Сюрпризи в асортименті

Природні катаклізми на території Японії сприяли зниженню світових цін на нафту. Стався свого роду ціновий відкат, зумовлений закриттям неабияких потужностей — низка японських компаній закрила переробні заводи. Дотепер Японія була третьою країною за обсягами переробки нафти у світі (після США і Китаю), після руйнації «Фукусіма-1» і «Фукусіма-2» вона втратить цю позицію. Але це не єдине, що їй загрожує: тут і втрата політичного домінування в Тихоокеанському регіоні, й загальмування курсу єни проти основних валют, і послаблення динаміки економічного розвитку. Втім, останнє ненадовго. З огляду на фінансові можливості й підтримку міжнародної спільноти відновлення темпів економічного зростання можна очікувати вже цього року. Масові заворушення в країнах Північної Африки та Близького Сходу, поза сумнівом, видаються більш виразним викликом для США і Європи, оскільки дисбаланси з боку пропозиції загрожують і кризою виробництва, і зростанням світових цін на нафту. Наразі Саудівська Аравія висловила готовність замістити нестачу лівійської нафти, але землетрус у Японії і руйнація АЕС ще більш загострили виклики з боку світової пропозиції вуглеводнів. Як наслідок — нервова волатильність (коливання курсу акцій) на всіх континентах. Обвалилися всі індекси американського фондового ринку. Акції «Газпрому» одразу подорожчали на усвідомленні інвесторами, що Японія після ліквідації аварії на АЕС потребуватиме альтернативних джерел енергії на кшталт стисненого газу.

Як японський чинник вплине на динаміку світових цін на нафту, від котрої неабияким чином залежить розвиток світової економіки, однозначної відповіді не буде, доки атомні блоки на Фукусімі не розвантажать, а вражені блоки — не виведуть з експлуатації, як це вчинили зі старими в Німеччині. Але вже найближчим часом вочевидь посиляться курсові коливання на фінансових ринках і фондових майданчиках усіх континентів.

А що в нас? Відлуння подій на Далекому Сході, а тепер і в Тихоокеанському регіоні, вже зараз не залишає сумнівів у тому, що ми матимемо нестабільні ціни на пальне в період посівної кампанії, і вважай — високі ціни на продовольство. Щойно розпочинається посівна, то нафтопереробні заводи раптом зупиняються на модернізацію, то антимонопольні органи беруться за покарання операторів ринку, то пальне дорожчає через політику стримування цін. І намічається відчутна діра в пропозиції пального спершу на локальному ринку нафтопродуктів, а потім — на продовольчому. Благі наміри стримати ціни адміністративно, а тиждень розпочався з нав’язування ринку граничних цін на бензин і дизпальне, призводять до того, чого так побоюється увесь світ, — до товарного дефіциту в період активізації попиту на цей товар.

Про все це я розмірковував... в електричці, якою вирішив дістатися на роботу для того, щоб переконатися на власні очі в принадах інтеграційного сполучення її руху зі станцією метрополітену «Петрівка». Напередодні віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури Борис Колесніков високо оцінив ідею такого сполучення в рамках так званого проекту наземного метро. Ідея не нова, і про те, що перспективна, я писав ще кілька років тому — міська електричка довкруги столиці здатна розвантажити лінії метрополітену, за оцінкою Бориса Колеснікова, на 40 відсотків. І доволі зручна для споживача — квиток на електричку за 2 гривні я придбав ще в маршрутці, згадавши про те, що обслуговування пасажирів обіцяно підняти на європейський рівень до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Але вже у вагоні електрички спало на думку, що нею навряд чи дістатися до Євро-2012. По-перше, гуркіт зчеплень і часті смикання вагонів підтвердили висновок столичного голови Олександра Попова про потребу закупити більш сучасні локомотиви. По-друге, весь час панорама за вікном міцно тримала звалища побутового та будівельного сміття, занехаяні під’їзні шляхи й обриси далеко не європейської забудови. Побачене породжувало ілюзію наслідків рукотворного землетрусу. Я згадав, що саме міжнародна спільнота відзначає День захисту прав споживача. Подумалося: «Чи встигнуть наші споживачі і надавачі послуг порозумітися до приїзду гостей з Європи?» Як на мене, саме від такого порозуміння залежить зараз і авторитет влади, і неокозамилювальні права споживачів. Але, як їм порозумітися, коли за рік вилучають із реалізації у торговельній мережі до 70 відсотків непродовольчих товарів, яка підлягає перевірці, і до 40 відсотків — м’ясопродукції? Коли тарифи на житлово-комунальні послуги зростають, а їхня якість погіршується? Якщо до Євро-2012 керівники залізниць закуповують картини художників, тоді як проїзд на електротранспорті в регіонах дорожчає на очах? Якщо для того, щоб оформити право на власність нерухомого майна, треба пройти сім кіл пекла в чиновницьких кабінетах. І так далі, й тому подібне: від однієї споживчої послуги до іншої, з пересадкою від одного чиновника — до другого, від понеділка — до п’ятниці.

У рубриці «Різне» свого нотатника віднайшов чимало записів одного змісту: «Уряд поважали б значно більше, якби він менше говорив». У цьому є неабиякий сенс. Вербальна нестриманість урядовців повсякчас шкодить справі, бо коли нічого сказати, то не варто й говорити. Згадайте, обмежили роздрібні ціни на гречку, але щойно почали коментувати, то вона зникла з прилавків. Установили граничну вартість бензину й дизпального, а як почали коментувати, то з’ясувалося, що ціновий коридор не всі мережі погодили. (І не дивно, якщо в лютому ціновий коридор не враховував нових ставок акцизного податку). Серед тижня Прем’єр-міністр дуже палко переконував усіх, що наявні запаси зерна і борошна унеможливлять найменші прояви дефіциту хліба, а відтак і його подорожчання. І ось чергова халепа — в столиці подорожчав хліб. За батон «Нива» просили вже 3,20, а не 3,10. Кажуть на Русанівці за хлібину «Українського» брали вже 4 гривні, більш як на 80 копійок дорожче. У прес-службі «Київхліба» все списали на ініціативу окремих торговців і розширення асортименту. Мовляв, 4 гривні коштував «Український столичний», який на відміну від просто «Українського» важить більше і містить соняшникову олію. Але дотепер торгівля розширювала асортимент випічки за рахунок дешевшої, а не дорожчої продукції. До того ж той факт, що подорожчання хліба серед тижня зафіксували і в Рівному, очевидно свідчить про інше — закупівлю борошна з Держрезерву за новими цінами. Зрештою, це не обов’язково могло впасти в око, якби споживачів не переконували б у тому, що цього не станеться ніколи.