Як ми вже повідомляли, журналістку нашої газети в установах Національної академії аграрних наук оголошено персоною нон грата («Вчена думка», «Голос України» за 11 січня 2011 р.). Під відкритим листом, зокрема, значаться: академік НААН, перший віце-президент НААН Безуглий М. Д. (віднедавна — перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України), академік НААН, ректор Сумського НАУ Ладика В. І. (нині — заступник міністра аграрної політики та продовольства України), член-кореспондент НААН Сичевський М. П. (нині — директор Департаменту харчової промисловості Мінагропроду). Усього — 82 прізвища.
— Звертаємо увагу читачів, — відреагував на ситуацію Андрій Яровенко (на знімку), юрист адвокатського об’єднання «С. Т. Партнерс», — на той факт, що відкритий лист, в якому йдеться про оголошення журналіста Квітки Галини Василівни персоною нон грата в наукових установах Національної академії аграрних наук України, не має і не може мати жодних правових наслідків.
По-перше, сам термін «person non grata» вживається у ст. 9 Віденської конвенції про дипломатичні зносини № 1138, відповідно до якої: «Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов’язаною мотивувати своє рішення, повідомити акредитуючу державу, що глава представництва або який-небудь з членів дипломатичного персоналу представництва є person non grata або що будь-який інший член персоналу є неприйнятним». Тобто заява про оголошення особи персоною нон грата застосовується в дипломатичному міжнародному праві, і використання цього терміна в контексті зазначеного відкритого листа є щонайменше некоректним.
По-друге, відповідно до ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст, зокрема, має право:
— на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;
— відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
— на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів.
Зазначений перелік прав журналістів не є вичерпним, наведений для прикладу і безпосередньо стосується ситуації, що склалася між Галиною Квіткою та Національною академією аграрних наук України. У разі якщо зазначені або будь-які інші права гр. Квітки Г. В. як журналіста буде порушено, винних осіб має бути притягнуто до відповідальності.
Відповідальність за порушення прав журналіста, наголошує у листі до редакції Андрій Яровенко, передбачено, зокрема, Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», відповідно до статті 17 якого перешкоджання службовій діяльності журналіста прирівнюється до відповідальності за скоєння таких самих дій проти працівника правоохоронного органу; Законом України «Про інформацію», відповідно до статті 45-1 якого: «Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України»; Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 212-3) та Кримінальним кодексом України (ст. 171).
Отже, у разі відмови журналісту Галині Квітці у наданні інформації, чи у випадку недопущення її до приміщень наукових установ Національної академії аграрних наук України для збору інформації, гр. Квітка Г. В. матиме всі підстави звернутися до правоохоронних органів та суду по захист своїх порушених прав як журналіста газети «Голос України».
