Весна за готівковий рахунок

Жіноче свято моїй дружині зіпсувала платіжка за комунальні послуги: нам доведеться сплатити на 100 гривень більше. Обурюючись подорожчанням електроенергії, квартплати і тепла, вона, як завжди, роздала всім сестрам по сережці: від комунальників — до водіїв маршрутки, які почали брати за проїзд на 50 копійок більше.

Весна, справді, різко подорожчала. Про це свідчить не тільки зростаюча динаміка споживчих цін, а й розбурканий у лютому попит на валюту з боку населення, що, як на мене, пояснюється передусім бажанням захиститися від інфляції. За даними Нацбанку, в лютому населення купило на готівковому ринку 2,613 мільярда доларів — на 22 відсотки більше, ніж у січні. На негативних настроях населення, поза сумнівом, позначаються і прогнози щодо подорожчання нафти та природного газу, які підігрівають події в арабському світі й вербальна нестриманість очільників уряду. Серед тижня Прем’єр-міністр Микола Азаров обумовлював зростання комунальних тарифів... потребою поправити платоспроможність країни (?!) Це мало кому зрозуміло, тому я пояснив дружині: уряд збирається з квітня підняти вартість природного газу для населення не на 50, а на 20 відсотків, а з 30 червня — ще на 10, відповідно помінявши графік запровадження нових тарифів на тепло. Але такий поблажливий крок назустріч людям потягне за собою потребу в значно більших видатках бюджету на підтримку НАК «Нафтогаз України», приблизно на 4 мільярди гривень. Отже, це перевищить розмір обіцяного МВФ дефіциту бюджету. Тому їх збираються віднайти за рахунок збільшення податкових платежів та скорочення державних витрат. Дружина довго мовчала, не менше хвилини. І раптом сказала: «Уяви, доки ти пояснював, тебе перебивав тільки лічильник. Кажеш, підуть назустріч, зменшуючи заробітні плати і підвищуючи податки? А чим це зарадить тим сім’ям, яким бракує грошей на сплату комунальних послуг? Кажеш, усе цим і обійдеться, але, уяви, лічильник клацатиме так само».

Я віддаю належне її тямущості. Судячи з усього, після поетапного підняття тарифів середня вартість природного газу для споживачів комунального сектору становитиме близько 160 доларів США за тисячу кубометрів. Це значно менше закупівельної ціни імпортного газу в першому кварталі (264 долари) і прогнозної — в другому (275), але його купуватиме теплокомуненерго з розрахунку 217 доларів США за тисячу кубометрів. Тож реальні видатки НАК «Нафтогаз України» перекриватиме щонайбільше на 80 відсотків, а, отже, ціни на газ і комунальні тарифи підніматимуть і надалі. Поза тим підвищення цін на газ для населення, поза сумнівом, причавить і без того низький споживчий попит, зменшивши купівельну спроможність домогосподарств. За оцінками експертів, цього року можна очікувати зниження роздрібного товарообігу в торгівлі.

Утім, як на мене, недостатньо вмотивовану прив’язку комунальних тарифів до платоспроможності країни могла викликати і поява рейтингу у виданні Busіness Іnsіder. На думку видання, серед 18 країн, яким найближчим часом загрожує дефолт, Україна — шоста. До цього рейтингу я ставлюсь приблизно так, як до рейтингу конкурентоспроможності туристичного ринку, де ми посідаємо 85-те місце (між Намібією і Гватемалою): хід думок правильний, але оцінки — упереджені. Однак, чому саме в рейтингах дефолту нас почали порівнювати з країнами, де порушено громадянський мир, розібратися конче треба. До того ж і застереження цілком резонне: платоспроможність країни поставлена під сумнів через стрімке зростання зовнішнього боргу та уповільнення економічного зростання. Нагадаю, за словами Миколи Азарова, цього року Україна має сплатити за боргами 88 мільярдів гривень(!).

На думку народного депутата Павла Жебрівського, Україні загрожуватиме дефолт, щойно ціна на нафту становитиме 130—140 доларів США за барель. Якщо ціна на нафту сягне таких висот, то дефолт загрожуватиме не тільки Україні, але нас до того наближають і дивовижно високий тіньовий сектор економіки, і адміністративне регулювання ринків, і примітивні підходи уряду до розв’язання болючих реформ в паливно-енергетичній галузі.

Цього тижня Микола Азаров доручив розібратися з керівниками підприємств і відомств, які опустили рівень платежів за природний газ нижче плінтуса, але це вже проходили, а платіжна дисципліна не покращилася.

У лютому доходи бюджету таки зросли, і це може усунути навіть потребу в скороченні бюджетних витрат, але проблема залишиться, бо уряд продовжує боротися з наслідками, а не її причинами. Попри те, що середня вартість природного газу вже ось-ось перевищить обумовлену в бюджеті (269 доларів за тисячу кубометрів). Коли це станеться, дефіцит державних фінансів буде для уряду і домогосподарств більш відчутний, тоді вже без секвестру планових видатків не обійтися.

Не відомо тільки, що краще: обізнаність уряду чи необізнаність. Класичний приклад боротьби з наслідками, а не причинами являє новий закон про виконавче провадження, який набирає чинності, і котрий, як на мене, потребує чимало підзаконних актів. Тим не менше в Міністерстві юстиції йому дали високу оцінку: якщо раніше боржник міг ухилитися від виконання судових рішень, то відтепер такої нагоди йому не подарують. До цього кожна виконавча дія мала погоджуватися з боржником, відтепер — ні. Маєш борг за кредитом або за податками — розрахуйся або відповідай рухомим чи нерухомим майном. Хочеш того чи ні, разом чи без тебе, а майно опишуть, оцінять і продадуть на аукціоні. На підставі судового рішення боржника можуть, як за радянських часів, не випустити з країни, суд може надати відстрочку на продаж майна боржника з аукціону. Власне, з нерухомим майном судові виконавці розбиратимуться так само швидко і вправно, як колектори зараз розбираються з рухомим, забираючи новенькі авто в боржників за валютними кредитами. Можна тільки уявити собі, як радіють новим перспективам у банках і судах, і як зосереджено спостерігачі очікують підзаконних актів, котрі регламентуватимуть, хто і за якими схемами влаштовуватиме такі майнові аукціони. Адже на таких схемах можна буде не тільки повернути втрачене, а й набути незароблене.