У цьому призовному сезоні у війська буде відправлено таку само кількість новобранців, як і минулої осені — 20 тисяч. Про це повідомив заступник начальника управління ГУ особового складу Генштабу ЗС України полковник Геннадій Златніков. Озвучуючи офіційну позицію, офіцер зазначив, що така призовна арифметика свідчить про стабілізацію ситуації із плинністю кадрів серед рядових і сержантів, що служать за контрактом.
Призовна кампанія проходить на тлі подальшого скорочення армії. Нагадаємо, на початку березня уряд встановив чисельність ЗС України на кінець 2011 року на рівні 192 тисячі осіб (торік вона становила 200 тисяч), з яких 144 тисячі — військовослужбовці.
Справді, наша держава не може дозволити собі більшу армію. Ми прагнемо створити компактні, мобільні й професійні збройні сили. На жаль, процес іде важко. Часто «з перегинами на місцях». Так, наприклад, днями старший лейтенант Андрій Сокур, який проходить службу в одній із військових частин оперативного повітряного командування «Південь», прикував себе ланцюгом до контрольно-пропускного пункту. Так офіцер протестував проти дій своїх командирів, котрі намагаються звільнити його з лав Збройних Сил України. Старлей стверджує: через свою принциповість він потрапив у немилість до командирів, які вживають заходів для його дострокового звільнення з армії. Мовляв, йому, кандидатові в майстри спорту, ставлять незадовільні оцінки з фізичної і стройової підготовки. Наразі обставини, що спричинили такий розпачливий вчинок офіцера, вивчає компетентна комісія, передає з Одеси наш спеціальний кореспондент В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Подібні акції протесту людей у погонах шокують своєю сміливістю. Адже, по суті, статут не дозволяє їм відверто висловлювати своє невдоволення й обговорювати накази командирів. На жаль, багато офіцерів сьогодні перебувають у стані прихованого протесту, спричиненого «стабілізацією» Збройних Сил. Саме так характеризує вище військове керівництво ситуацію в довіреній йому оборонній структурі.
Ще минулої осені командири військових підрозділів нарікали на плинність кадрів. Після того як оприлюднили стратегію пенсійної реформи, що обіцяла захисникам Батьківщини збільшення пенсійного віку та зменшення виплати матеріальної допомоги після звільнення з військової служби, кадрові офіцери (у яких закінчився контракт, а також ті, хто дослужився до мінімальної для одержання пенсії вислуги) почали масово писати рапорти на звільнення. При цьому черги бажаючих пов’язати своє життя з армією у військкоматах не спостерігалося... Отож рік тому йшло «добровільне» скорочення Збройних Сил.
Очевидно, що на голому ентузіазмі реформи в армії не здійснити. Потрібні гроші. Й чималі. А їх немає ні на технічне переозброєння, ні на соціальний захист військовослужбовців — за останні 10 років практично скасовано всі пільги людям у погонах. При цьому сьогодні військові привселюдно намагаються не говорити про свої проблеми. Хоч би як важко було, бояться втратити армійські посади. Нашу армію ще рятує, хай як це пафосно звучить, відданість офіцерів своїй справі, їхня любов до обраної професії і віра в те, що держава про них подбає.
На знімках: під час показових занять військових на базі 101-ї бригади охорони Генерального штабу ЗС України.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
