведення 404 учнів до іншого закладу та зізнався, що із приводу названої школи йому навіть телефонувала «велика людина». Яка саме — можна лише здогадуватися.

Ситуація ще в одній макіївській школі №3 І—ІІ ступенів до болю знайома: в «депресивному» селищі школа — єдиний культурний центр, де проходять усі значні події — від концертів до виборів. Батьки учнів кажуть, що їм запропонували перевести дітей до іншої школи. «Але на шляху до неї та навколо розташовуються посадка, пустир, клуб імені Кірова в аварійному стані, відкриті люки на асфальті, покинута шахта «Капітальна», яка не огороджена та не захищена від доступу сторонніх, тим паче дітей. У зв’язку з цим батьки занепокоєні безпекою своїх дітей на шляху до школи», — написали у своєму зверненні до Президента України члени ініціативної групи.

Батьки просять іноземних дипломатів втрутитися

Варто зазначити, що після того, як проблема закриття шкіл у Донецькій області набула загальноукраїнського розголосу, на місцях дали задній хід і трохи вгамували апетити «оптимізаторів». Принаймні в обласній державній адміністрації нині воліють не згадувати про «дорожню карту», згідно з якою до кінця року в області збиралися закрити 26 шкіл. Як відомо, і Президент України, і Прем’єр-міністр доручили вивчити обставини ліквідації навчальних закладів. А голова обласної держадміністрації Анатолій Близнюк заявив, що дав команду керівникам «працювати з людьми»: «Як такої програми, які школи закривати, коли і куди переносити, немає ні на рівні уряду, ні на рівні області. Але ми розуміємо: якщо громада приймає рішення закривати — значить, їй на місці видніше».

Коли матеріал готувався до друку, відбулася сесія Макіївської міської ради. Депутати розглянули програму оптимізації шкіл у місті. Із передбачених восьми навчальних закладів вирішено закрити чотири: №3, №100, №27 та №94. Інші будуть ремонтувати та оновлювати.

Олександр Мальцев, міський голова Макіївки: «Ми вирішили залишити ті навчальні заклади, які є єдиними острівцями культури та громадського життя у своїх селищах. Вважаю, що перший проект оптимізації навчальних закладів міста, в якому йшлося про закриття восьми шкіл, був абсолютно грамотний і продуманий — у відповідності з тими асигнуваннями, які отримала галузь на 2011 рік. Без оптимізації зберегти систему освіти в Макіївці неможливо. Якщо цього не зробити сьогодні, завтра все просто зруйнується».

І якщо в Макіївці ситуація стала зрозумілою, то в Донецьку пристрасті ще не вгамувалися. Батьки учнів школи №2 апелюють до світової громадськості: вони написали листи послам Великої Британії, США, а також голові Представництва ЄС в Україні. Автори заяви просять дипломатів узяти під контроль ситуацію із закриттям навчального закладу з поглибленим вивченням англійської мови. Ця школа розташована в самісінькому центрі міста, за кілька десятків метрів від обласної державної адміністрації. Ініціативна група батьків припускає, що справжня причина ліквідації навчального закладу — зручне розташування на головній вулиці. «Представники влади прийняли рішення продати будівлю школи, щоб отримати прибуток під час підготовки до Євро-2012, — стверджують у своїй заяві батьки. — Просимо вас зобов’язати місцеву владу не закривати школу, а в разі закриття — позбавити Україну права приймати Євро-2012». 

На знімку: «До іншої школи? Ні!» — кажуть першокласниці школи №17.

Фото автора.