Від імені колишніх партизанів

Контингент колишніх учасників підпільно-партизанського руху вже перейшов 80-річний рубіж, багато хто з них наближається до 90-ліття, всі вони потребують підвищеної уваги та турботи. З огляду на це, в Комісії та ветеранських організаціях, де перебувають на обліку колишні партизани і підпільники, з кожним роком збільшується обсяг роботи.

Засідання Комісії торік походили регулярно — раз на два місяці. Зокрема, на кожному засіданні розглядали заяви і матеріали громадян про визнання учасниками підпільно-партизанської боротьби. З різних причин, навіть маючи архівні документи чи підтвердження партизан-однополчан, ці громадяни досі не оформили статус партизана чи підпільника. 

Комісія визнала 27 громадян різного віку учасниками партизанського руху чи підпільної боротьби і видала їм партизанські квитки, на підставі яких вони одержали у військкоматах посвідчення учасників бойових дій. Також колишнім партизанам і підпільникам та їхнім дітям, які в роки війни піддавались репресіям окупаційної влади, видано 110 правоустановчих довідок, що дало їм змогу користуватися пільгами, встановленими українським законодавством.

Минулого року до Комісії надійшло 260 заяв і матеріалів від громадян та 136 звернень на особистому прийомі. 135 питань вирішено позитивно, в 66 випадках заявникам відмовлено на законних підставах, 196 особам дано усні чи письмові обґрунтовані роз’яснення.

Принциповою і відповідальною була робота з підготовки матеріалів на розгляд Комісії про загальну чисельність учасників підпільно-партизанського руху в Україні в період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років та про наслідки збитків, завданих окупантам. Окремі вчені-історики та працівники Центрального державного архіву громадських об’єднань України через 65 років після війни висловлюють сумніви щодо розмірів збитків, завданих німецьким окупантам, та загальної кількості громадян, які брали участь у боротьбі з загарбниками.

Зокрема, в передмові до книжки «Партизанська війна в Україні», виданої торік, її укладачі під керівництвом директора архіву В. Лозицького зазначили, що кількість вбитих і поранених внаслідок партизанських операцій німецьких солдатів і офіцерів та їхніх посібників — 468 652 — завищено в 10—15 разів, а кількість учасників підпільно-партизанського руху нереальна, її треба зменшити у 2—3 рази. Такі тлумачення наводились і в книжці «Україна партизанська 1941—1945 рр.», виданій в 2001 році тим само колективом Центрального державного архіву.

Такі публікації болісно сприймаються колишніми партизанами. Комісія створила групу зі своїх членів для поглибленого вивчення зазначеної проблеми.

Ознайомившись із документами Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГОУ), зокрема з підсумковою Запискою інституту історії партії при ЦК Компартії України, опрацьованою після виконання неодноразових рішень ЦК Компартії України про виявлення і постановку на облік всіх учасників підпільно-партизанської боротьби, публікаціями вчених-істориків, науковою літературою і художньо-меморіальними творами українських партизанських командирів і політпрацівників, а також звітами з’єднань і загонів, та з урахуванням того, що затверджені й опубліковані «спірні» цифри було зведено за участі командирів, комісарів і начальників штабів партизанських з’єднань і загонів, відповідальних працівників органів КДБ, МВС та військових штабів, за участю Комісії у справах колишніх партизанів, яку на той час очолювали С. Ковпак і О. Федоров, робоча група членів Комісії дійшла висновку, що «сумніви» щодо чисельності учасників підпільно-партизанського руху в роки війни та наслідків завданих збитків окупантам є безпідставними.

Комісія переконана, що висловлювання «сумнівів» щодо ролі підпільно-партизанської боротьби в роки війни, її масовості в боротьбі з ворогом та кількості колишніх партизанів і підпільників є не що інше, як намагання зменшити значення всенародного руху і підпільно-партизанської збройної боротьби, їхнього внеску у велику Перемогу над фашизмом. 22 грудня 2010 року після обговорення питання Комісія за участю директора ЦДАГОУ В. Лозицького погодилась з висновками робочої групи і прийняла відповідне рішення.

Члени Комісії В. Сатурін, Т. Воробейкова, Б. Марченко, Л. Могильний та активісти В. Городецький, М. Сваранчук і В. Чекіна взяли участь у роботі Всеукраїнського форуму ветеранів та виступили на засіданнях робочих груп.

Заступник голови Комісії В. Римар, члени Комісії А. Чайковський, В. Гомон і Т. Воробейкова взяли участь у роботі інтернет-конференції-зустрічі «Дорогою партизанської слави», що відбулася в Києві у вересні 2010 року. 

 На запрошення голови Ради Всеросійської організації ветеранів Д. Караванова в червні 2010 року делегація у складі трьох членів Комісії взяла участь у традиційній зустрічі ветеранів, присвяченій Дню партизана і підпільника РФ. Українській делегації була влаштована належна зустріч. 

У 2010 році День Партизанської слави в Україні відбувся на високому державному рівні, більш організовано, за участі керівників вищих державних органів України та обласних, міських і районних держадміністрацій. У Києві в усіх основних заходах брав участь голова міськдержадміністрації О. Попов.

У 2011 році виповнюється 70 років від початку в Україні підпільно-партизанського руху в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Цей ювілей та участь добровільних захисників Вітчизни, їх героїчна збройна діяльність в тилу ворога мають бути відзначені на високому державному рівні. Комісія у справах колишніх партизанів опрацьовує пропозиції щодо його відзначення і завчасно надішле їх державним органам країни.