Микола Іванович Іллєнко з Гірська Щорського району має 71 рік. Здавалося б, у такому віці можна було б зі спокійною душею відпочивати, мати багато вільного часу, згадувати минуле. Чоловік багато пережив за свій вік. Коли фашисти палили Єліне, його та ще 18 жителів загнали у хату і почали розстрілювати. Пораненого в руку трирічного хлопчика та його матір врятував поліцай-підпільник в останню хвилину, коли вже начебто жодної надії не було.

Але... непосидючий чоловік на схилі літ немов відчув друге дихання. Сьогодні звичайний селянин-пенсіонер разом зі своїми дітьми за результатами господарювання залишив далеко позаду деякі місцеві сільгосппідприємства.

— Як ви стали фермером? — запитую.

— А я ним і не ставав, — відповідає. — Я звичайний селянин.

— Так у вас же стільки землі...

— Це все паї моєї родини, родичів. Маємо 30 гектарів біля Сеньківки, 14 гектарів у Хрінівці, під Гірськом обробляємо земельні ділянки в 5, 6, 9 гектарів. А ще є велике пасовище.

— З чого ви почали?

— У 2000 році купив кобилу. Далі — дві корови. З лошаків виросли коні, з телят — корови. Орали наділи спочатку кіньми. Щороку прибавляли стадо. Тепер я з дружиною, сім’ї двох моїх синів — Миколи та Сашка, дочки Наталки тримаємо майже 80 корів, теличок.

— Ого!

— Ще й 26 свиней маємо.

— Це основний ваш заробіток?

— До минулого року садили три, а потім — п’ять гектарів картоплі. А торік ризикнули висадити бульби на двадцяти гектарах. Продали сто двадцять тонн картоплі по три гривні п’ятдесят копійок за кілограм. За виручені гроші купили чотири нові автомашини: мені, синам, зятю. Не забули й про мою дружину: тепер вона має скутера.

— А гречку сієте?

— Зібрали її на двадцяти гектарах. Але ми її пускаємо на корм худобі. Ну, тепер за такої ціни, звичайно, посіємо більше.

— І тепер використовуєте на оранці коней?

— Знаєте, біля хат без них не обійтися. Тепер тримаємо чотири кобили та коня, бо це також заробіток. Лошата підростають на паші швидко, без значних затрат, а тоді ми їх продаємо.

— Кажуть, ви і гарбузи вирощуєте.

— Ні, то дочка Наталя. З трьох гектарів мала шістдесят мішків насіння. Теж чималі гроші.

— Придбали вже багато техніки?

— Потроху вже скупилися. Маємо два комбайни — для збирання зернових і картоплі, трактори Т-40, ЮМЗ, пресувальник сіна, косарку. Вони, звичайно, не нові. Але мої хлопці — механізатори, водії. Та і я до пенсії працював водієм, на тракторі. Так що маємо справну техніку, яка добре нам служить.

...Члени великої родини Іллєнків завдяки невтомній праці значно поліпшили і свої побутові умови життя. Придбали або відбудували сучасні оселі з усіма зручностями. У Миколи Івановича тепер в розпорядженні аж чотири двори (два з них куплені у сусідів, котрі виїхали із села), що перетворились на «базу» для зберігання насіннєвої картоплі, зерна, утримання свиней тощо.

На наступний рік селянська родина планує збільшити площі картоплі, гречки. Добре удобрюють пайові поля. Адже гною вистачає. У цьому році вони планують не зупинятися на досягнутому і значно поліпшити виробничі показники. Буде у них більше молока і м’яса — поліпшиться і добробут родин-трудівників.

Щорський район

Чернігівської області.

На знімку: ось такий він — нинішній «ударник» з Гірська Микола Іванович Іллєнко.

Фото автора.