Своєрідною передмовою до сьогоднішніх парламентських слухань на тему: «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» стала нарада в Житомирі. Тут обговорювали сучасний стан соціального, медичного ти протирадіаційного захисту населення області у зв’язку з Чорнобильською катастрофою. У ній взяли участь народний депутат України Микола Рудченко, заступник міністра праці та соціальної політики Костянтин Ващенко, керівник департаменту секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Володимир Яценко, представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, науковці та інші.

Економіка — передусім

Головний акцент: проблема відродження й економічного розвитку забруднених територій виходить на перший план. Треба забезпечувати людей роботою й заробітками, адже у психології людей, які звикають жити на різні соціальні виплати, відбуваються негативні зміни.

Прикладом вдалого розв’язання проблем економіки є Коростень, що належить до третьої зони забруднення. Тут — найвищий в області рівень зарплати. Сприяло цьому залучення інвестицій. За останні роки тут з’явилося кілька нових сучасних підприємств. Найближчим часом відбудеться відкриття виробництва з випуску меблевих плит, яке завдяки освоєнню 150 мільйонів євро має стати одним з найпотужніших у Європі. Це — вагомий результат створення Коростенського індустріального парку, який зацікавив інвесторів.

За минулий рік підприємства районів і міст, які належать до потерпілих, освоїли один мільярд гривень інвестицій в основний капітал, що становить понад 58 відсотків загальнообласного обсягу. Показова ще одна цифра: загальний обсяг іноземних інвестицій, внесених в економіку цих регіонів, досяг 110 мільйонів доларів, що становить майже 45 відсотків від загальнообласного показника.

На нараді прозвучала пропозиція відновити спеціальний режим інвестування на територіях пріоритетного розвитку, який позитивно зарекомендував себе.

Голова ОДА Сергій Рижук нагадав, що до введення в дію закону «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області», тобто до 2000 року, в Ємільчинський, Лугинський, Народицький і Новоград-Волинський райони взагалі не надходили інвестиції з-за кордону. Тепер в усіх районах та містах, які віднесені до постраждалих від Чорнобильської катастрофи, діють підприємства з іноземним капіталом. За станом на початок року обсяг прямих іноземних інвестицій порівняно з кінцем 1999 року зріс в Олевському районі утричі, Малинському районі — у 282 рази, в містах Коростені — майже вп’ятеро, а у Новограді-Волинському — в дев’ять разів. Проте аналіз рейтингової оцінки соціально-економічного розвитку районів і міст, які розташовані в Чорнобильській зоні, показує, що більшість з них — у кінці таблиці. Зокрема, Лугинський район — на 27-му місці, Народицький — на 25-му, Ємільчинський — на 24-му, Володарсько-Волинський — на 22-му місці, що свідчить про необхідність додаткового залучення інвестицій.

Онкохворому не скажеш: потерпи

За 25 років в області значно побільшало захворювань на злоякісні новоутворення — в 6—8 разів порівняно з доаварійним періодом. Обласний онкологічний диспансер має сучасне обладнання для обстеження та лікування хворих, але його приміщення — в аварійному стані, воно найгірше серед обласних онкодиспансерів України. До того ж забезпечення онкологічними ліжками — одне із найнижчих в Україні. Дефіцит ліжкового фонду становить 60 відсотків. Тому значна кількість онкологічних хворих області лікується в закладах загальнолікарняної мережі, що не дає змоги забезпечити комплексне й комбіноване лікування.

Ще одна медична проблема: постійне недофінансування не дає змоги поліпшити матеріально-технічну базу для проведення щорічного обстеження (диспансеризації) постраждалих та забезпечити повноцінне лікування в спеціалізованих стаціонарах. Є бюджетна програма, яка передбачає комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій. Однак фінансується вона вкрай незадовільно. У 2009—2010 роках кошти виділялися лише на утримання Коростенського центру соціально-психологічної реабілітації населення та на погашення виниклої у 2008 році заборгованості за поставлені ліки.

Проблема квадратних метрів

Життя в «зонах» складається з багатьох парадоксів. З одного боку, в райцентрі Народичі (а це — досі формально зона безумовного відселення) вже з’явилася черга на... поліпшення житлових умов. А з другого, — в тій самій другій зоні досі триває епопея з переселенням, бо за 25 років так і не вдалося розв’язати проблему виділення житла для постраждалих громадян. Дотепер у зоні безумовного (обов’язкового) відселення продовжують проживати люди, які згідно із законом мають право на його отримання в «чистому» населеному пункті. Це — 532 сім’ї, з яких 113 мають у своєму складі 205 неповнолітніх дітей. Упродовж останніх п’яти років в область взагалі не спрямовувалися кошти на будівництво або купівлю житла. Особливу стурбованість викликає те, що деякі сім’ї проживають у селах, в яких практично відсутня інфраструктура, немає транспортного і телефонного зв’язку, нікому надавати медичну допомогу. Більшість цих людей, як засвідчило опитування, бажає переселитися в Житомир. Для надання житла сім’ям, які проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення, потреба в коштах становить 126 мільйонів гривень. На нараді було висловлено переконання, що треба спорудити в обласному центрі житловий комплекс, в якому більшість квартир мають бути дво- та однокімнатними, — для сімей з так званих малих сіл зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Не розв’язано і проблему забезпечення житлом сімей-інвалідів, віднесених до першої категорії, та сімей з дітьми-інвалідами, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Таких родин на квартирному обліку для поліпшення житлових умов — 371. Для забезпечення житлом цієї категорії громадян необхідно ще майже 88 мільйонів гривень.

Як бути із зонами?

До різних зон радіоактивного забруднення в області тепер належать 734 населених пунктів. За результатами дозиметричної паспортизації 2004—2008 років та даними про середню щільність забруднення ґрунту цезієм і стронцієм було запропоновано 174 населених пунктів вивести за її межі.

Але висновки медиків спонукають замислитися.

У зв’язку з цим зазначено: до перегляду меж зон радіоактивного забруднення в області можна буде повернутися лише після проведення у 2011 році радіаційного моніторингу та дозиметричної паспортизації земель, з обов’язковим оприлюдненням інформації щодо сучасного радіоекологічного стану забруднених зон. Все це має бути пов’язано із заходами з реабілітації цих територій.

Висновки щодо зміни статусу облдержадміністрація направила до МНС України, з клопотанням винести питання перегляду меж зон на розгляд Комісії Верховної Ради України з питань екологічної політики та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Хоч як би там було, а питання зміни зон уже не просто назріло, а перезріло. Всім уже зрозуміло, наприклад, що Народичі, хоч це й друга зона, вже не зникнуть з карти: люди тут жили й житимуть. Але як створювати для них належні умови, якщо закон забороняє вкладати кошти в розвиток зони безумовного відселення?

А в очищенні територій від радіонуклідів велику роль має відігравати аграрний сектор. Науковці довели: з цим успішно справляється, наприклад, ріпак, люпин.

Бракує мільйонів, а треба шукати мільярди

Мільйони, які потрібні на будівництво онкодиспансеру чи, наприклад, на організацію харчування та оздоровлення дітей і яких, зрозуміло, не вистачає, здаються копійками порівняно з тими сумами, про які — далі. Суди вже задовольнили позови жителів області на 834 мільйони гривень. На розгляді в судах перебуває справ ще на один мільярд 115 мільйонів гривень. Разом уже майже два мільярди. Через арешти рахунків практично паралізована робота органів соцзахисту населення. Все це результат того, що в основному чорнобильському законі компенсаційні виплати чітко прив’язані до мінімальної зарплати. Коли фіксували таку норму, вона становила 17 гривень — з нинішнім розміром годі й порівнювати. Можна скільки завгодно нарікати на те, що популізм обходиться дорого. Але я же вийти з глухого кута?

Чесно кажучи, пропозиції, які прозвучали на нараді, видалися не зовсім реальними. Легко сказати, що «необхідно зупинити потік позовних заяв шляхом наближення розмірів компенсаційних виплат до розмірів, встановлених законом». Але ж поряд із судовими боргами існують і так звані поточні: незважаючи на те, що у 2010 році на соціальний захист постраждалих громадян в область надійшло понад 269 мільйонів гривень, заборгованість з компенсаційних виплат становить 110 мільйонів, у тому числі майже 22 мільйони заборгували родинам з дітьми. Якщо бракує мільйонів, то звідки візьмуться мільярди? А суми, які недоплачені по тих статтях, за якими виграють справи в судах люди, пропонується зафіксувати як державний борг і виплачувати протягом багатьох років. Чи не нагадуватиме це повернення знецінених радянських заощаджень?

 

Житомирська область.