Принциповий? Ну-ну...

Я вірю в помилку хірурга. Він щось не там затис, не те вколола медсестра, проґавив момент анестезіолог — все, немає людини. Але про умисел, змову в операційній не може бути й мови.

Вартові порядку помилятися не повинні — у них начальник на начальнику сидить. Якщо слідчий щиро заблукав у трьох соснах, його виведе на дорогу безпосередній керівник; якщо той дав маху — погононосій вище відкоригує. Інакше не тільки про недбалість і непрофесіоналізм слід говорити. Ну, а коли промахи дослідчого органу виправляє суд...

Так, до слова, було у справі Карпінського.

Йому б з його загостреним почуттям справедливості триматися подалі від погононосіїв. Василь же після армії подався в міліцію. І не в який-небудь «убойний» відділ, а в ДАІ. А отут не знаєш, у кого жезлом тикнеш — чи то в грошовитого туза, чи то в начальника-хама. Кожного разу норовливого інспектора чекають неприємності. 

Василь Віталійович уже очолював відділення ДАІ Кривоозерського району, коли затримав п’яного за кермом голову райспоживспілки. Та не в забутому Богом селі чи на другорядній дорозі, а біля РВВС. Той чинив опір і пригрозив «веселим життям».

І воно почалося з перевірок. Потім була кримінальна справа (перевищення повноважень), закрита після втручання Генпрокуратури. Потім ще і ще.

Компромат на Карпінського знайти було непросто — порядність майора, активність депутата, його готовність допомогти й справедливо вирішити будь-яке питання відомі були всім жителям невеликого району. Василю, однак, слід було задуматися: якщо потрапив під пильний погляд «ока государевого» — добра не чекай.

...Якось колеги затримали машину прокурора, зробили йому зауваження: не горить фара. Погононосій відреагував амбіційно, ви кому, мовляв, указуєте. Втрутився Карпінський, нагадавши, що за кермом усі — водії, усі рівні. До того ж з’ясувалося, що в порушника не було при собі документів...

Цей інцидент майор, звичайно, не забув і подумав про «ковпак». Ним «накрили» його у квітні 1998-го, затримавши й звинувативши у всіх тяжких. У тому, що ще в 1993—1994 роках він, вступивши у змову із головою КСП, оформив підроблені документи на продаж автомобіля; зловживаючи службовим становищем, вимагав його відремонтувати на приватній СТО (на 174,2 грн.); використовував колгоспне авто для поїздки (збиток — 5,3 грн.).

Доманівський райсуд Миколаївщини (суддя В. Кателін) у вересні 1998-го визнав його винним у розкраданні колективного майна в особливо великих розмірах, фальсифікації та зловживанні владою.

Враховуючи пом’якшувальні обставини, а також «підвищену громадську небезпеку вчиненого», Феміда засудила майора до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Миколаївський облсуд вердикт дещо змінив, залишивши попередній строк покарання з конфіскацією майна.

Сім років з урахуванням пом’якшуючих обставин. Що ж враховано прокурором-обвинувачем і судом? Може, 16 заохочень, включаючи медаль «За бездоганну службу»; неповнолітню дитину й хвору матір на утриманні; нарешті, хворобу гіпертонією самого засудженого?

Часом ми щиро обурюємося, дізнавшись, що ґвалтівники уникають карної відповідальності, а вбивця отримує мінімальний строк, встановлений за тяжкий злочин. У покидьків, мабуть, теж бувають пом’якшувальні обставини.

Про адекватність провини й покарання, про те, що за дротом утримують щонайменше половину тих, кого можна було не ізолювати від суспільства — про це ми писали, пишемо й писатимемо. Але коли «око государеве» і Феміда дослухаються до здорового глузду?

Василю Карпінському ще пощастило: його касаційна скарга потрапила заступнику Голови Верховного Суду, який опротестував вердикти районного та обласного. Досвідчений професіонал помітив, що суди двох інстанцій «недостатньо врахували дані про особистість винного й конкретні обставини справи, які пом’якшують його відповідальність».

Чому ж представники обвинувачення й судів допустили «невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину»? Чи вважати це помилкою?

Не мені відповідати на такі запитання, але факт залишається фактом: колегії суддів Верховного Суду виправили миколаївців, призначивши Василю Віталійовичу три роки позбавлення волі.

— Я не згодний і з таким покаранням, оскільки вважаю обвинувачення сфабрикованим, — каже Василь. — Почнімо з того, що за гроші, виручені від продажу автомобіля, голова КСП купив олійницю, прийняту на баланс господарства. Цим фактам слідство і суди навіть не дали оцінки.

Друге. СТО, на якому я нібито ремонтував авто й завдав йому збиток в 174 гривні, за твердженням голови РДА і податкової інспекції, у природі тоді не було. Виходить, так званий потерпілий директор станції обмовив мене? Це теж залишилося без уваги слуг Феміди.

Третє. Заплуталася у своїх показаннях покупець Ш., яку представили як підставну особу. Вона, за даними Первомайського МРЕВ ДАІ, справді купувала машину в КСП і намагалася зареєструвати її в Ірпені на своє ім’я. Але й від оцінки цього факту відійшли слідство і суд.

Варто зазначити, до купівлі-продажу Карпінський, як начальник районного відділення ДАІ, не бути причетним не міг. Він, виконуючи свої обов’язки, склав акт технічного огляду і видав довідку про втрату номерних знаків на ВАЗ-2105. Після цього КСП і мадам Ш. оформили договір купівлі-продажу.

Народний депутат України — звучить гордо. Він — особа недоторканна.

Депутат місцевої ради — теж не ликом шитий. Його також захищає закон. Але якщо комусь хочеться, правило можна нахабно обійти. Тобто зробити «помилку», за яку нікому не доведеться відповідати.

Справа керівника ДАІ із Кривого Озера — приклад того, як це робиться.

Перший раз подання про дачу згоди на притягнення майора до кримінальної відповідальності Кривоозерська райрада розглянула в грудні 1994-го й відмовила прокурору. Узимку наступного року вже облпрокурор звернувся до депутатів облради, але одразу відкликав прохання. Повторне подання він надіслав у квітні 1995-го й одержав відмову.

Далі за законом у Верховну Раду мав бити чолом Генеральний прокурор. Але сталося таке, що пояснити не можна: у Кривоозерську райраду в березні 1997-го надійшов лист від прокурора... Первомайська. Депутати обґрунтовано навіть не включили питання до порядку денного сесії. Їхнє рішення прокурор опротестував, але марно.

Тоді в «бій» удруге вступає обласний прокурор. Його подання в облраду чомусь розглядається, але депутати, які тричі голосували, у тому числі поіменно, консенсусу не дійшли. Розгляд питання перенесли. А 25 грудня 1997 року з третьої спроби з перевагою в один голос вони, грубо порушивши закон, дали згоду на кримінальне переслідування.

Не врятувало керівника комісії райради лист його земляків, відомих у районі керівників, депутатів усіх рівнів. 

Він оскаржив рішення, але Центральний райсуд обласного центру тільки в травні 1998-го повідомив, що скарга залишена без розгляду.

А чому, власне? Чи не тому, що апелянт був уже під арештом? По-моєму, поведінка судді межує з безчесністю: адже лежачих не б’ють...

Звільнившись умовно достроково в серпні 2000-го, екс-начальник клопотав перед Верховним Судом про перегляд вироку Доманівського райсуду в порядку виняткового провадження. Голова судової палати з кримінальних справ повідомив: за поданням п’яти суддів справу буде розглянуто двома палатами 26.03.2004.

Чи треба казати, що відчував судимий біля високих дверей зали засідань високого суду. Але звідти вийшла дівчина й вилила на гарячу голову Карпінського відро крижаної води: справу не слухатимуть, оскільки один з «п’ятірки» свій підпис відкликав.

Ім’я «героя» невідоме, однак неважко припустити, як далося йому рішення, по суті, поставити хрест на вірі й надії, яка для Василя померла останньою...

І він уже не здивувався листу судді ВСУ, датованому тим же 26.03.2004, в якому той холоднокровно повідомив: підстав для внесення подання про перегляд немає.

Виходить, як у циганки: ось вона, твоя купюра, а тепер дмухни на неї. Немає її, рідної. І не було ніколи.

«Кожна стіна — двері», — повторює собі нескорений. Він пише всім і від усіх можновладців отримує стандартне: скаргу направлено до Генпрокуратури. Звідти її відсилають у Миколаївську обласну, а та — у Криве Озеро. З 2005-го настирливого Карпінського бюрократи переконують у тому, що доводи, викладені в його скаргах, не є нововиявленими.

Але ось, здалося, крига скресла. Заступник прокурора області Ігор Боршуляк уперше за п’ять років дав надію заявнику: після вивчення кримінальної справи «з метою повного та об’єктивного дослідження фактів» призначено розслідування нововиявлених обставин і доручено його Кривоозерській райпрокуратурі.

Там постанову й матеріали одержали 7.04.09, але наступного дня вони були терміново витребувані назад, в облпрокуратуру. Ким? Чому?

...Через колегу я просив аудієнції в першого зампрокурора Сергія Поліщука. Прес-служба відзвітувалася: «Зустріч не відбудеться. Він зайнятий».

Шкода, що не вдалося поспілкуватися. Запитань було небагато, причому досить необразливих.

Хотілося дізнатися, чи не той він Сергій Поліщук, у період роботи якого прокурором у Кривому Озері й почалося кримінальне переслідування Карпінського. Чи не з ним у нього був конфлікт на дорозі через непрацюючу фару й відсутність документів? Нарешті, чи не Поліщук, виконуючи обов’язки прокурора області, відкликав постанову Боршуляка про призначення розслідування у зв’язку з нововиявленими обставинами?

...Народний депутат України Юрій Кармазін двічі звертався до Генерального прокурора з проханням «організувати ретельну перевірку... силами працівників ГПУ». Одержав відписку в дусі «все хорошо, прекрасная маркиза».

Наголошуючи на тому, що звернення Карпінського в області перевіряють абияк, народний обранець з посиланням на заявника піддав сумніву об’єктивність прокуратури у зв’язку з особистою зацікавленістю окремих її представників.

Вважаю, відкликання матеріалів з райпрокуратури у квітні 2009-го підтверджує це...

На скаржника, котрий оббиває пороги, косо дивиться не тільки «око государеве». Суд, схоже, він також дратує. І не безпідставно.

Свого часу Феміда не зняла арешт на автомобіль Василя. У листопаді 2009-го він звернувся до Доманівського райсуду з проханням прийняти відповідне рішення. Суддя Людмила Якименко 3.12.09 повернула заяву для «виправлення недоліків». Збурювач спокою надіслав нову заяву 21.12.09, а через тиждень одержав ухвалу про те, що її вважають неподаною.

...Їду до судді, вона ж голова суду, щоб довідатися, чому прийнято таке рішення, адже заявник у строки вклався.

— Ми не одержали його повторного звернення, — упевнено заявляє Людмила Михайлівна. І запрошує працівника канцелярії, яка, нітрохи не вагаючись, підтверджує: не одержували.

Згодом від одеських поштовиків дізнався: лист Карпінського від 21.12.2009 вручено судді... Л. М. Якименко.

Дивує позиція голови ради суддів Миколаївщини Ф. Дзюби, який на скаргу докучливого громадянина відповідає: Якименко листа не одержувала, заяву не зареєстровано.

Очевидно, її не занесено в журнал, але не вірити працівникам пошти у нас немає підстав.

Після такого «компромату» суддя Доманівського суду Наталя Єгорова нове звернення Карпінського відправляє... у Кривоозерський райсуд. Чого очі не бачать, того серцю не жаль? У рідному селищі заявникові сказали: не туди звертаєшся, тебе судили в Доманівці.

Про футбольний матч між слугами Феміди Василь Віталійович повідомив обласний апеляційний. А через тиждень Доманівський райсуд (суддя Н. Єгорова) зняв арешт з автомобіля...

Кому потрібен був футбольний матч? Читайте вище.

 

Миколаївська область.