Правда останнього огірка

Попри те, що обструкція показника прожиткового мінімуму скидається на невдалий жарт, з нею солідарні мільйони українців. Поясню чому. Прожитковий мінімум — розрахунковий показник, він впливає на індексацію доходів, розмір максимального доходу, на який нараховуються і з якого утримуються соціальні внески, на розміри соціальної допомоги і навіть — на утримання внесків з тимчасової втрати працездатності. Скасувати його, крім іншого, означало б зняти головний біль із фонду соціального страхування, який з набранням чинності Податкового кодексу (і єдиного соціального внеску) почав гальмувати виплату лікарняних. І це далеко не все.

Прожитковий мінімум встановлює межу споживання, нижче якої — бідність, плінтус. Саме тому законодавці ухвалили, що мінімальні пенсії не можуть опускатися нижче. Розмір прожиткового мінімуму для домогосподарств є індикатором споживчих настроїв домогосподарств, бо служить свого роду базою для порівняння їхніх середніх доходів. А вони залежать від рівнів заробітних плат у бюджетній сфері, заробітків — у бізнесі. Таким чином, тисячі педагогів, які протестували проти «заморожених» заробітних плат під стінами Кабінету Міністрів, цілком солідарні з главою держави — розмір мінімального прожиткового мінімуму за наявних цін і тарифів суперечить потребам споживача третього тисячоліття. Навіть ображає його, бо структура споживчого кошика вимірюється граминами хліба і макаронів та одним пальтом на вісім років. Перший заступник міністра соцполітики Василь Надрага вважає більш важливим показником розмір мінімальної заробітної плати. Тоді треба визнати правоту вчителів, обурених тим, що оклад першого розряду єдиної тарифної сітки поступається розміру мінімальної зарплати на три сотні гривень. А заразом і те, що методика підрахунку індексів споживчих цін не може відбивати реалії через силу-силенну товарів, які не цікавлять покупців уже багато років. Лукаві методики породжують плутанину в бухгалтерських та податкових балансах, зате показують бажаний для влади показник інфляції, який не потребує індексації заробітних плат і влаштовує перевіряльників із МВФ. Владі — черговий кредит, споживачеві — податок на доходи у вигляді некомпенсованої інфляції.

На думку першого заступника глави президентської адміністрації Ірини Акімової, за час економічних реформ найбільше постраждали пенсіонери. Авжеж, але тому що появу куцих пенсій провокують здебільшого куці заробітні плати, з яких вираховуються пенсійні внески. А економічні реформи виявляються з подвійним дном. Під гаслом економії бюджетних коштів, приміром, не тільки вивільняють кадри, а й призначають 50-відсоткові доплати та 100-відсоткові місячні премії до посадових окладів апаратникам. Тож братися за скасування прожиткового мінімуму — що різати останній огірок, за яким одні ілюзії — калорійності, свіжості, ситості тощо.

Власне, з адміністрації Президента минулого тижня пролунала низка резонансних заяв, яка породжує таку само ілюзію. Серед них — і пропозиція продати на відкритому міжнародному ринку частину акцій НАК «Нафтогаз України». В такий спосіб, на думку ініціаторів, можна врятувати компанію від банкрутства. По-перше, лише за умови, якщо акції НАК, діяльність якої, м’яко кажучи, суперечить європейським нормам, зацікавлять кого-небудь, окрім російського «Газпрому». А якщо пропозиція пролунала з прицілом на росіян, то неважко збагнути, про які активи йдеться. По-друге, вчиняти будь-які дії з найбільш вагомим активом — газотранспортною системою (ГТС) — забороняє і чинне законодавство, і усвідомлення того факту, що останній огірок ніколи й нікого не врятує, проте ніколи не кажіть «ніколи». По-третє, саме зараз виповнюється два роки відтоді, як у Брюсселі НАК підписала декларацію про залучення європейських інвестицій у модернізацію ГТС, а про реструктуризацію її активів як необхідну передумову для україно-європейської співпраці й досі веде мову Ірина Акімова. Це наводить на похмурі узагальнення про те, що приватні інвестиції в енергетичні проекти або навіть у Євро-2012 не йдуть, як планувалося, через подвійні стандарти, які уряд практикує на сировинних і товарних ринках, у бюджетній і соціальній сферах. Бо першопричиною фінансових негараздів НАК «Нафтогаз України» є багатолітня практика неефективного ціноутворення на внутрішньому ринку, в основі якої лежать ручне управління, пільги, хабарі й тіньові оборудки.

На разі Антимонопольний комітет звинуватив три мережі, які займаються імпортом, у подорожчанні нафтопродуктів, навісивши на них 150 мільйонів гривень штрафу — по суті, покарано споживача, який користується якісним бензином, а ринок мимоволі мотивовано продукувати фальсифікат. При тому, що одна відома компанія уникла відповідальності за фіктивний експорт-імпорт і збитки держбюджету на мільярди гривень. І попри те, що ці штрафні санкції не вплинули на ціни цих мереж, оскільки вони оскаржують зазначене рішення в суді, не вбачаючи в ньому економічних та юридичних підстав.

Топ-новиною тижня можна вважати повідомлення Нацбанку про зростання валового зовнішнього боргу країни за 2010 рік. Він зріс на 13,947 мільярда доларів США і становив 117,343 мільярда доларів США — 85,7 відсотка від рівня валового продукту країни. Нацбанк відзначив, що «більше половини приросту (60,8 відсотка) валового зовнішнього боргу торік сформувалося у секторах державного управління та грошово-кредитного регулювання. Зовнішні зобов’язання цих секторів зросли на 8,5 мільярда доларів США, або на 35,3 відсотка — до 32,5 мільярда доларів США. З огляду на це навіть не розумію, які почуття в мені розгойдала репліка Прем’єр-міністра Миколи Азарова стосовно того, що в березні треба віддати 10,5 мільярда гривень зовнішнього боргу — більше за річні видатки на медицину або підготовку до Євро-2012. Власне, якщо й було якесь співчуття, то сиділо дуже глибоко. Я пригадав, як важко рахував борг кожного українця, дякуючи двом останнім урядам, на початку року. Набігало до десяти тисяч гривень, але цифра була некоректною. Вона не враховувала знижки за російський імпортний природний газ, яку домовилися оформляти також державним зовнішнім боргом. Не виходить порахувати і тепер. Але спробую ще в липні, адже тоді треба буде віддавати кредиторам удвічі більше, ніж у березні.