У Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин відбувся «круглий стіл» на тему «Жінки та матері з дітьми в ув’язненні».
Під час зібрання наводилися вражаючі факти: сьогодні жіноча злочинність зростає стрімкіше за чоловічу. За роки незалежності кількість злочинів, скоєних жінками, зросла більш як удвічі. Переважають тяжкі злочини. Права жінок під час затримання та відбування покарання нерідко порушуються: є випадки, коли під час арешту підозрюваної у скоєнні злочину в справі ніде не зафіксовано, що вона має дитину, і матір потім не знає, що з її дитиною і де вона. Засуджені, які народили за ґратами, не отримують державної допомоги за народження дитини та до досягнення нею трирічного віку, навіть якщо дитина перебуває з матір`ю. Літні жінки не можуть оформити пенсію — це дозволено лише після відбуття покарання. Не кажучи вже про умови утримання засуджених у колоніях та хвороби, які вони отримують у в`язниці.
«В Україні жіночі колонії перебудовувалися з чоловічих, жіночі проблеми, базовані на фізіологічних, соціальних чи гендерних відмінностях, не знайшли відображення в архітектурі та організаційній структурі установ, — зауважила голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Олена Бондаренко. — Хоча ув’язнені жінки, особливо матері, вважаються вразливою групою, українська пенітенціарна система лише в останні роки звернула увагу на розробку комплексних заходів для їхньої повної ресоціолізації».
Особливої гостроти набуває проблема дітей, які перебувають у місцях позбавлення волі разом зі своїми матерями, наголосила депутат. Дитина, котра не скоїла жодного правопорушення, перебуває в ув’язненні разом із матір`ю, чи відлучена від неї у сиротинці. Тоді як міжнародні документи, ратифіковані Україною, та європейські стандарти життя вимагають іншого ставлення до проблеми. У рекомендаціях Ради Європи йдеться, що діти, які перебувають разом із матір’ю у в’язниці, мають вади розвитку та труднощі у соціальній адаптації. Тож ПАРЄ рекомендувала державам-членам Ради Європи забезпечити відбування покарань вагітним жінкам та матерям малолітніх дітей таким чином, щоб запобігти їхньому ув’язненню. Наприклад, виплата компенсації потерпілим, громадські роботи тощо. А ув’язнення застосовувати лише якщо жінка вчинила тяжкий злочин та становить постійну небезпеку для суспільства.
За словами заступника голови Державного департаменту з виконання покарань Сергія Зінченка, в Україні нині ув’язнено майже сім тисяч жінок, із них 98 неповнолітніх. У двох жіночих колоніях — у Чернігові та на Одещині — разом із матерями проживає 93 дитини віком до трьох років (потім їх віддають у дитбудинки). У вересні 2010 року в Чернігівській жіночій виправній колонії відкрито Будинок матері та дитини, де в 11 кімнатах матері проживають разом із дітьми. І, судячи з фото, продемонстрованих під час заходу, для декого ці умови навіть набагато кращі, аніж були на волі.
Начальник управління із забезпечення взаємодії з Державним департаментом України з питань виконання покарань Міністерства юстиції Петро Кочерган пояснив, чому жінки за ґратами не можуть отримати допомогу на дитину чи пенсію за віком. За звичайного працівника страхові внески сплачує роботодавець, а за засудженого ніхто. Робота в колонії не зараховується до трудового стажу. Нині уряд ініціює зміни до законодавства, зокрема, до Кримінально-виконавчого кодексу, до законів про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, про єдиний соціальний внесок та інші, спрямовані на те, щоб і ув’язнені жінки могли скористатися своїм правом на державну допомогу на дитину, отримання пенсії за віком. Запропоновані зміни передбачають, що робота в установах виконання покарань зараховуватиметься до трудового стажу. Така практика вже діє у наших сусідів — Росії, Білорусі, Азербайджані, Казахстані. Учасники «круглого столу» також пропонували розробити чіткий алгоритм дій при затриманні жінки з дитиною: врегулювати у Кримінально-процесуальному кодексі дії учасників процесу стосовно дитини під час затримання матері, дії органів державної влади із захисту прав дитини, що залишилася без опіки чи піклування в результаті затримання чи арешту матері, визначити чіткий порядок щодо поміщення дитини в інтернат або інший державний заклад після арешту матері. А також щоб жінка, котра перебуває в місцях позбавлення волі, не позбавлена батьківських прав, мала право на побачення зі своєю дитиною.
