Лікар не має права на помилку. Швидка допомога — на запізнення. Адже від них залежить здоров’я і життя людини. На жаль, теоретична основа гуманної професії «Не нашкодь!» дедалі частіше спотикається об трагічні реалії... А збитки від таких «позаштатних ситуацій» у медицині неможливо оцінити жодними одиницями виміру. На одній чаші терезів — людський чинник. На другій — людське життя. Коли приходить лихо, лікарі перетворюються для нас, обивателів, на богів... І на все їхня воля: врятувати чи дати загинути.
У кожній професії є кваліфіковані фахівці й випадкові люди. Професіонали й нездари. Медицина — не виняток. Але не можна розраховувати на чудотворний порятунок від таких, як ми, смертних людей, нехай і в білих халатах, якщо система, в якій вони працюють, морально й фізично вичерпала себе. Якщо немає медикаментів і бензину, щоб виїхати на виклик «103». Якщо прописане в Конституції право на безкоштовну медичну допомогу давно нічого не гарантує. Якщо престиж професії лікаря перебуває в постійній гіпотонічній кризі. Якщо самопочуття пацієнта безпосередньо залежить від його фінансового стану. Якщо здоров’я народу давно перестало бути багатством країни. Страшно. Ця ракова пухлина роз’їдає нашу охорону здоров’я зсередини. А хірургічне втручання, яке сьогодні називають гучним словом «реформа», проводиться часом по-дилетантськи і ще більше загострює ситуацію...
