«Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та...»

Люди, що мешкають поблизу таких річок, у період спекотних днів дихають випаровуваннями забрудненої води. Крім того, через підземні річки забруднена вода потрапляє в колодязі.

Як повідомили кореспонденту «Голосу України» в обласному виробничому управлінні «Полтававодгосп», із 146 річок, які протікають територією області, половина потребує очищення та впорядкування. А це — 3800 кілометрів їхніх русел. А про відновлення водного наповнення ставків та малих озер годі й казати. Щоправда, за рахунок обласного бюджету та інших природоохоронних програм, які фінансує держава, вдається зібрати більше коштів для утримання водогосподарського комплексу Полтавщини. Але їх все одно катастрофічно не вистачає. А можливо, й використовуються вони нераціонально. Утім, це вже інша тема, а проблеми річок, особливо малих, залишаються і поглиблюються. На відміну від самих річок.

Кілька років тому забили на сполох у Нехворощі Новосанжарського району. Тут протікає чудова річка Оріль. Її вважають однією з найчистіших на Лівобережжі, адже цій річечці пощастило «оминути» великі міста. Але раптом річка... зникла на очах. Місцеві мешканці тоді звернулися по допомогу до «Голосу України»: допоможіть розібратися, що ж сталося з Оріллю?

З’ясувалося таке. На початку 70-х поблизу річки розгорнулося грандіозне будівництво каналу Дніпро—Донбас. Спроектували його так, що прямий, наче дошка, канал, саме в районі Нехворощі «зачіпав» русло Орілі. Ось тоді річку трохи «посунули», і вже далі за Нехворощею потекла вона не своїм звичним шляхом, а... дренажним каналом. А в одному місці її «прогнали» через величезні труби, спорудивши там дамбу. Здавалося, з часом річка, до того звикла. А місцева молодь навіть перетворила дамбу на одне з найулюбленіших місць відпочинку, адже тут утворилося щось на зразок рукотворного водоспаду. Та час від часу річка таки обурювалась забаганкам людини, однак нагадувала про свої колишні права весняними повенями дедалі рідше. Води в ній помітно поменшало...

— Якось весною мене стурбували крики птахів, — розповідав ветеран праці Костянтин Подріз — людина, яка все життя прожила на березі Орелі і ледь не з власного городу рушала човном рибалити. — Підійшов до берега, а там мої лиски «плачуть» (сам хоч і мисливець, але поруч із домом ніколи не полював, вважаючи цих птахів своїми). Бачу, вода від берега раптом відійшла, а в цих бідолах гнізда високо над водою опинилися. Вони плавають-плавають, скиглять, а гнізд своїх знайти не можуть! Аж не по собі якось стало...

Спершу подумали в селі, що завинила рання спека. Але річка «худла» щодень. Тоді група місцевих «слідопитів» вирішила дослідити місцевість: куди ж «дівається» Оріль? Розгадку знайшли неподалік села. В одному із важкодоступних місць повноводна весною річка «прорила» на повороті спершу невеличкий потічок, а потім... Одне слово, прорвала таки Оріль відведені їй штучні береги й пішла-попливла по луках...

Різке обміління призвело до того, що за дуже короткий термін тут порушилася рівновага у всій природній системі життя. На суходолі залишилася ікра, яку відкладала на мілководді риба під час нересту. Комарі, яких тут було безліч, зникли. Без цього корму щезли жаби, ластівки, стрижі. Відлетіли чаплі та інші птахи, які полювали на жаб...

Цю річечку, що з давніх давен протікала Полтавою, прославив відомий наш гуморист Юрій Тимошенко, який вирішив узяти цю справді смішну назву своїм сценічним псевдонімом. Відтоді про Тарапуньку-артиста дізнався весь Радянський Союз, а от сама Тарапунька — найбільша з п’яти малих річок Полтави — весь цей час занепадала. І якщо сьогодні хтось із гостей міста спробує її знайти, то не всі місцеві жителі навіть зможуть показати... Тарапуньку, й справді, деінде можна не побачити, адже місцями річечку загнали в... труби. Але й «на волі» вона має вигляд не кращий.

За даними інспекції з контролю за благоустроєм, екологічним і санітарним станом Полтави, прибережні захисні смуги по обидва береги за параметрами мають бути довжиною 25 метрів від води по всій протяжності річки в межах наявної забудови. Тобто будь-які будівлі від берегів Тарапуньки мають бути розташовані більш як за два десятки метрів. Натомість біля її берегів упритул розмістилися гаражний кооператив та приватні будинки. Вона протікає дворами і садибами, її засмічують побутовим та городнім сміттям, а далі цей бруд потрапляє до Ворскли.

Кілька разів лише протягом останнього часу різні екологічні організації пробували «облагородити» Тарапуньку. Волонтери час від часу «прочісували» береги, збирали сміття... Та все поверталося на круги своя.

Як повідомив начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища в області Ігор Піддубний, за два останні роки з фонду охорони навколишнього природного середовища області на розчищення річок виділено близько чотирьох мільйонів гривень, які повністю освоєно. Зважаючи на чималу вартість екологічних робіт, на річках Псел, Удай, Хорол, Вільхова Говтва, Котельва, Орешня, Свинківка, Многа, Кобелячок було розчищено лише окремі ділянки. Саме тому постає питання про продовження реалізації проектних завдань.

Однак знову... кошти, кошти... Обсяг фонду охорони навколишнього природного середовища області щороку не перевищує 11—12 мільйонів гривень, а різних запитів щодо тих чи інших екологічних проблем, що потребують негайного розв’язання, надходить у кілька разів більше! Торік, наприклад, «бажана» сума становила 48,5 мільйона гривень.

Вітається те, коли із фінансуванням з обласного бюджету надходять гроші з району, спонсорські. Майже 50 на 50 відсотків фінансується розчищення річки у Великій Кручі Пирятинського району. Там підприємство, яке має готель, свій пляж, бере на себе велику частку з виконання робіт.

Торік селищний голова Нових Санжар Андрій Река ініціював очищення однієї з двох річок, які протікають територією селища. Він має намір розчистити річку Ворону. Андрій Река вважає, що без місцевої допомоги тут не впоратися, адже великою мірою «нинішній її стан на совісті місцевих жителів», які захаращують береги побутовим сміттям. Слід очистити береги і від надмірної кількості дерев. Утілення цього задуму в життя стане, за словами Андрія Реки, в чималеньку суму: розчищення відрізку довжиною у два кілометри в межах селища коштуватиме 2 мільйони 60 тисяч гривень.

Депутат обласної ради Анатолій Шкарбан, який за минулої каденції очолював комісію облради з питань екології та раціонального природокористування, так прокоментував ситуацію:

— Щодо розчищення річок, то це той напрям, який обласна рада цілком підтримує. Шкода тільки, що інколи під екологічною темою приховується, м’яко кажучи, неефективне використання коштів. На жаль, такі приклади були в Пирятині. Але там, де влада ставиться уважно до процесу, відбувається поліпшення не лише екологічного стану, а й соціальної сфери, адже створюються нові місця відпочинку. Тобто напрям роботи з розчищення річок правильний. Однак, якщо місцеві керівники оголосять про намір розпочати такі роботи на їхній території, цього буде замало. Ми беремо на розгляд документи, коли є проектно-кошторисна документація. Виготовляється вона за рахунок місцевих бюджетів. Якщо сьогодні Новосанжарська селищна рада може виділити 60 тисяч гривень для виготовлення проекту — ми будемо раді, що ці кошти спрямовано на екологію. Тільки після цього можна обговорювати вартість об’єкта загалом і які кошти надходитимуть у той, чи інший період. На рік на розчищення конкретного об’єкта ми виділяємо 300 тисяч гривень.

Утім, депутати сподіваються, що розчищення річок і надалі залишатиметься одним із основних напрямів фінансування фонду. Адже останніми роками має місце погіршення стану річок: замулення русел, обміління, заболочення прилеглої території. Відтак порятунок річок має екологічний, соціальний та економічний ефект — це збереження довкілля, створення зон відпочинку, розвиток туристичної інфраструктури області.

 

Полтавська область.