Сім років «дають» землю...

Наталія та В’ячеслав Ключковські були приємно здивовані: їхню заяву з проханням надати земельну ділянку у Стрижавці, що поблизу Вінниці, задовольнили на сесії селищної ради. Щоправда, тепер Ключковські дивуються іншому. Сім років минуло, а ділянку вони досі не оформили.

П’ятого червня 2003 року в рішенні №57 сесії Стрижавської селищної ради записано, що депутати надали дозвіл на оформлення документів для передачі у власність В’ячеславу Ключковському 0,25 га землі (із земель запасу селищної ради) під будівництво та обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства.

— Ми, як діти, повірили в гарну казочку, що держава дає всім землю, — каже пані Наталія. — На собі переконалися, що це не так. Восьмий рік добиваємося, щоб виконали рішення селищної ради. Поки що марно. Відчуваю, не віддадуть нам ту землю. Чому? Бо це нині великі гроші. У той час її можна було купити доларів за двісті. Тепер, кажуть, за таку ділянку треба заплатити 20—25 тисяч тих самих доларів.

Та й хто ми для них — пилинка на їхніх черевиках. Тільки дуже надокучлива. Вони її здувають, а вона знову з’являється на тому самому місці.

Отримавши рішення сесії, Ключковські уклали договір на виготовлення документа, без якого не можна отримати землю, — проект землеустрою взялися виготовити у Вінниці у ПП «Земельно-кадастрове бюро». За роботу одразу сплатили 1250 гривень.

— Не повірите, але тільки 25 січня нинішнього року нам зателефонували з цього бюро і сказали, щоб прийшли забрали проект землеустрою, — каже пані Наталія. — Було вже пізно, годинник показував дев’яту вечора. Тому документ забрали вже наступного дня, 26 січня. Може, всім так «швидко» роблять документи, хто його знає?

Проект землеустрою передали в Стрижавку, в селищну раду. Звідти — на погодження у Державне управління охорони навколишнього природного середовища. Так вимагає закон. За словами пані Наталії, з екології їй надійшла відповідь, що не погоджують виділення землі, бо рішення Стрижавської селищної ради вже втратило чинність. «Від людей я дізналася, що ту ділянку передали місцевому сільгосппідприємству «Батьківщина». Одне слово, коло замкнулося».

Куди тільки не зверталися за цих сім років Ключковські! У них назбиралася купа відповідей від різних чиновників. «Ми добивалися, щоб було виконано рішення суду, — каже пані Наталія. — Нічого нам це не дало».

Суд зобов’язав Стрижавську селищну раду виконати своє рішення про надання Ключковським земельної ділянки. Судовий документ датовано 14 листопада 2006 року. Державна виконавча служба двічі приймала постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Врешті-решт, виконавчий лист повернули в суд з резолюцією: «Відділ Державної виконавчої служби повертає виконавчий лист без виконання...».

— Я тільки з часом зрозуміла, що нас красиво водять за носа, — каже жінка. — Знали б ви, скільки ми самі зробили тієї роботи, яку мали виконати фахівці! Скільки організацій й установ оббігали! І скрізь гроші платили... А в селищній раді тим часом не виконували не тільки своє рішення, а й рішення суду. Так минали дні, місяці, роки. Ми ходили від одних до других, як ті сліпі котенята. Скажіть, хіба можна так збиткуватися над людьми?

Прокурор Вінницького району у відповідь на заяву Ключковських порушити кримінальну справу за фактом невиконання селищною радою свого рішення відмовив заявникам. Тоді вони звернулися в обласну прокуратуру. Там скасували постанову про відмову. Про це Ключковським повідомив заступник прокурора області Роман Шубін. У листі за його підписом також сказано, що матеріали направлено для додаткової перевірки прокурору Вінницького району.

— Можливо, коли в селищній раді зрозуміли, що може бути порушена кримінальна справа, її голова запросив нас на розмову, — продовжує Наталія Ключковська. — Запропонував написати заяву, щоб земельна комісія надала акт про визначення ділянки на місцевості. Цей акт потрібен для виготовлення технічної документації. Щиро кажучи, я подумала, що, можливо, як кажуть, крига скресла. Як зараз пам’ятаю останній день липня 2009 року. Тоді комісія у складі десятьох осіб виїхала на місце і підготувала той акт. Вони навіть показали нам, де саме наша ділянка. Були в цій комісії не тільки представники селищної ради. Свої підписи поставив і керівник сільгосппідприємства «Батьківщина», бо ділянка межує з полями господарства. Був і пан Сорока із «земельно-кадастрового бюро», з яким ми уклали договір на виготовлення документації. Якщо раніше він казав, що не може виготовити проект землеустрою, бо нема акта виділення землі на місцевості, то тепер йому цей документ надали. Нагадаю, було це 31.07.09. А проект він закінчив робити тільки через півтора року — 25.01.11.

Вийшло так: кримінальну справу не порушили, бо ж селищна рада продемонструвала бажання продовжити роботи у плані надання землі. Але на цьому все й закінчилося. У прокуратурі не поверталися більше до цього питання.

— Нас вкотре пошили в дурні, — каже пані Наталія.

 

Вінницька область.