Учора у Верховній Раді відбулися парламентські слухання «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації». — Очевидно, до землі ми повинні підходити відповідально, враховуючи, що це не лише національне багатство і стратегічний ресурс, земля має державоутворюючу функцію, — наголосив Голова Верховної Ради Володимир Литвин, відкриваючи слухання. — Земля— це наша культура, і наша ментальність, і наш світогляд. Фактично і збереження особливого укладу життя мільйонів людей, а загалом — всієї України. Сьогодні ми маємо з вами зробити відповідальний вибір, а для цього — знайти золоте рішення з урахуванням і тих обговорень, які відбувалися. Умовно можна поділити учасників цих дискусій на дві категорії: за мораторій, за великим рахунком — проти прийняття рішень щодо ринку землі. Друга частина — що негайно треба ухвалювати це рішення.
Треба виходити з реального стану речей. Виходити з того, що землю розпаювали, державні акти на право приватної власності дали людям — не всім, але дали. Виходити з того, що говорить Конституція, що записано у Земельному кодексі, і жити реаліями, а не ілюзіями...
Коли ми зробили перший крок, то, очевидно, повинні говорити, як зробити правильний другий...
Нам потрібно прийняти чіткі й зрозумілі закони, в яких позитив був би вивищений, а ризики змінімізовані.
Володимир Литвин у цьому контексті нагадав слова Грушевського: «Добрий земельний закон займе місце в нашій національній бібліотеці поруч Шевченкового «Кобзаря».
— Коли ми говоримо про позитив, — наголосив Володимир Литвин, — очевидно, він полягає в тому, що зняття мораторію на оборот сільськогосподарських земель матиме важливе інституціональне значення. А сьогодні у приватній власності селян 84 відсотки ріллі та садів та трохи більше третини природних кормових угідь... Ми повинні говорити, що має зрости капіталізація землі. Чому на цьому варто акцентувати увагу? Бо сьогодні в межах 12 тисяч гривень кадастрова грошова оцінка гектара сільськогосподарських угідь. Якщо все це порахувати, то ми в один момент, коли вирішимо продати землю, отримаємо 500 мільярдів (певно, доларів. — Авт.). На перший погляд — сума астрономічна. Але порахувати і подумати на перспективу — то це ніщо. І цю обставину треба також враховувати. Окрім іншого, треба визначитися, який же підхід до оцінки землі. Бо, скажімо, на одній із зустрічей пропонувалося порахувати, скільки в середньому збирається з гектара пшениці (я умовно кажу), взяти ринкову вартість цієї пшениці й перемножити на сто (років можливого використання землі. — Авт.) — і це буде приблизно правильна оцінка гектара землі.
До плюсів можна зарахувати і збільшення інвестиційних можливостей через розвиток іпотечного кредитування і таке інше. Це позитивно вплине на ціну на ринку земельної оренди, яка нині в три-чотири рази менша за відповідні нормативи. Збільшаться і надходження до державного бюджету — звісно, якщо розвиток земельного ринку поступово підвищить рівень концентрації землеволодіння, то можливості земельного аграрного фонду як об’єкта оподаткування зростуть.
Записала Галина КВІТКА.
(Про можливі загрози та виклики запровадження ринку земель сільгосппризначення — у наступних номерах «Голосу України»).