Водії двох легковиків примудрилися не роз’їхатися на одному з перехресть у Рівному. Унаслідок зіткнення загинули п’ятеро осіб, серед них чотирирічний хлопчик. Сталася трагедія пізнього вечора 20 березня.
Статистика свідчить, що нині на планеті кожні шість секунд фіксується автокатастрофа, в якій хтось гине або зазнає тяжких травм. Зважаючи на таку критичну ситуацію, Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення оголосити 2011—2020 роки десятиліттям дій із безпеки дорожнього руху. Своїми міркуваннями про це ми попросили поділитися голову Колегії незалежних експертів при Департаменті ДАІ МВС України Олександра ФОМЕНКА (на знімку).
— Уперше в масштабах світу на сполох забив Міжнародний Червоний Хрест, який ще 1998 року, опублікувавши Звіт про всесвітні катастрофи, констатував: «Дорожні аварії — це глобальне лихо, яке забирає життя і скорочує засоби існування, гальмує розвиток суспільства і робить мільйони людей уразливими». Тож Генеральна Асамблея ООН поставила за мету розглядати дорожню безпеку як глобальну стратегічну проблему. Щоб забезпечити належну координацію дій протягом зазначеного десятиліття, при ООН створено Комісію із глобальної дорожньої безпеки, яку очолив лорд Робертсон, розроблено «Короткий документ із планування заходів». Це зробила ООН. На тлі таких міжнародних заходів стає сумно і прикро, що наші численні пропозиції щодо створення Національної координаційної ради при Президентові України, державного НДІ з проблем безпеки дорожнього руху, а також розробки та затвердження Державної програми дій у 2011—2020 роках влада, на жаль, залишила без реагування.
— Олександре Яковичу, зупиніться докладніше на згаданій десятилітній програмі заходів з безпеки дорожнього руху.
— Генеральна Асамблея ООН ставить за мету скоротити кількість жертв ДТП за зазначене десятиліття на 50 відсотків і, посилаючись на досвід держав, які досягають позитивних результатів, закликає країни—члени ООН визнати безпеку дорожнього руху як пріоритетну політичну проблему, створити провідне агентство з належними повноваженнями і мати національний план дій з конкретними цілями.
Щонайперше, кожна держава мусить мати амбітну мету стосовно скорочення смертності внаслідок ДТП до 2020 року на основі інноваційних розробок. Безперечно, ця мета має бути реальна, а для цього вона потребує досконального наукового обґрунтування (знову постає запитання, хто це зробить, оскільки в Україні немає спеціалізованої наукової установи).
По-друге, слід зміцнювати так звану архітектуру дорожньої безпеки. Мається на увазі створення належної державної системи управління дорожньою безпекою, розвиток дорожньої інфраструктури, вдосконалення конструкції транспортних засобів, закріплення правил поведінки учасників дорожнього руху, поліпшення посттравматичної допомоги потерпілим.
По-третє, ставиться завдання поліпшити інформаційно-просвітницьку роботу серед населення. Як на мене, в Україні потрібно не поліпшувати, а починати все з нуля, адже у нас відсутня будь-яка інформаційно-просвітницька робота у сфері безпеки дорожнього руху. Положення ст. 20 Закону України «Про дорожній рух» щодо навчання різних груп населення Правил дорожнього руху та ст. 12 Закону України «Про рекламу» щодо безкоштовного виробництва і розповсюдження соціальної реклами не виконуються. ЗМІ не залучаються до пропаганди безпечної поведінки на дорогах. Спроби створити при Департаменті ДАІ Громадську раду «ЗМІ — за безпеку дорожнього руху» не знаходять належної зацікавленості і підтримки з боку керівництва цієї структури. Тож не дивно, що сьогодні на шпальтах ЗМІ можна знайти лише критику, до того ж часто необґрунтовану, на адресу ДАІ (до речі, єдиної в Україні державної установи, яка переймається проблемою безпеки дорожнього руху). Зрозуміло, що без залучення до цієї роботи всіх міністерств і відомств, відповідної координації їхніх дій цієї проблеми не розв’язати. Це переконливо засвідчують попередні роки.
По-четверте, треба значно підвищити якість збору даних про ДТП на національному і регіональному рівнях. Це для України актуальна проблема, адже нерідко різниця між даними ДАІ і служб охорони здоров’я про кількість загиблих у ДТП становить до 3000 осіб. Можливо, це і є основною причиною закритості масиву даних щодо ДТП. Але потрібна не лише об’єктивна статистика, а й ретельний науково-дослідницький аналіз, на основі якого мають опрацьовуватися ефективні обґрунтовані заходи з недопущення дорожнього травматизму.
Ідеться в документі і про збільшення обсягів фінансування. Рекомендовано на заходи з безпеки дорожнього руху виділяти не менш як 10 відсотків від коштів, передбачених на утримання і розвиток дорожньої інфраструктури. Передбачено також обов’язкове здійснення контролю за виконанням заходів на національному і регіональному рівнях, зокрема й у громадському та приватному секторах.
Як на мене, то це чітко продумана структура державної програми з підвищення безпеки дорожнього руху для будь-якої країни.
— На тлі запропонованих заходів наша країна справді пасе задніх?
— Сьогодні всю відповідальність за стан справ з аварійністю покладено на Державтоінспекцію. Але ця служба не має належних повноважень і практичних можливостей для державного управління, контролю й координації дій органів влади та відомств усіх рівнів. Більше того, ця структура з року в рік руйнується. На початку 1990-х років на неї поклали завдання заробляти гроші як на власне утримання, так і частково всього відомства. На базі ДАІ утворилося щось на зразок бізнес-структури. Зрештою, 2005 року ліквідували й наукову установу (НДЦ БДР МВС), адже її діяльність потребувала відповідного фінансування. Зазіхнули навіть на дорожньо-патрульну службу, прийнявши рішення більшу частину її чисельності передати іншій службі МВС. За допомогою громадськості її вдалося захистити, однак тільки частково.
Нині деякі «ділки» бажають відібрати в ДАІ таку функцію, як проведення ТО транспортних засобів, тобто перенаправити значні кошти у приватні кишені. Власники транспорту це добре розуміють. Про що свідчасть їхні відверті коментарі в Інтернеті, з висновками яких важко не погодитися.
Чому б не скористатися міжнародним досвідом? Скажімо, у Швеції створено спеціальну компанію з організації ТО, контрольний пакет якої (52 відсотки) належить уряду. То чому б не створити схожу структуру при МВС, тим паче що в системі ДАІ є стаціонарні і пересувні станції діагностики технічного стану транспортних засобів?
— Картина неприваблива, але ж вихід треба шукати...
— Так, і для цього слід виконати рекомендації, розроблені під патронатом Генеральної Асамблеї ООН. Насамперед потрібно створити Національну координаційну раду при Президентові України, Державний науково-дослідний інститут із проблем безпеки дорожнього руху та розробити і затвердити Державну програму дій до 2020 року. І, безумовно, необхідно передбачити довгострокове проведення інформаційно-пропагандистської кампанії серед населення, спрямованої на зміцнення дорожньо-транспортної дисципліни. Поточного року планується провести другий Глобальний тиждень під егідою ООН, під час якого буде дано старт уже згаданій десятирічній програмі. Загальноєвропейські Тижні проводили в 1995, 2000 і 2004 роках. А 2005-го Генеральна Асамблея ООН вирішила поширити досвід Європи на весь світ. Перший Глобальний тиждень проведено в 2007 році. З метою підвищення ефективності заходів у період з 2011-го по 2020 рік заплановано провести Глобальні тижні в 2011, 2015 і 2018 роках. За цей час передбачено заслухати п’ять звітів Генерального секретаря ООН про виконання намічених на десятиліття заходів. Тож владі України треба прислухатися до голосу міжнародної спільноти, долучатися до виконання рекомендацій з підвищення безпеки дорожнього руху.
Бесіду вела Тетяна КОРН.
