Минулого тижня виповнилося 13 років від часу проведення першого засідання Вищої ради юстиції. За час функціонування цього конституційного органу не раз виникали і гострі суспільні дискусії, що вимагали повернення народних обранців до переосмислення правового підгрунтя діяльності ради, і конфлікти всередині органу (аж до блокування діяльності), що перешкоджали належному функціонуванню ВРЮ. Тож становлення нового для української правової системи органу відбувалося нелегко. З оновленням законодавства розпочався принципово новий етап у діяльності Вищої ради юстиції.\

З моменту проголошення незалежності України реформування судово-правової системи було одним із головних пріоритетів держави. І за цей час відбулися суттєві зміни — утворено Конституційний Суд України, започатковано адміністративну юстицію, оновлено процесуальне законодавство тощо. З’явився й новий для вітчизняної правової системи орган держави — Вища рада юстиції, створений 13 років тому відповідно до Конституції України.

Становлення нового для української правової системи органу відбувалося нелегко. За цей час було прийнято чимало законодавчих актів, сім рішень Конституційного Суду України щодо тлумачення та конституційності окремих норм Закону України «Про Вищу раду юстиції» (ще декілька проваджень перебуває на розгляді в КСУ), метою яких була не лише оптимізація діяльності ВРЮ, а й необхідність вирішення певного суспільного спору, підґрунтям якого ставали неузгодженість законів і норм Конституції та прагнення чіткіше означити роль ВРЮ у судово-правовій системі країни.

Важливим етапом на цьому шляху стало прийняття Верховною Радою України законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року  та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 13 травня 2010 року.

З прийняттям цих документів завершено перший етап судової реформи, декларований чинною владою. Закон урешті чітко означив місце і роль Вищої ради юстиції в судовій системі України відповідно до європейських стандартів функціонування таких органів.

Серед нових повноважень Вищої ради юстиції: прийняття остаточного рішення за поданням рад суддів щодо призначення на адміністративні посади, розгляд скарг кандидатів у судді на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів у разі нерекомендування призначення особи на посаду судді чи в разі відмови судді в рекомендуванні на призначення безстроково. Недарма Венеціанська комісія у своєму висновку від 12—13 березня минулого року зазначила, що не можна не привітати можливість оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів до Вищої ради юстиції.

Добір кадрів і притягнення до відповідальності

Минулого року Вищою радою юстиції внесено подання Президентові України про призначення 571 кандидата на посади суддів. 76 кандидатам було відмовлено.

Чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» кардинально змінив порядок добору кандидатів на посади суддів. Серед переваг нової процедури: конкурс на посади, анонімне тестування, спеціальна підготовка майбутніх суддів у Національній школі суддів України.

Проте разом із прозорою і демократичною процедурою добору в законі не вистачає механізму використання потенціалу помічників суддів, консультантів, секретарів судових засідань, людей з великим досвідом роботи у прокуратурі чи адвокатурі. Важливо, щоб такі особи мали певні преференції в доступі до професії судді, про що повинен попіклуватися законодавець.

Важливі зміни в діяльності Вищої ради юстиції стали можливі після ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження».

До прийняття зазначеного акта Вища рада юстиції практично не мала можливості не лише ефективно впливати на процес очищення судового корпусу, а й загалом виконувати свої конституційні повноваження.

Так минулого року проведено 18 засідань ради, що на 

8 більше, ніж у 2009-му, на яких прийнято 1507 актів (у 2009-му — 955), а саме: 1277 рішень, 157 ухвал та 73 протокольні ухвали.

Розглянувши у 2010 році 138 пропозицій членів ВРЮ та 26 рекомендацій кваліфікаційних комісій суддів про звільнення суддів з посад за порушення присяги, Вищою радою юстиції було внесено подання Президентові України та до Верховної Ради України про звільнення 39 суддів (у 2009 році було внесено три такі подання).

Активна діяльність Вищої ради юстиції з виконання цих конституційних повноважень дещо насторожила громадськість. Лунали думки, що ВРЮ перетворюється на каральний орган, який похитне незалежність суддів. Але треба зазначити, що рада протягом минулого року розглядала переважно ті матеріали перевірок, які накопичилися впродовж останніх років. Активність, з якою Вища рада юстиції діяла минулого року, була виправдана передусім необхідністю відновити довіру до судів та суддів.

І результати нашої діяльності свідчать про те, що Вища рада юстиції є більше захисником суддів, ніж, як пишуть критики, «караючим мечем» для них. Адже лише у 2010 році було завершено розгляд 254 матеріалів перевірок стосовно 272 суддів, проведених членами Вищої ради юстиції за зверненнями народних депутатів України, посадових осіб і громадян.

Наведена статистика свідчить про те, що ВРЮ ретельно вивчає всі матеріали, обговорення кожного питання відбувається за участю судді, з можливістю кожного учасника цього обговорення навести чи спростувати наведені аргументи. Остаточне рішення приймається колегіально. І дається воно членам Вищої ради юстиції непросто. 

Водночас діяльність ВРЮ не є безконтрольною. Вища рада юстиції, як і будь-який інший незалежний державний орган в Україні, органічно вбудована в систему стримувань і противаг, що існує в державі.

Показово, що на активізацію діяльності Вищої ради юстиції одразу відгукнулися громадяни. Кількість звернень від громадян порівняно з 2009 роком збільшилась удвічі — до 8005. Також надійшло 412 звернень від народних депутатів України та 1907 — від установ, підприємств та організацій. Тільки минулого року Головою Вищої ради юстиції було видано 478 доручень про проведення перевірок викладених у зверненнях обставин. Наразі суспільство потребує від ВРЮ активної роботи. І статистика нашої діяльності свідчить про те, що Вища ради юстиції здатна не лише покарати порушників у мантії, а й захистити чесних суддів.

Призначення на адмінпосади

На 1 березня 2011 року Вищою радою юстиції розглянуто 84 матеріали про призначення суддів на адміністративні посади і звільнення з цих посад (із них 51 — на посади голів судів, 33 — на посади заступників голів). Також розглянуто 4 матеріали про звільнення суддів з адміністративних посад (із них 2 — про звільнення з посади голови суду, 2 — з посади заступника голови). 20 подань рад суддів ВРЮ повернула без розгляду: одне відкликано радою суддів господарських судів, 19 подань повернуто раді суддів загальних судів через невідповідність поданих документів вимогам Регламенту Вищої ради юстиції.

Хочу зазначити, що процедура добору на адмінпосади в законі визначена досить загально. Поки що ВРЮ погоджується з пропозиціями відповідних рад суддів, які відповідально підходять до добору кандидатів. 

Саме ради суддів мають подбати про викристалізування процедур добору кандидатів на адміністративні посади в судах. Ми не можемо нехтувати волю органу суддівського самоврядування.

Опоненти Вищої ради юстиції стверджують, що вона не може призначати суддів на адміністративні посади. Утім, Конституція жодним чином не регулює це питання. Водночас у двох рішеннях Конституційного Суду прямо зазначено: рекомендувати Верховній Раді України невідкладно в законодавчому порядку врегулювати питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади. Парламент прийняв Закон «Про судоустрій і статус суддів» і відніс ці повноваження до відання Вищої ради юстиції. Отже, з точки зору правового регулювання, призначення суддів на адміністративні посади — питання вичерпане. Що ж до суспільного резонансу, то питання призначення Вищою радою юстиції суддів на адміністративні посади, як показали події останнього часу, вже значно втратило актуальність.

Чи повинні бути у складі ВРЮ прокурори і депутати?

Відомо, що міжнародні експерти рекомендують перетворити ВРЮ на орган суддівської більшості. До того ж суддів до Вищої ради юстиції мають обирати представники третьої гілки влади. Наявність у лавах ВРЮ депутатів і правоохоронців експерти не схвалюють. З цього приводу хочу нагадати, що Конституцією та Законом України «Про Вищу раду юстиції» передбачено: ВРЮ, зокрема, розглядає питання щодо порушення прокурорами вимог про несумісність, розглядає скарги прокурорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. За великим рахунком — це питання, швидше, статусу прокуратури в Україні.

Склад ВРЮ є постійним приводом для критики міжнародними експертами. Та порівняймо із європейськими країнами. У складі Вищої ради магістратури Португалії суддями є 8 із 18 членів, 6 із 20 — у складі Вищої ради магістратури Франції і лише у складі Вищої ради магістратури Італії — 16 із 27. Утім, Головою Вищої ради магістратури Португалії є Голова Верховного Суду країни, куди оскаржується рішення магістратури. Тож рекомендації — це добре, проте не можна відхрещуватись від своїх традицій, ментальності, а також здорового глузду, і не лише в питанні принципу формування складу ВРЮ.

На сьогодні в діючому складі ВРЮ вже працюють 9 суддів. Нагадаю, що змінами до Закону Україну «Про Вищу раду юстиції» передбачено: парламент, Президент, з’їзди адвокатів і представників юридичної науки та освіти, Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, призначаючи до ВРЮ своїх представників, мають поповнювати її склад суддями. За умови дотримання цих норм кількість суддів у складі ВРЮ становитиме більшість від конституційного складу (11 із 20 членів).

Невирішеним через неможливість внести зміни до Конституції України залишається питання суб’єктів формування ВРЮ. Але й тут є місце для сумнівів у доцільності такого кроку, особливо з точки зору існування загрози зайвої замкнутості судової системи, а отже, й можливих зловживань з боку судової гілки влади. І очевидно, що це питання ще потребує і обговорення, і свого законодавчого вирішення.

Утім, сьогодні ми можемо констатувати, що попри значні питання, які потребують ще свого вирішення, 13 років діяльності Вищої ради юстиції не минули дарма й виправдали існування такого органу в судово-правовій системі країни.

Володимир КОЛЕСНИЧЕНКО, Голова Вищої ради юстиції.