Павло МАТВІЄНКО: «У майбутнє дивимося з оптимізмом,але без шапкозакидання»

— Помітили, — зауважує Павло Дмитрович, — що поведінка деяких наших сьогоднішніх політиків чомусь або нагадує «плач Ярославни», або навпаки — телешоу з вилитими в обличчя опоненту склянками води. Коли б у такій манері проводили свої заняття мої колеги-вчителі, то ми б отримали абсолютно неписьменну націю. Сказати, що все це відбувається випадково — не можу, бо дедалі більше нагадує технології маніпулювання громадською свідомістю. І, я в цьому твердо впевнений, тут не все робиться щиро і в інтересах того ж таки суспільства. Однак найменші спроби просто звернути на подібні речі увагу сприймаються як посягання на свободу слова і попрання демократії. Хоча ніхто жодних прав у опозиції не відбирає, жодна телепрограма не закрита, і тим більше всі канали працюють і кожен з них реалізує власну редакційну політику. А ще сьогодні є Інтернет, в умовах якого просто говорити про якусь цензуру безглуздо.

Через те і рік тому — на президентських виборах, і на виборах 31 жовтня 2010 року ми на Запоріжжі ставили перед собою одне завдання: діяти командою, і маючи підтримку людей, й отримавши таким чином велику відповідальність і владу до неї, ми просто зобов’язані поступово наводити лад у всіх галузях і на всій території області. Як, власне, це робиться загалом у державі. Адже Україна втомилася від відсутності реформ. Реформ болючих, але необхідних, реформ, які не додадуть рейтингу політичної підтримки, але без їхнього проведення нічого доброго нас не очікує. Адже весь останній, до виборів 7 лютого 2010 року, період політика публічного розбрату у владі, політика популізму, розрахованого ледь не на щорічні вибори, не найкращим чином позначилися на самопочутті держави. 88 мільярдів гривень потрібно цьогоріч віддавати позичальникам, а ще 46 мільярдів — це вже «дірка» у Пенсійному фонді.

Працювати сьогодні важко. По-перше, відповідальність — вона нині, наприклад, у Запорізькій області повністю лежить на Партії регіонів. На керівників обласної влади дивляться уважно, прискіпливо оцінюють кожен крок. По-друге, хоч ми й можемо відрапортувати про семивідсоткове зростання промисловості на Запоріжжі (в Україні це всі 11 відсотків), однак бачимо в цьому показникові лише перший етап становлення нових перетворень. Бо (і це третє) попереду низка масштабних реформ, більшість яких мають непопулярний характер. Але про це я говорив вище, без них не те, що поступ вперед неможливий, тут під загрозою і економічна, і політична безпека держави.

— І взагалі, — наголошує Павло Матвієнко, — отримавши вражаючу перемогу, а саме 74 місця в обласній раді із 100, ми націлили всіх своїх колег на західний підхід до виборчого процесу: «Вибори закінчилися — забудьте»! І з першого післявиборчого дня всі разом наполегливо працюємо над проблемами регіону. Тому в нас дуже швидко було закрите питання взаємовідносин міського голови Запоріжжя Олександра Сіна, який прийшов до влади не від Партії регіонів, і більшості у міськраді, яка сформована на базі саме нашої політичної сили. Сьогодні місто кероване, міський голова і рада працюють злагоджено і ефективно, що йде на користь запоріжцям.

Нині нам доводиться працювати над згуртуванням регіональної еліти. Недобра традиція багатьох попередніх років — її роз’єднаність, намагання одних підім’яти під себе інших — призвела до важких наслідків. Те, що на рівні Києва ми бачили з 2005-го по 2010 рік, на Запоріжжі спостерігається вже майже два десятиліття. Як результат, тут немає жодної — у доброму сенсі кажу — фінансово-політичної групи. Розуміння регіонального патріотизму наче існує, але немає жодних потуг до його реалізації. Пригадую, що коли до області надсилали, як у нас тут казали, чергового «парашутиста», адже люди на посаді голови облдержадміністрації найчастіше мінялися через дев’ять місяців, то він зазвичай не нарадувався на запоріжців. Мовляв, чудові люди і прекрасні працівники, та біда, коли треба постояти за інтереси області, то тут одразу хто в тин, хто в ворота. Звідти і мода, що «парашутистів» надсилали, і те, що так часто...

— Сьогодні можна чекати поліпшення фінансового клімату, утримувати соціально-економічну ситуацію, але потрібно рухатися вперед, — впевнений голова Запорізької обласної ради Павло Матвієнко. — Тим паче що саме життя змушує шукати нові підходи до розв’язання актуальних проблем. Ось малий і середній бізнес. Всі пам’ятають протести підприємців, пов’язані з впровадженням Податкового кодексу. Ми спробували глибше розібратися в проблемі, провели низку — не для «галочки» — зустрічей з підприємцями, і що з’ясували? Люди чудово розуміють ситуацію. Не розуміють вони тільки бездіяльності влади в питаннях, коли ще більш вантажать тих, хто вже й так везе. Не помічаючи «кришування», не помічаючи незаконного виробництва, збуту, роздрібної торгівлі. Не помічаючи, зрештою, тієї посередницької, з дозволу, «піни», що заповнила всі шпаринки у стосунках між підприємцями і державою. Зрозуміло, що ми намагатимемося зробити все, щоб досягти головної вимоги чесного бізнесу: створення рівних умов. Адже підрахунки, які показують, що 46 відсотків запоріжців працездатного віку не роблять жодних соціальних виплат і, зокрема, до Пенсійного фонду, не те що тривожать, а вже вимагають найрішучіших дій. Та й 33 відсотки суб’єктів господарювання, які у звітності показують заробітну плату працівників нижче мінімальної, теж оптимізму не викликають.

Сьогодні ми створили Стратегію розвитку Запорізької області, разом з облдержадміністрацією накреслили десять найголовніших пріоритетних напрямів розвитку нашого регіону: екологія, залучення інвестицій, розвиток малого та середнього бізнесу, продовольча та енергетична безпека, історико-культурний, курортний, туристичний напрямки та інші. Не забуті вітроенергетика (і це вже не прожект, а зведений до кінця поточного року об’єкт), аграрний сектор і багатостраждальне селище Степногірськ.

Одне слово, в майбутнє ми дивимося з оптимізмом, але без шапкозакидання. Адже бачимо всю складність завдань, які треба, без будь-якого відкладання у довгу шухляду, вирішувати. І останнє: я глибоко переконаний в одному — влада має бути стабільною, однак люди у владі мають бути завжди у хорошому тонусі й розуміти, що вони прийшли не навіки, і щодня мають стверджувати своєю роботою відповідність посаді, яку обіймають. Бо інакше будуть тільки розмови про ефективність реформ, про зрушення ситуації на краще, про поліпшення життя людей, насамперед. А від розмов вже всі, і в Україні, і на Запоріжжі, давно втомилися. І готові до діла!

Запоріжжя.