Вчені Національної академії аграрних наук України обирали для себе нового керманича. Президента під час голосування на загальних зборах визначали з єдиного кандидата — першого заступника міністра агрополітики і продовольства Миколи Безуглого. Така безальтернативність, з одного боку, бентежила, бо ж справа не лише відповідальна, а й хлібна і перспективна. Адже за НААНУ числяться сотні тисяч гектарів державних земель і багата інфраструктура — є що ділити, зважаючи на період огульної «прихватизації». Але все стало на місця після спілкування в кулуарах з окремими науковцями. Буцімто зацікавленість у результатах виявляють не лише у профільному міністерстві, а й навіть вище. Звісно, головне тут не так наукове майбутнє НААНУ, як майбутнє матеріальне. І, мовляв, ще до зборів з багатьма академіками і членкорами було проведено відповідну роботу: або певний кандидат стає президентом, або включається механізм із можливою навіть реорганізацією.
Так воно чи ні, важко судити, але Михайло Зубець, який упродовж 15 років керував академією, передбачливо зняв свою кандидатуру на користь Миколи Безуглого.
«Ми домовилися, — додав він, — що я свою кандидатуру зніму... Микола Дмитрович Безуглий — неординарна людина, ви всі будете так говорити. Але я вас усіх просив би щиро підтримати цю кандидатуру навіть тільки через те, що він десь на виступах сказав, що Михайло Васильович — це мій учитель. Я підтверджую ці його слова. Я Миколу Дмитровича веду недалеко біля себе десь понад двадцять років, коли я його помітив у лабораторії науковим співробітником... Я його рекомендував свого часу і заступником голови адміністрації Харківської області. Ми його тут вибирали академіком, ми його робили тут віце-президентом, першим віце-президентом... Я його рекомендував на посаду першого заступника міністра... Незважаючи на те, що у нього є недоліки, як і в кожного з нас, я б щиро вас просив усіх підтримати цю кандидатуру... Щиро надіюся на те, що ми це зробимо дружно, як робили в попередні часи. Щоб не було якогось непорозуміння, хаосу, розвалу, щоб ми зберегли все-таки єдність нашого колективу і дружно підтримали цю кандидатуру...».
Опісля пролунало ще кілька виступів на підтримку наближеного до владних структур кандидата. А застереження з трибуни академіка Володимира Юрчишина швидше нагадували голос волаючого в пустелі.
«У мене, — наголосив він, — виникає ціла низка сумнівів стосовно того, як воно відбувається і чим воно може закінчитися. Я мав честь бути обраним дійсним членом академії першого скликання 25 грудня 1990 року... Турбує те, чому сьогодні організовано вибори без конкурсу? Я розумію, що Михайло Васильович Зубець — це так, підставна фішка... Не кажу про те, що не треба обирати нового президента... Але ми не можемо вже вдруге обирати президію з порушенням тих процедур, які є святими для академії. Наука — це, може, єдине, що святе залишилося в країні, і ми тут святість повинні зберігати... Робити академію департаментом міністерства — я не думаю, що це найкращий варіант. Я виступив для того, щоб агітувати вас голосувати проти учня Михайла Васильовича. Бо Михайло Васильович, був період, називав мене своїм вчителем. Коли він вчився на зоофаці сільськогосподарської академії, я читав у нього курс організації (певно, організації праці. — Авт.). Потім сталося так, що останні чотири роки я до нього на прийом не міг потрапити. Але то інша справа. То не має ніякого значення...
Мова про те, що я не погоджуся «за» голосувати другу кандидатуру. Я за те, щоб ви голосували проти Миколи Дмитровича...
Усі знають мене давно, знають, у мене є три святині: сім’я, село і Україна. І на основі цих святинь ще одна святиня — наука. 64 роки, відданих науці, дають мені право говорити саме так.
Буду дуже вдячний вам, якщо ви мене зрозумієте, що тут немає чогось особистого, я не претендую на посаду. Ні на що не претендую. Просто наш обов’язок і наша відповідальність — вона у тому, щоб ми якомога більше, якомога довше, якомога надійніше оберігали ті святині, які властиві науці».
До цих слів загал так і не прислухався. Коли сказали «треба» – що тут поробиш? У доленосному для себе таємному голосуванні науковці вирішили ще й дозволити брати участь почесним та іноземним членам академії. Отже, як і можна було передбачити, більш як двома третинами голосів було обрано Миколу Безуглого, який, окрім крісла першого заступника міністра, обійматиме ще й посаду президента НААНУ.
На зборах побувала Галина КВІТКА.
ДО РЕЧІ
«Станом на 1 січня 2011 року в сфері управління НААН перебуває 188 суб’єктів господарювання, з них 163 господарства здійснюють виробництво та реалізацію сільськогосподарської продукції.
У землекористуванні дослідних господарств Академії перебуває 459,2 тис. га землі, в тому числі: сільськогосподарських угідь — 418,0 тис. га, ріллі — 364,4 тис. га.
...Результат господарсько-фінансової діяльності дослідних господарств загалом по мережі Академії за 2010 рік є прибутковим, прибуток становить 0,6 млн. грн., рівень рентабельності — 0,1 відсотка» (Звіт про діяльність Національної академії аграрних наук України за 2006—2010 роки та 2010 рік — Київ: Аграрна наука, 2011. — стор. 352).
«Посівна площа сільськогосподарських культур у 2010 р. по НААН становила 312,9 тис. га, у тому числі зернових культур — 178,0, технічних — 76,3, овочевих — 2,1, кормових — 56,5 тис. га, 55,1 тис. т (?! — Ред.) — пари.
Валовий збір зерна сягнув 432,1 тис. т при урожайності 29,6 ц/га (по Україні — 27,6 ц/га)... Площа цукрових буряків у 2010 р. зросла на 2,7 тис. га. Урожайність цукрових буряків становила 296,1 ц/га (по Україні — 280,3 ц/га).
У структурі посівних площ соняшнику зайнято 11 відсотків — 41 тис. га. Зібрано з кожного гектара по 13,4 ц. Зросли посіви сої на 3,7 тис. Урожайність сягнула 21,9 ц/га (по Україні — 16,2 ц/га)» (там же — стор. 349—350).
