У світі гострою є проблема забезпечення населення якісною питною водою. Її обговорюватимуть наступного року на Світовому форумі з питань води. А вже сьогодні ООН внесла право доступу до води та каналізації до фундаментальних прав людини. І пропонує визнати це право всім державам—членам ООН.
Цим питанням, а також стану водних ресурсів у світі, екології навколишнього середовища, зокрема в європейських країнах, було присвячено засідання Комітету з питань навколишнього середовища, сільського господарства, місцевих і регіональних справ ПАРЄ. Народний депутат України Микола Шершун вже чотири роки є членом комітету і представляє нашу державу в цій поважній інституції, тож ділиться враженнями від засідання.
— Справді, проблема забезпечення населення питною водою, до того ж якісною, нині дуже актуальна: кожна шоста людина на землі відчуває її гостру нестачу, — розпочав свою розповідь Микола Шершун. — Тому, наголошувалося на засіданні Комітету ПАРЄ, вода стає інструментом маніпуляцій на міжнародній арені, приводом для терористичних актів, економічних та політичних конфліктів. На сьогодні можна назвати кілька причин нестачі питної води: це і збільшення населення на планеті, зростання потреб промисловості у використанні прісної води, а також глобальні зміни клімату. Тож якщо країни не робитимуть якихось кроків із розв’язання проблеми забезпечення населення питною водою, вона надалі постане ще гостріше. Але з виступів представників європейських країн на засіданні Комітету ПАРЄ можна зробити висновок: про те, де взяти прісну воду, запаси якої в природі обмежені, нині думають усі.
— Чи є в тому якісь напрацювання, досвід, який могла б перейняти й Україна?
— Звичайно, є. Цікаві, на мою думку, спроби учених винайти технологію добування прісної питної води з морської, інформація про які прозвучала на засіданні Комітету ПАРЄ. Усі ми також ознайомилися з роботою водо-
очисних споруд у Ніцці. Там за державні кошти реконструювали старі очисні. І нині завдяки ефективним процесам фізичної, біологічної та хімічної очистки вдається видаляти забруднення з міських вод у компактну установку. У такий спосіб зберігається довгострокова екологічна рівновага морського середовища. Так у Франції дбають про очищення стічних вод ще із 80-х років минулого століття.
— Чи не перебільшуємо ми проблему із забезпеченням питною водою в Україні?
— Не перебільшуємо. Адже Україна — в переліку європейських країн, які найменше забезпечені власними ресурсами води. Більше того, водні джерела надзвичайно забруднені відходами нашої з вами діяльності. Дві третини населення України використовує для своїх потреб поверхневі води. А майже всі вони, особливо у промислових регіонах, забруднені і виснажені, бо у воду скидають чимало відходів та стоків, і ніхто сьогодні особливо не переймається їхнім очищенням. Інша проблема — це зношеність наших мереж та обладнання, через що на каналізаційних системах нерідко стаються аварійні ситуації, і знову-таки до водойм потрапляють стічні води.
— Нещодавно в Рівному аналізували стан централізованого водовідведення та очисних споруд восьми західних регіонів України. Чимало з них зношені, потребують модернізації. Але на це бракує коштів. Тож на рівні Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ визначатимуть щасливчика, якому допоможуть коштами на це. А інші як? Звідси, схоже, й проблеми з недостатнім очищенням стічних вод... І все-таки, Миколо Харитоновичу, який, на вашу думку, вихід із цього замкненого кола проблем?
— В ідеалі, звичайно, — це будівництво нових і модернізація старих мереж водопостачання, водовідведення та очисних споруд. Але, як ви правильно зауважили, коштів у держави для цього бракує. Проте, якщо сидіти склавши руки, то проблему не зрушити з місця. Скажімо, якщо говорити конкретно про Рівненщину, то тут потребує реконструкції й насосне каналізаційне обладнання: в обласному центрі необхідно замінити його 19 відсотків, у містах — 45, у селах та селищах — 63. А якщо казати загалом про Україну, то ці цифри набагато вищі, що свідчить про гостроту й актуальність проблеми.
— Повертаючись до теми засідання Комітету ПАРЄ, з якого ви щойно повернулися, то в масштабах України що потрібно зробити для забезпечення населення якісною питною водою?
— Моє головне завдання як члена Комітету з питань навколишнього середовища, сільського господарства, місцевих і регіональних справ ПАРЄ — донести стурбованість станом справ із питною водою до керівництва нашої держави і до уряду зокрема. Щодо практичних кроків, то, на мою думку, потрібно насамперед виявити і локалізувати джерела забруднення води, розробити конкретні заходи щодо поліпшення стану наших річок. Маю на увазі басейни Дніпра, Сіверського Дінця, річок Приазов’я, окремих приток Дністра, Західного Бугу, де екологічний стан нині найгірший. Звісно, басейн Дніпра потребує особливої уваги, адже його водні ресурси становлять 80 відсотків ресурсів України, і він забезпечує водою 32 мільйони населення. І саме його оздоровлення повинно стати одним із головних пріоритетів державної політики у галузі охорони і відтворення водних ресурсів.
— Наскільки мені відомо, у Верховній Раді ви зареєстрували законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Чим він спричинений?
— Згаданим законопроектом передбачається внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» в частині, що стосується відповідності питної води вимогам державних стандартів та санітарного законодавства. У ньому пропонується нове визначення терміна «вода питна». Прийняття законопроекту сприятиме процесу реформування водопровідно-каналізаційного господарства та гармонізації вимог українського законодавства з європейськими вимогами до показників якості води, що використовується для потреб людини. Тож сподіваюся, що мої колеги — народні депутати підтримають згаданий законопроект.
Бесідувала Олександра ЮРКОВА.
