Роздуми з приводу

25 лютого 2010 року — інавгурація нового Президента України Віктора Януковича.

21 квітня — дорожньо-транспортна пригода на Харківській площі в Києві. «Швидка допомога» з кортежу глави держави врізалась у таксі. Водій загинув, двоє пасажирів травмовані.

27 квітня — сутичка у Верховній Раді. Опозиціонери кинули димові шашки в сесійну залу і метали яйця у президію, протестуючи проти «харківських угод» між Україною і Росією, які продовжили оренду Севастопольської бази Російським Чорноморським флотом на 25 років.

11 травня — поява заяви журналістів телеканала «1+1» про відновлення в Україні цензури. Коментар у газеті «Сегодня» «Журналістам хочеться «мочить» Януковича».

21 травня — початок журналістського руху «Стоп цензура!».

11 червня — публікація в газеті «Сегодня» «Януковича катають уже через промзону». У статті йдеться про те, що охорона глави держави може міняти маршрути поїздок через загрози життю першої особи.

12 червня — нова публікація в газеті «Сегодня» «Загрози є завжди». Турботою про безпеку Президента правоохоронці спробували пояснити безпрецедентні заходи під час організації виступу Віктора Януковича з нагоди 100 днів перебування на посаді в Палаці «Україна». Наводиться також інформація з прес-конференції глави держави, на якій він підтвердив наявність йому загроз.

17 червня — «Замах на Януковича» — шапка газети «Сегодня». Підзаголовок — «Президента можуть підірвати «торпедою» — водієм-смертником». На другій полосі заголовок «Ціль — Янукович». У публікації стверджується, з посиланням на Голову СБУ Валерія Хорошковського, що на главу держави готується замах. Мовляв, опозиція домовилася з представниками Північного Кавказу вбити Президента України. Звідки такі дані? Стверджується: «версії отримано шляхом логічної побудови. Поки що головне завдання — відвернути ймовірний теракт».

29 червня — прес-конференція Голови СБУ Валерія Хорошковського. Газета «Сегодня» дала заголовок «Ходять самозванці і підставляють СБУ. Хтось від імені спецслужб лякає журналістів, дівчат і німців».

1 липня — публікація в цій же газеті «Із Ланге зроблять Зорге?». Про затримання в аеропорту «Бориспіль» працівника Фонду імені Конрада Аденауера Ніко Ланге. До речі, напередодні візиту Президента Віктора Януковича до Німеччини.

11 серпня — в Харкові безслідно зник журналіст Василь Климентьєв. За версією колег, його викрали міліціонери, невдоволені викривальними публікаціями.

16 серпня — страйк працівників телеканалів «5 канал», ТВі і ТРК «Чорноморське». Журналісти протестують проти запровадження, на їхню думку, цензури в Україні, яка проявилася в тому, що суди скасували рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення про виділення частот цим телеканалам.

17 вересня — працівники СБУ затримали львівського історика, директора музею радянської окупації «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілястого за підозрою в розголошенні документів із грифом «Таємно».

22 жовтня — в Кіровограді напередодні приїзду Віктора Януковича прогриміли вибухи біля будівель прокуратури, суду та міліції. У той само день про це повідомив тижневик «Дзеркало тижня».

30 жовтня — публікація в газеті «Сегодня» «А з їхнього вікна гвинтівку снайпера видно». Йдеться про те, як забезпечується охорона президентського маршруту.

23 листопада — початок протестів підприємців на майдані Незалежності у столиці.

16 грудня — у Верховній Раді сталася жорстока бійка між народними обранцями від Партії регіонів і представниками «БЮТ-«Батьківщина». Кілька опозиціонерів зазнали тілесних ушкоджень.

28 грудня — у Запоріжжі пам’ятнику Йосипу Сталіну відбили голову.

31 грудня — о 23-й годині 30 хвилин у Запоріжжі підірвали пам’ятник Йосипу Сталіну.

1 січня — в Києві невідомі намагалися спалити офіс Партії регіонів.

3 січня — ініціативна група в Чернівцях намагається провести збори стосовно проведення референдуму про недовіру Президенту Віктору Януковичу і виборів до Верховної Ради навесні 2011 року.

5 січня — підірвання пам’ятника Йосипу Сталіну у Запоріжжі визнано терористичним актом.

6 січня — в Одесі вбито бізнесмена і голову Партії промисловців і підприємців, недавнього кандидата на посаду міського голови Олександра Коробчинського.

10 січня — за підозрою в підірванні пам’ятника Йосипу Сталіну в Запоріжжі заарештовано 15 осіб, членів націоналістичної організації «Тризуб».

12 січня — обшук у квартирі письменниці, лауреата Шевченківської премії Марії Матіос.

13 січня — організація Freedom Hous виключила Україну із списку вільних країн.

14 січня — міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, виступаючи у Верховній Раді, заявив, що опозиція під час акцій в День злуки готує провокації із кровопролиттям, щоб звинуватити у цьому владу.

16 січня — народний депутат Володимир Ар’єв заявив, що на нього і його колегу із фракції «Наша Україна—Народна самооборона» готується замах.

16 січня — Віктор Янукович змінив маршрут поїздки в Івано-Франківську область, оскільки в обласному центрі було заарештовано озброєних людей, які могли скоїти замах на главу держави, повідомив голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк.

20 січня — в Макіївці пролунало кілька вибухів. Невідомий підривник залишив записку, в якій лаяв владу і вимагав 4,5 мільйона євро, лякаючи новими вибухами.

21 січня — в Одесі невідомі зловмисники кинули пляшку із запалювальною сумішшю в офіс Партії регіонів.

24 січня — організація Human Rіgts Watch зафіксувала в Україні тиск на засоби масової інформації й інші порушення.

26 січня — В’ячеслав Піховшек в газеті «Известия в Украине» надрукував статтю «Убити журналіста. Хто і як дестабілізує президентство Віктора Януковича?». У ній він висловив думку, що опозиція може вбити журналіста «Української правди» Сергія Лещенка, щоб потім звинуватити у цьому злочині владу. Як це сталося, за його словами, із засновником «УП» Георгієм Гонгадзе.

1 лютого — у восьми обласних центрах підприємці провели акції протесту.

3 лютого — президент Європарламенту Єжи Бузек висловив стурбованість станом свобод в Україні і вважає, що в країні діє вибіркове правосуддя.

7 лютого — голова ОБСЄ висловив стурбованість станом прав і свобод в Україні.

8 лютого — в Одесі знайдено мертвим генерального директора телеканала «Репортер» Володимира Красненка. Міліція заявила, що він наклав на себе руки. Канал належав убитому 6 січня бізнесмену Олександру Коробчинському. А ще раніше — народному депутату від Партії регіонів Сергію Ківалову.

11 лютого — «Репортери без кордонів» побачили в публікації в газеті «Известия в Украине» від 26 січня загрозу життю журналістові.

Хроніка і факти, які ми подаємо, можна трактувати по-різному. Однак складається враження (і не тільки в автора публікації): вони свідчать про те, що в Україні нагнітається (свідомо?) атмосфера. Дедалі частіше новини починають нагадувати зведення з театру бойових дій. І це в той час, коли Президент Віктор Янукович проголосив від першого дня перебування на посаді глави держави курс на проведення реформ. Тих, які, через різні обставини, не вдалося реалізувати в попереднє десятиріччя і які вкрай потрібні країні. Не лише для потужного економічного ривка, а й для того, щоб гідно ввійти у співдружність європейських держав. Як сказав один політик, треба спочатку побудувати Європу в Україні. Однак президентським планам може загрожувати дестабілізація обстановки в країні, на яку ми і звернули увагу.

Що відбувається? Чому? Кому це вигідно? Хто стоїть за цими планами — опозиція чи хтось із оточення глави держави? На ці запитання ми і спробуємо пошукати відповіді в цій публікації. На всі, безперечно, знайти не вдасться, бо ляльководи все-таки прагнуть не світитися на публіці, вони продовжують діяти «тихою сапою». Так само, як діяли і на початку тисячоліття, коли не вдалося посутньо реалізувати амбітні плани команди Леоніда Кучми на модернізацію України.

У попередній публікації «Змова правників» ішлося про те, що в органах влади, зокрема у правоохоронних органах, працюють не тільки люди, віддані державі, законності, а й так звані «агенти впливу», які виконують указівки ляльководів, що розробляють плани дестабілізації країни. Щоправда, основну увагу ми приділили правникам, які надають юридичний супровід цим планам.

А сьогодні звернемо увагу на дії силовиків. Адже саме вони не лише інформують главу державу, а й створюють певний інформаційний привід у суспільстві. Після якого не тільки у громадян, а й у представників західних країн складається враження про відступ в Україні від демократичних норм і процедур. Що й дало змогу деяким міжнародним організаціям доволі низько оцінити розвиток демократії і громадянського суспільства у країні за минулий рік. Але не тільки.

Западня для...

Зрозуміло, силовики скористалися ситуацією, яку створила опозиція під час ратифікації «харківських угод». У Верховній Раді у той день метали димові шашки і яйця. А до стін парламенту з’їхалися кілька десятків тисяч опонентів подовження терміну перебування Російського Чорноморського флоту в Севастополі.

Отож, коли опозиція вирішила пікетувати врочисте зібрання в Палаці «Україна» з нагоди 100 днів перебування Віктора Януковича на посаді глави держави, туди стягнули, складалося враження, мало не всі внутрішні війська і міліцейський спецназ. Щоправда, склалася парадоксальна ситуація: на кілька десятків опозиціонерів було кинуто кілька тисяч «беркутівців». Відтак силовики та й, відверто кажучи, влада інформаційний супровід опозиції програли.

Але, схоже, політтехнологи підказали, як вийти із ситуації. Й 11 червня в газеті «Сегодня» з’явилася публікація під заголовком «Януковича катають уже через промзону». У ній, зокрема, тонко натякнули, що охорона глави держави може міняти маршрут поїздки Президента, щоб убезпечити першу особу від спроби замаху на його життя...

...Однак повернемося в червневі дні минулого року. Уже наступного дня в газеті «Сегодня» друкується стаття під заголовком «Загрози є завжди», в якій автори спробували пояснити безпрецедентні дії право-охоронців супроти опозиції біля Палацу «Україна», де Президент Віктор Янукович виступав з нагоди ста днів перебування на посаді.

А ще через п’ять днів газета виходить із шапкою «Замах на Януковича». А підзаголовок може викликати шок навіть в упередженого читача — «Президента можуть підірвати «торпедою» — водієм-смертником». Тема продовжена на другій полосі: «Ціль — Янукович». Акцентуємо увагу: автори пишуть про те, що за спробою замаху стоїть один із лідерів опозиції, й натякають на його зв’язки з опальним російським олігархом Борисом Березовським. На думку авторів, за його допомогою, мовляв, опоненти Віктора Януковича могли найняти смертника на Північному Кавказі. Щоправда, неназваний працівник спецслужби повідомив, що, хоч як це смішно звучить, «версії отримано шляхом логічної побудови».

Що тут скажеш? Колись у суспільстві побутувала байка про те, як сумнозвісний керівник радянської держбезпеки Лаврентій Берія втерся в довіру до Йосипа Сталіна. Зімітував замах на нього і своїм тілом прикрив вождя радянських народів. Цей сюжет був навіть використаний письменником Фазілем Іскандером. Отож спокійно можна провести паралель із червневими публікаціями газети «Сегодня». Адже наші доблесні правоохоронці й досі мовчать про цей випадок, наче в рот води набрали. Зате спецслужба стала регулярно з’являтися в інформаційному просторі.

Можна зробити висновок: у боротьбі з демократією Служба безпеки пожертвувала іміджем Президента країни, іміджем країни і запустила «качку» про замах, щоб виправдати свої потуги в боротьбі з інакомисленням, а не тільки з колишніми можновладцями-корупціонерами. Особливо вподобали доблесні контррозвідники патріотично налаштованих юнаків з організації «Тризуб». Надто із східних областей. Але про це в подальшому. Бо спецслужба почала творити таке, що більшість із незаангажованих експертів вхопилися за голову.

(Далі буде.)