Цього тижня відзначали одне із найбільших свят Казахстану — Науриз. Чому цей день такий важливий для казахів, ми запитали у Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова Амангельди Жумабайовича ЖумабаЄва:
— За давніми уявленнями казахів і їхніх предків — тюрків, кожен рік поділявся на 6 місяців літа та 6 місяців зими. Межею цього розподілу був перший день Нового року Науриз — день весняного рівнодення. За древнім літочисленням цей день зазвичай припадав на 22 березня. Тому казахи назвали місяць березень Науриз. Наші предки споконвіків вважали день весняного рівнодення символом відновлення природи, який персоніфікує безперервний зв’язок часів і поколінь, що випромінює енергію творення, краси та любові.
Саме свято відзначається вже більше п’яти тисяч років, і слід зазначити, що Науриз мейрамі виник у народів Сходу задовго до прийняття ісламу, тому він позбавлений релігійної обрядовості та спрямованості. Після заборони в 1926 році Науриз мейрамі в Казахстані вперше відзначили у 1988-му. Офіційне визнання свято Науриз одержало 15 березня 1991 року, після виходу Указу Президента Казахської РСР «Про народне свято весни — Науриз мейрамі». 22 березня — день весняного рівнодення — було оголошено святковим днем Науризу. А 23 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН більшістю голосів було прийнято резолюцію про оголошення свята Науриз міжнародним.
— Як зараз відзначають це свято в Казахстані?
— У Науриз люди вибачають один одному образи, налагоджують нові стосунки, незважаючи на національність і релігію. До приходу Науризу люди наводять у своїх будинках і господарствах лад, саджають дерева, квіти. У казахів при святкуванні Науризу обов’язковим є присутність числа «7», що персоніфікує сім днів тижня — одиниці часу всесвітньої вічності: кожен повинен відвідати 7 будинків і запросити 7 гостей, перед гістьми ставляться 7 чаш із головним ритуальним напоєм — Науриз-коже.
Святкуванню Науриз мейрамі нині надається більш масштабний та соціальний характер — проводяться численні благодійні акції. Крім того, 21—23 березня в Казахстані офіційно є неробочими днями.
— Сьогодні в Казахстані проживають більше 130 національностей, діють понад три тисячі релігійних об’єднань, що представляють більше 45 релігійних конфесій. Яка формула міжнаціональної злагоди країни?
— За 20 років незалежності в нашій державі реалізована власна модель збереження та зміцнення міжнаціональної злагоди — так званий казахстанський шлях. Ця модель одержала визнання в усьому світі. Політика й економіка розвиваються в одній зв’язці — підтримують і зміцнюють одна одну. Це вирішальна умова громадянського миру та неухильного зростання життєвого рівня.
У країні діють більше 100 національних шкіл, функціонують 170 недільних шкіл, де вивчають 23 рідні мови. У трьох школах національного відродження працюють 29 відділень з вивчення 12 рідних мов. На фінансову підтримку цих шкіл уряд країни виділяє щорічно понад 1 млн. доларів, а також надається допомога з місцевого бюджету. Відкрито понад 195 спеціалізованих лінгвістичних центрів з вивчення мов 30 етносів. Крім казахських і російських театрів, є ще чотири національні — узбецький, уйгурський, корейський і німецький.
На інформаційній ниві працюють більше 35 етнічних газет і журналів. Чотири найбільші етнічні республіканські газети виходять при державній підтримці. Газети та журнали випускаються 11-ма мовами, радіопередачі йдуть на 8-ми, а телепередачі на 7-ми мовах.
Одним з основних інститутів казахстанської демократії й ефективним інструментом досягнення міжетнічної злагоди стала Асамблея народу Казахстану, що пройшла еволюцію від консультативно-дорадчого до конституційного органу.
Сьогодні Республіка Казахстан завдяки зусиллям нашого Президента Нурсултана Абишевича Назарбаєва, його цілеспрямованій і зваженій політиці в сфері міжнаціональних відносин виконує функцію одного з важливих міжнародних центрів міжкультурного та міжконфесійного діалогу, а в самій державі панують мир, гармонія та взаєморозуміння.
— Пане Посол, у даному ракурсі, напевно, було б доречно трохи розповісти як про українську діаспору, що проживає у вашій країні, так і казахську, що мешкає в Україні.
— За підсумками останнього перепису населення українці за чисельністю в Казахстані посідають четверте місце, їх понад 330 тисяч осіб. Ми сприяємо їм у підтримці зв’язків з етнічною Батьківщиною, задоволенні культурологічних потреб. У Казахстані функціонують 26 українських громадських об’єднань, 56 філій. Серед них найчисленнішими є Асоціація «Українці Казахстану», «Рада українців Казахстану», Акмолинське українське об’єднання «Ватра», Український культурний центр Північно-Казахстанської області, Карагандинське українське товариство «Рідне слово», Павлодарська Асоціація «Українці Казахстану», Семипалатинське об’єднання української культури «Світанок» тощо. Українська мова в деяких навчальних закладах вивчається як самостійний предмет, а в Астані є українська школа. Виходять в ефір теле- та радіопередачі українською мовою, видається республіканська газета «Вести Украины», яка фінансується за рахунок нашого республіканського держбюджету.
Що стосується казахської діаспори, яка проживає в Україні, то на сьогодні вона становить понад 4 тисяч чоловік. Незважаючи на нечисленність, вона розосереджена по всіх регіонах України: у Києві є казахське культурне товариство «Достык», у Харкові й у Криму «Бірлік», у Дніпропетровську — громадське об’єднання казахів «Земляки Казахстану». Посольство приділяє роботі з ними належну увагу, не обмежуючись організацією та проведенням різного роду заходів.
Існування двох діаспор є чинником, що позитивно впливає на стан двосторонніх культурно-історичних відносин. Адже наші країни поєднують не тільки політика й економіка, а й історія та культура.
