Вступне слово Голови Верховної Ради України Володимира Литвина під час відкриття Четвертого засідання Міжпарламентської асамблеї Україна—Польща—Литва

Сердечно радий вітати всіх вас у Києві на черговому засіданні Міжпарламентської асамблеї «Україна—Польща—Литва».

Для українських парламентаріїв висока честь та велика приємність сьогодні гостити такі представницькі делегації двох наших стратегічних партнерів — Польщі і Литви.

Із задоволенням констатую, що діяльність нашої тристоронньої асамблеї набула динамічної та системної роботи.

У цьому контексті з приємністю згадую нашу жовтневу зустріч минулого року у Вільнюсі, де ми детально обговорили питання європейської енергетичної безпеки, обмінялися думками стосовно шляхів покращення регіональної взаємодії у цьому контексті.

Головною темою сьогоднішнього засідання є гуманітарна складова в європейських інтеграційних процесах через призму минулого і потреб сьогодення.

Це надзвичайно цікавий, багатогранний і складний комплекс питань, з яким доводиться працювати як нашим парламентам, так і багатьом депутатам Європи.

Сьогодні ми матимемо змогу подискутувати щодо фактору історії в європейській ідентичності, цивілізаційних та ціннісних мотивів європейської доцентровості, стосовно спільної культурної спадщини та необхідності її збереження, обговорити питання діяльності національних меншин у європейському контексті.

На наше засідання запрошені відомі українські фахівці — історики, представники академічних кіл, керівництво Міністерства культури, які ознайомлять нас із сучасним станом історичних досліджень, поінформують про актуальні питання гуманітарного розвитку України у контексті спільних європейських цінностей.

Сьогоднішнє засідання відбувається у надзвичайно знаковий для України період — двадцять років тому наша держава здобула самостійність, стала вільним членом сім’ї європейських народів і реалізує свій третій шанс витворити державу.

Польща першою визнала незалежність України 2 грудня 1991 року, через два дні — 4 грудня — нашу державу визнала Литва. Певним чином, ми відзначаємо наш спільний ювілей — двадцятиріччя визнання та встановлення дипломатичних відносин, що відкрило якісно новий етап у розвитку наших давніх стосунків.

І з огляду на це ми повинні докласти всіх зусиль, щоб гідно відзначити ці надзвичайно символічні та важливі дати для наших народів і держав. Я сподіваюся і вірю, що цьому сприятиме і наша асамблея.