67 років тому, 20 березня 1944-го, підрозділи 38-ї армії Першого Українського фронту та п’ятого авіаційного корпусу вибили з Вінниці фашистів. За мужність і героїзм при звільненні міста 87 воїнів удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Заходи до річниці цієї події пройдуть під гаслом «Вони визволяли Вінницю для нас». 20 березня у Центральному парку культури та відпочинку лунатимуть фронтові пісні, тут розгорнуть тематичну виставку. Організатори мають намір наповнити місто атмосферою шани і турботи про визволителів, провідають кожного з них. Тим часом благодійний фонд «Подільська громада» збирає кошти на обладнання для відділення реабілітації інвалідів війни на базі міської лікарні №3.
Нині у Вінниці залишилося тільки шестеро її визволителів — колишній зв’язківець Василь Батченко, військові льотчики Юрій Анохін і Захар Мшвидобадзе, його дружина, радистка Валентина Мшвидобадзе, гранатометник Микола Сомов та стрілець Володимир Слабий. Їхні фотографії напередодні свята розмістили на біл-бордах міста.
У музеї історії війни у вінницькій школі №2 можна побачити світлини відважної «п’ятірки», що встановила тоді над Вінницею Прапор Перемоги. Коли 20 березня 1944 року о 17-й годині Москва салютувала на честь визволення міста над Південним Бугом двадцятьма артилерійськими снарядами, він уже майорів на будівлі, в якій нині розміщено Музей воїнів-інтернаціоналістів.
Бійці Петро Вільнер, Кузьма Кайдалов, Костянтин Кузяєв, Олександр Лоскутов та Федір Оленчиков одними з перших прорвалися до центру міста. А допоміг їм дістатися під свистом куль до скверу Козицького, де розташована будівля, 13-річний вінничанин Павло Русанов. Сміливий хлопець знав рідне місто, як свої п’ять пальців.
