Як ми вже повідомляли, на 23 березня заплановано парламентські слухання на тему «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації». Цього дня у сесійній залі обговорюватимуть, зокрема, перспективи старту ринку гектарів сільгосппризначення.
Директор приватно-орендного сільгосппідприємства імені Т. Г. Шевченка (Волинська область) Андрій Турак категорично проти запровадження у нинішніх умовах купівлі-продажу землі. Свої аргументи він озвучив напередодні у Верховній Раді під час «круглого столу». На заході за участі Голови Верховної Ради Володимира Литвина, а також першого заступника міністра аграрної політики та продовольства, першого заступника міністра фінансів обговорювали проблеми агропромислового комплексу.
— При цій корупції, при цьому обмані, і при цій бідності сьогодні села — йти ще в продаж землі? Це за декілька років залишити без неї і селян, і всю Україну, — вважає Андрій Турак. — Ось приклад. Це до міністра було б запитання чи заступника міністра. Однією з бюджетних програм передбачалося часткове відшкодування коштів, спрямованих на реконструкцію та будівництво молочних ферм. Ми у своєму господарстві зробили — чотири роки працювали — дві ферми під цю програму — 500 голів. Торік подав сюди (у Київ. — Авт.) на комісію документи. Без причини їх відкинули — бо сьогодні, щоб отримати ці гроші... Я називаю, це не комісія — а якийсь, мабуть, конвертаційний центр, де щоб щось одержати, треба половину віддати!.. Туди — в міністерство! І це всі знають, про це всі говорять. А ми надіємося і кажемо, що село отримає там 500 мільйонів гривень на реконструкцію... Та не отримає!.. Переважно одержують ті, що птицею займаються, і ті, що свинями... А наше невеличке господарство — тисячу корів — я туди (до міністерства. — Авт.) не піду, не маю з чим туди їхати... Пропоную ці гроші на області давати, не тут, в Києві, щоб їх ділили... А зараз, думаю, що ця програма зроблена під відповідних людей, які знають, що ті гроші повинні їм потрапити.
Треба змінити оцю систему відшкодувань. Комісія така сама в області, вона визначає, на місця приїжджають, дивляться: якщо робота проведена — треба ті кошти відшкодовувати. Тоді, може, не забудуть про невеличкі господарства, де 500—1000 корів.
І взагалі система відшкодувань незрозуміла. Готуючись до «круглого столу», розглядав, а що ж селу перепадає? Та практично нічого. Подивіться — проаналізуйте. 9 мільярдів гривень (в держбюджеті передбачено для АПК. — Авт.). А що там безпосередньо селу? А практично — нічого: 10 мільйонів на відшкодування вартості техніки складної на всіх. Аби на одну невелику область — то можна б за ці кошти щось там оновити. А на всю Україну — що там ділити?! На закупівлю нетелів — 25 мільйонів. Ну хіба це гроші сьогодні?! Треба, врешті-решт, виробляти якусь систему, щоб ми знали: на п’ять років будуть такі-то програми, такі-то дотації, такі відшкодування — і могли планувати свою роботу.
Від себе хочеться додати, що важко не погодитися з керівником господарства. Лише одне: і в областях не все так гладко. Але, з огляду на київські «розцінки», можна припустити, вийде дешевше.
P.S.
Тим часом до редакції надходять листи щодо майбутніх слухань від стурбованих читачів.
«Шановна Галино Квітко! — пише Г. Іващенко з міста Прилуки Чернігівської області. — Пропоную практичний матеріал до слухань у Верховній Раді щодо землі.
1996 р. Голова сільради зі своїм землевпорядником наділяють людям додаткову землю, щоб було по 0,60 га кожному. Люди задоволені.
2009 р. Голова сільради зі своїм землевпорядником вийшли знайти межі колишніх наділів 1996 року, щоб видати державні акти. А ці наділи обробляються на 10 відсотків, межі заросли, бо люди постаріли, померли, діти роз’їхалися...
Це істинна правда. Кажуть, що і Юлія Володимирівна ходила по полях — і теж не розібралася.
Але старіють та мруть не тільки бідні, а й поміщики. І з їхньою землею станеться те саме.
А комусь, може, і потрібна буде земля, щоб жити, але вона вже «чиясь» — не можна! Бо то — «приватна власність», і бур’ян на ній теж «приватний». Це так було і за царя...
Та й урядові потрібно мати постійні доходи в казну чи вирішувати якісь державні справи...
А скільки треба людей, щоб усі наділи оформити, потім спадщина, суди і буде ще більша плутанина, ніж нині. До того ж землеміри не встановлюють навіть межових знаків.
А тому вношу пропозиції:
— гектари передати у власність держави, не запроваджувати ринок землі сільгосппризначення;
— розробити закон про оренду землі — досконалий, практичний, повністю прозорий. Запровадити платню за оренду для всіх громадян і установ (врахувати сьогоднішній стан справ)».
Під час «круглого столу».
