Цього року Україна може одержати черговий серйозний удар від Румунії і втратити, можливо, назавжди, стратегічно важливий напрям у розвитку економіки країни, пов’язаний із річкою Дунай.

Сусіди із серйозними намірами

Україно-румунські стосунки завжди були непрості, а останніми роками вони вийшли на досить напружений рівень. Усі пам’ятають неприємну для нашої держави історію із шельфом острова Зміїний. Нещодавно  засоби масової інформації вказали на проблему українського проекту відновлення глибоководного суднового ходу (ГСХ) «Дунай—Чорне море».

Зовсім недавно я звернув увагу громадськості ще на одне важливе питання — можливість втратити значну частину української території. У ЗМІ чомусь пройшла інформація лише про територіальні претензії Румунії на острів Майкан. Але Майкан — це, насправді, найменший острів, на кілька квадратних кілометрів, із ланцюжка тих островів (Єрмаков, Великий і Малий Даллер, Лімба і кілька інших), на які може претендувати Румунія, беручи до уваги принцип головного навігаційного фарватеру.

У всіх цих випадках наші сусіди-румуни мають серйозні наміри. Більше того, румунські політики і чиновники зовсім не приховують цих намірів і дозволяють собі досить нестримані висловлювання про Україну, наприклад, в Європарламенті.

Чого тільки вартують слова голови партії «Велика Румунія», депутата Європейського парламенту від Румунії Корнелія Вадима Тудора. Цей політик дозволив собі говорити про те, що «Україна є штучною державою, яку потрібно тримати під контролем міжнародної громадськості за участю Росії». За його словами, Україна «тримає румунські території», зокрема Північну Буковину.

Лідер «Великої Румунії» запитує: «Який внесок у світову цивілізацію зробила Україна, крім Тараса Шевченка?». І, насміхаючись, додає, що нічого не чув про українську культуру. «Українців терзає надмірна гордість, не підтримувана жодними історичними фактами», — вважає він. Вадим Тудор зазначав також, що Бухарест офіційно визнав кордони України під примусом і через погрози, що Румунія не зможе вступити до НАТО. Потрібно розуміти, що у близькому майбутньому румуни від слів можуть перейти до конкретних дій, про що свідчить ситуація навколо вже згаданого острова Майкан.

Проект суднового ходу «Дунай—Чорне море» хочуть визнати небезпечним

Упродовж уже не одного року сусідня країна реалізовує програму штучної деградації українського Придунав’я і в економічному, і в соціально-політичному сенсі.

Як член Комітету Верховної Ради з питань транспорту і зв’язку, я протягом останнього років цілеспрямовано займався питанням реалізації українського проекту відновлення глибоководного суднового ходу (ГСХ) «Дунай—Чорне море», головною метою якого є транспортна інтеграція України в Євросоюз. Крім того, він націлений на оптимізацію й соціально-економічний розвиток того самого депресивного регіону — українського Придунав’я. Водночас є ще один важливий аспект, який буде вирішено завдяки цьому проекту, — це питання збереження територіальної цілісності України й відновлення гідрологічного балансу на користь Кілійського (українського) устя річки Дунай, що його Румунія штучно змінила на свою користь.

Тому я досить серйозно вивчив це питання й хочу запевнити, що позиція Румунії у цьому аспекті надто неконструктивна. Зокрема, я особисто відправляв серію офіційних звернень до робочих органів Конвенції Espoo, Орхузької, Бернської і жодної реакції не отримав, хоча факти, на яких я акцентував увагу, були кричущими з огляду на вплив Румунії на екологію української дельти Дунаю.

І от румунська сторона знову, використовуючи власне політичне лобі, намагається домогтися ухвалення негативного рішення для України під час 5-ї Наради Сторін у рамках Конвенції з оцінки впливу на навколишнє середовище у трансграничному контексті (так звана Конвенція Espoo), що відбудеться на початку літа цього року.

Суть намірів Румунії у цьому питанні зводиться до того, щоб під час засідання країн—учасниць Конвенції домогтися визнання українського проекту глибоководного суднового ходу «Дунай—Чорне море» і всіх робіт у рамках цього проекту на Дунаї вкрай екологічно небезпечними. Незважаючи на те, що Україна документально, проводячи потужний комплексний екологічний моніторинг, під час реалізації проекту постійно доводить відсутність будь-якого значного екологічного впливу на дельту Дунаю. Більше того, Румунія категорично відмовляється виконувати разом з Україною екологічний моніторинг всієї дельти Дунаю, включаючи румунську й українську частини.

Якщо Румунія отримає позитивне для себе рішення міжнародної Конвенції, це стане єдиним потужним юридичним аргументом для блокування всіх проектів України в дельті річки Дунай. Стане неможлива реалізація ГСХ, що, у свою чергу, поставить хрест на національному проекті «Дунайський коридор». Буде заблоковано всі проекти з розвитку портової інфраструктури, роботи зо відбудови гідрологічного балансу річки, штучно зміненого Румунією, і протипаводкові заходи. Стане неможливою боротьба з подальшою зміною гідрологічного балансу, що гарантовано призведе до подальших територіальних претензій.

Витримати тиск у питаннях територіальних домагань

Ось один із фактів, що підтверджують мою правоту. 26 червня 2008 року до МЗС України надійшла вербальна нота від Румунії (номер Н2/2486), в якій румунська сторона інформувала про те, що 23 червня 2008 року українським інформаційним агентством УНІАН процитована заява міністра транспорту Йосипа Вінського про наміри будувати новий морський торговельний порт в усті Дунаю потужністю 50 мільйонів тонн.

Виходячи із цього, румунська сторона висловила свої переживання щодо будівництва потужного порту й можливості об’єднання цього проекту із ГСХ «Дунай—Чорне море». Румунія зазначила, що ініціатива будівництва нового потужного порту підпадає під дію положень Конвенції Espoo, і у зв’язку із цим перед початком будівельних робіт зажадала надати матеріали досліджень впливу цього проекту на екологію й почати прямі консультації з румунськими експертами.

Місцем розташування майбутнього порту повинна була стати Стенцівсько-Жебриянівська бухта, що перебуває на відстані понад 40 кілометрів від україно-румунського кордону!

Тому після ухвалення відповідного рішення міжнародною Конвенцією Україна остаточно втратить вплив у дельті Дунаю, котрий, швидше за все, отримають Румунія та її найближчий сусід — Молдова.

На думку членів депутатської групи «Реформи заради майбутнього», тільки реалізація нашою країною на всі сто відсотків проекту відновлення судноплавства на Дунаї дасть змогу нашій державі витримати тиск у питаннях територіальних домагань та економічного розвитку придунайської території.

Якщо ми відмовимося від проекту:

1. Регіон із населенням 250 тисяч осіб буде змушений і далі жити в злиденних умовах, тому що портова інфраструктура повністю зупиниться.

2. Румунія за допомогою проведення потужних гідротехнічних робіт буде мати п’ять власних судноплавних каналів і повністю відбере водотік Кілійського устя.

3. Стане мілкіша українська дельта Дунаю, великотоннажне судноплавство буде втрачено назавжди.

4. Із забором прісної води підійде солона морська вода, що не тільки призведе до браку питної води, а й, швидше за все, до загибелі Дунайського біосферного заповідника і його прісноводних плавнів.

Далі — більше: втрата води призведе, у свою чергу, до нових територіальних претензій з боку Румунії, які вона дипломатично називає переглядом лінії державного кордону. Цей перелік проблем Україна може отримати найближчим часом.

Я вже мовчу про підпільну видачу румунських паспортів українському населенню. За підрахунками експертів, на Буковині від 10 до 50 тисяч осіб є одночасно громадянами України й Румунії. Ця сусідня країна зацікавлена збільшувати чисельність своїх громадян, тому що обсяг допомоги з боку Євросоюзу його члени отримують із розрахунку на душу населення. Якщо кількість румунів зростатиме, відповідно виплати теж збільшаться. Але якби Бухарест просто обманював довірливий Брюссель, Київ міг би спостерігати за цим із боку. Але річ у тім, що для України це загроза її територіальній цілісності в майбутньому!

Румунія на прикладі острова Зміїний уже показала свої наміри й бажання йти до кінця будь-якими шляхами. То чому Україна зайняла пасивну позицію і терпить, якщо в неї вже забрали дунайську воду, а тепер намагаються забрати й землю?

Геннадій ЗАДИРКО, народний депутат, член депутатської групи «Реформи заради майбутнього».

Потрібно починати реагувати

Для того, щоб на відповідному державному рівні втрутитися в ситуацію й відстояти наші національні інтереси на Дунаї, члени групи «Реформи заради майбутнього» на черговому засіданні прийняли відповідне рішення й наполягають на такому:

— створити державну комісію, до складу якої ввійдуть керівники відповідних держструктур, у компетенції яких розв’язання цієї проблеми. До складу цієї комісії повинні ввійти й депутати Верховної Ради, які представляють інтереси виборців Чернівецької та Одеської областей й займаються цією проблематикою;

— активізуватися й хоч якось означити свою позицію з цього питання керівництву Міністерства закордонних справ;

— за результатами роботи комісії на рівні Кабінету Міністрів, Президента, Верховної Ради, РНБОУ визначити заходи для вирішення проблемних аспектів, але вже не з Румунією, а з ЄС і НАТО, членом яких вона є.

— у разі прийняття негативного для України рішення Конвенцією Espoo під час 5-ї Наради Сторін, незважаючи на надання всієї доказової бази, жорстко порушити питання про офіційний вихід України з Конвенції.