Бабуся розпитувала перехожих, де можна здати гроші для потерпілих у Японії

— Я заплатила 50 гривень, — каже бабуся, — мені видали квитанцію, записали мої дані, телефон, адресу, хотіли сфотографувати, але ж я не за славою прийшла, дуже шкода тих людей. Яка в них біда!.. Вони ж нам теж допомагали, коли в Чорнобилі сталася аварія...

Пенсія в Ганни Андріївни 871 гривня. «Хоч маю 35 років стажу, дали посвідчення ветерана праці, — каже жінка, — але пенсію призначили невелику. Коли отримую її, спочатку несу в ЖЕК гроші за квартиру і комунальні послуги, а решту вже ділю на частинки, щоб вистачило до кінця місяця. Треба ще й синові допомогти, бо він залишився без роботи, а в нього сім’я». Жінка каже, що трохи виручає дачна ділянка. Звідти має картоплю, овочі, фрукти.

— Я дуже співчуваю людям, бо сама зазнала багато горя, — ділиться думками пані Ганна. — Уже 17 років як не стало чоловіка. А за три останні роки поховала двох братів і сестру, та ще й дружину брата. Не знаю, як моє серце витримало. Уже всі сльози виплакала. Вони пішли, а діти залишилися сиротами.

Ця жінка з добрим серцем допомогла одному із сусідських хлопців. Каже, вже два рази давала йому по 50 гривень, бо без роботи залишився, на хліб ніде взяти.

— А вам хтось допомагав?

— Тільки двічі за все життя, — каже пані Ганна. — Коли у Вінниці головував Дмитро Дворкіс, сусіди розповіли, що він надав їм допомогу. А в мене тоді така була скрута! Написала заяву — і отримала гроші. Наступного року ще раз Дворкіс підтримав мене фінансово. Він давав людям не тільки на лікування, а й навіть на придбання меблів... Більше грішми ніхто мені не допомагав.

Заступник голови Вінницької обласної організації Товариства Червоного Хреста Василь Бездухов повідомив, що обласна організація Товариства прийняла рішення перерахувати одноденний заробіток працівників на допомогу потерпілим. Поки що це тільки два приклади такої допомоги.