У 2010 році в райвідділах міліції померло 50 людей. Ще близько 780 тисяч українців стали жертвами незаконного насильства з боку правоохоронців. Такі дані нещодавно на прес-конференції в столиці оприлюднили правозахисники. Вони переконують: проблема застосування катувань у МВС залишається дуже гострою. Адже скарги на вартових порядку регулярно надходять до громадських приймалень.
39-річний Олександр Рафальський сидить у тюрмі десятий рік. Отримав довічне ув’язнення за вбивство чотирьох людей. Зі слів його матері Тамари, вартові порядку викрали його і ховали 12 діб в різних ІТУ Київщини. Били по ногах та голові гумовими кийками. Підключали електричний струм до всіх частин тіла. Вивозили в ліс копати собі могилу, стріляли над головою холостими патронами. Але Олександр не зізнався у злочині і явку не написав.
— Мій син нікого не вбивав. Це можуть підтвердити результати експертизи. Однак вони правоохоронців не цікавлять. Нині ми продовжуємо війну за звільнення Олександра, — розповіла на прес-конференції мати засудженого Тамара Рафальська. — На всі звернення про фальсифікацію справи і побиття сина міліціонерами Генпрокуратура відповідає відписками. У 2009 році суддя Печерського райсуду Києва скасувала постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи проти правоохоронців, які били Олександра. В Апеляційному суді м. Києва це рішення було скасовано. На днях Верховний Суд розгляне правомірність рішення цього суду.
На жаль, такі випадки нині не поодинокі. Однак найстрашніше — в райвідділах продовжують гинути люди. Ігор Індило, Дмитро Ящук, Олександр Разуменко, Михайло Стадник, Ласло Коломпаров, Олена Бондаренко — цей перелік можна продовжувати, але всі ці прізвища об’єднує одна біда: вони померли в міліції. Щоправда, ніхто вже «не бере на контроль» ці справи. Уже не пікетують райвідділи студенти з транспарантами, не роблять гучних заяв політики по телебаченню.
— Смерть у райвідділі є надзвичайно серйозною подією, за яку несе відповідальність держава і має відповідний обов’язок — ретельно, ефективно й невідкладно розслідувати усі випадки смертей. Таке зобов’язання передбачене ст. 2 Європейської конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, — каже координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. — Однак держава не в змозі ефективно розслідувати такі випадки, адже в неї просто немає ефективного механізму.
За словами А. Діденка, сьогодні необхідно терміново створити незалежне бюро розслідувань, яке не буде підпорядковане прокуратурі або МВС і матиме змогу неупереджено проводити розслідування й ефективно реагувати на факти насильства.
