Чому нікому не скаржаться беззубі українці?

«У нашій країні люди, які не мають зубів, страждають. Ви знаєте, який вигляд  у пластмасових протезів дідусів та бабусь. Це важкий спосіб існування — люди не можуть нормально розмовляти, жувати. Але вони, як правило, нікому не скаржаться — ні владі, ні дітям. Думають, коли їм 70 чи 80 років, то беззубість — це норма. Так живуть їхні сусіді, родичі, так жили їхні батьки», — ось так окреслив проблеми беззубих людей Ярослав Заблоцький, професор кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного університету імені Данила Галицького, президент Асоціації імплантологів України.

Чимало українців досі навіть не знають, що може бути інша якість життя. А вже сорок п’ять років у світі працюють сучасні технології — можна зробити зубні імплантати. Вживляють штучні корені в щелепи, на які ставлять зуби, схожі на справжні. Вони потребуватимуть лише зубної щітки і більше нічого. На жаль, інформація про ці нові методи в Україні поширювалася скупо, і суттєвих змін у ставленні літніх людей до свого здоров’я не сталося.

Тож минуло десять років від першої конференції імплантологів у Львові, а кількість беззубих пацієнтів не змінилася.

Українські імплантологи не чекають, що зробить влада, а самі кілька років працюють над програмою, як подолати труднощі в реабілітації літніх людей та дітей, що народилися з вадами щелепно-лицевої ділянки.

— За десять років нам вдалося в українську стоматологію запровадити метод дентальної імплантації, який був заборонений у радянські часи, але активно використовувався у світовій практиці, — розповів почесний президент Асоціації імплантологів України Мирон Угрин. — Сьогодні українські клініки використовують найсучасніші технології дентальної імплантології. Немає жодної сучасної технології, яку би не запровадили в Україні. Львів став центром розвитку імплантології. Ми можемо забезпечити якісне лікування пацієнтів, які втратили зуби. Більше того, самотужки втілюємо в життя соціальні програми для найменш захищених категорій суспільства.

Першу безоплатну операцію з імплантації в Україні людям похилого віку провела Шантель Малєве, почесний професор медичного факультету Брюссельського вільного університету в 2002 році. З операційної вели пряму трансляцію в зал конференції, де зібрались імплантологи України та інших країн. Тоді нараховувалось 300 медиків, нині — півтори тисячі. За цей час в імплантології дуже багато змінилося, але, на жаль, переміни не торкнулись України.

Асоціація імплантологів вирішила не чекати, доки приймуть державну програму. Лікарі-волонтери організували доброчинні акції, у ході яких безплатно встановили 800 імплантатів для 170 пацієнтів похилого віку.

Найстаршій пацієнтці 93 роки. Але найбільша проблема полягає в тому, що від безкоштовної імплантації відмовилось понад сто осіб. Неймовірна поведінка для Європи, де така операція коштує 30 тисяч євро. Чому ж українці відмовляються?

Українські імплантологи в квітні 2010 року започаткували безпрецедентну благодійну акцію «Якість життя для наших батьків» з безкоштовного вживлення зубних імплантатів та протезування ветеранів Другої світової війни.

Акцію розпочали з Криму. Керівники медицини автономної республіки виявилися найчутливішими до нових віянь — одразу погодилися підтримати медиків. Спочатку зголосилося 25 ветеранів, яким мали безплатно провести операції зі вживлення зубних імплантатів. Але поки медики зі Львова доїхали до Криму, залишилось тільки п’ятеро добровольців. Решта відмовились, бо нічого не чули про новітні технології реабілітації беззубих. Друзі, сусіди говорили: «Нащо це вам — живіть, як жили».

Упродовж дня лікарі встановили 33 імплантати. Готель та проїзд — за свої кошти. Імпланти надавали безплатно компанії-виробники. Нині вже навіть лікарі стоять у чергах і хочуть за свої гроші їхати робити добро людям. Асоціації доводиться вибирати, кому надавати першочергове право. Бо це перейшло в міжнародний рух, де вважається непристойним не брати участі в допомозі соціально не захищеним.

Операції пройшли успішно. Тепер уже легше працювати, бо дедалі більше людей знають, що імплантація — це найкраще розв’язання «беззубої» проблеми.

Благодійні акції за останній рік відбулися в Сімферополі, Києві, Одесі, Львові, Дніпропетровську. Також вони ще пройдуть в Івано-Франківську, Черкасах.

7 травня члени Асоціації імплантологів України будуть безплатно оперувати 100 ветеранів на базі головного військового госпіталю в Києві. За один день встановлять 400 імплантатів. Оперуватимуть 400 лікарів-волонтерів з усієї України. І все — за кошти медиків. Жодних спонсорів чи державних програм в Україні немає.

— Нашим пацієнтам від 70 до 93 років. Записувалися за оголошеннями по радіо, без жодної плати. Операція триває приблизно одну годину, — каже професор Ярослав Заблоцький. — Ті, хто мають родичів чи сім’ї, того ж дня поверталися додому. Соціально незахищених — госпіталізували. Обстежували, брали аналізи крові, вивчали загальний стан здоров’я. П’ять днів перебували в шпиталі. В Києві одночасно працювало 30 операційних. Загальний стан пацієнтів контролювали анестезіологи військового госпіталю. Після операції пацієнти не відчувають жодного болю.

Плануємо побувати в усіх обласних центрах. Щорічно проводитимемо акцію на базі військового госпіталю, на що згоду дало Міністерство оборони. У бригаді чотири медики, усі — члени Асоціації імплантологів України.

— Нашими пацієнтами є діти, котрі з народження мають проблеми із зубами. Чи онкологічно хворі, які втратили зуби або частину обличчя. Я єдиний лікар в Україні, котрий оперує дітей із шестирічного віку, що мають генетичні захворювання і народилися без зубів. Це — інваліди з дитинства. Нинішня медицина їм пропонувала протези, які з роками потрібно міняти. Батьки, котрі привозять таких дітей до нас, бачать світло в кінці тунелю — знають, що вони будуть належно реабілітовані. Ліпшої методики реабілітації беззубих дітей немає.

— Я звернувся до Міністерства охорони здоров’я з проханням надати нормативну базу, що врегульовує діяльність лікарів, які використовують метод імплантації. Заступник міністра мені відповів, що не існує такої бази. Ми ставимо питання про зміну соціальних стандартів, але це дуже довга дорога.

Відповідь продовжує професор Ярослав Заблоцький:

— Ми вирішили не чекати на підтримку уряду, а починати справу своїми силами. Нашу ініціативу допомоги соціально не захищеним підтримали поляки, болгари, казахи, ізраїльтяни. Акція під нашими гаслами і брендами проходитиме 9 травня у Болгарії, 15 жовтня — у Грузії. Нас запросили як експертів.

— Які переваги імплантатів перед знімними протезами?

— Перш ніж говорити про переваги, треба знати про недоліки, — каже Ярослав Заблоцький. — У першому класі у вас з’явився карієс. У третьому починаєте лікувати зуби. В одинадцятому — вже втратили один зуб. Як його повернути? Традиційний спосіб — обточити два зуби і зробити міст. Через 20 років у вас уже не буде трьох зубів. Другий — вживити імплантат. Тоді сусідні зуби доживуть до дорослого віку. Знімний протез не має жодної переваги. Ми 93-річній пацієнтці вставили імплантати. Бачили б ви її очі — жінка відчула, що таке не знімати протези. Імплантати нині — найкращий спосіб реабілітації.

Шантель Малєве підтримує свого українського колегу і каже, що схожа ситуація у всьому світі. Кожна державна інституція повинна розуміти цю проблему, але створюється враження, що не усвідомлює її важливості або не знає про дентальну імплантацію.

Організатори благодійної акції вважають, що ініціатива повинна йти від держави. Замість незручного знімного протезу для осіб похилого віку можна запропонувати імплантати, які довговічніші, зручніші та якісніші. В підсумку, якщо добре все порахувати, — навіть вигідніші для державної скарбниці. Це нова якість життя, яка додає людям упевненості й позбавляє багатьох фізичних страждань.

Львів.