На заході країни він іде краще, ніж у центрі
Щастя — не курка, решетом не накриєш. Але виміряти можна. Принаймні соціологічно.
Наше щастя обміряв Київський міжнародний інститут соціології. Згідно з опитуванням, 65 відсотків співвітчизників вважають себе щасливими. Це на два відсотки менше, ніж торік. З’ясували, що українців роблять задоволеними сімейні цінності, здоров’я, гроші, діти й онуки, саморозвиток. Усі опитані, котрі «можуть придбати все, що захочуть», почуваються щасними. Але й серед людей, котрим не вистачає на їжу, задоволених життям 40 відсотків.
Соціологи дійшли висновку: молодь 18—29 років із вищою освітою частіше хапає щастя за бороду, а чоловіки — таланливіші за жінок. Проте до «кризи середнього віку» різниця зникає. А найнещаснішими почуваються пенсіонери.
Українці з заходу фортунливіші за решту (74 відсотки). Найменше «щастить» жителям центру, зокрема, й Києва: задоволені трохи більше половини опитаних. Та це не означає, що львів’янам живеться краще за киян, каже Наталя Іщенко, заступник генерального директора компанії «Україна сьогодні». Мовляв, для столиці потрібне окреме дослідження: тут зовсім інший рівень зарплат, цін і претензій до життя.
Такі опитування проводять уже десять років (див. інфографіку). Даних за 2004 не надали — мовляв, тоді не знайшлося фінансування. Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, підсумовує:
— Відчуття щастя залежить від того, скільки ви можете і скільки хочете. В українців — європейський рівень домагань. На нас впливають світові стереотипи щастя — успіх в особистому й інтимному, здоров’я, статки, упевненість у завтрашньому дні.
Українці завжди прагнули щастя і трактували його як волю, додає Олег Гринів, професор і доктор філософських наук. Наше трактування волі — це воля від чогось. І менше — для чогось. Тому українці здобувають успіхів у боротьбі, але нам важко у творчих процесах, зокрема, в державотворенні.
Серед основних мірил щастя для третини українців — гроші. Світлана Васкільська, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології КНУ імені Тараса Шевченка, коментує:
— Коли нема іншої форми реалізації, гроші здаються дуже важливими. Вони дають свободу й захищеність. Але це ілюзії суспільства, котре побудоване на грошах. Щастя — не результат, а процес. Його визначає самореалізація. І самооцінка: як людина ставиться до себе і своїх здобутків.
«Голос України» теж поцікавився у людей на вулицях столиці:
«Що їх ощасливлює?»
— Щастя — це повноцінна сім’я. Коли поруч люди, які дорожать тобою так само, як і ти ними. Я була двічі заміжня, обидва рази — вдало, бо маю двох діток. Гроші — це життєва необхідність, яка загнала мене до Києва, тому вже п’ять місяців дітей не бачила. Гроші заробити можу, а щастя... хай Господь пошле, — ділиться Наталя, кондуктор автобуса.
Пенсіонерка Надія Іванівна зітхає:
— Пенсія — вісімсот гривень, тому ось торгую яблуками з дачі. Стану біля метро, де інші жінки продають, а вони мені: «Не мостіться тут, ми гроші за місце платимо». Стану поряд — міліціонери ганяють. Здоров’я немає оці кошики тягати. Ну, яке це щастя?
На думку психолога Світлани Васкільської, молодь щаслива, бо бачить перспективи. Юні ще не все мають, але рух і розвиток дає задоволення. А пенсіонери не відчувають стабільності. Схоже, тому і зникли 2 відсотки торішніх щасливців.
