Хоча Львівсько-Волинський вугільний басейн останніми роками значно скоротив видобуток вугілля, однак він ще не вичерпав своїх можливостей. Більше того, згодом «західна кочегарка» України поряд з енергетичним вугіллям зможе відправляти споживачам і коксівне. Усе це стане можливо лише тоді, коли уряд обличчям повернеться до проблем вуглерозвідників, від яких залежить майбутнє цього шахтарського краю.
А почалося все біля міста Острога
Гіпотезу про наявність вугілля в нашому регіоні вперше висловив російський геолог Михайло Тєтяєв ще у 1912 році. Але лише через 20 літ ця гіпотеза отримала підтвердження.
За період з 1950-го по 1964 рік у Львівсько-Волинському басейні було збудовано 15 шахт. За наступні двадцять років — ще шість.
Причина досить вагома: побудовані майже півстоліття тому шахти, інтенсивність використання яких часто в півтора разу перевищувала проектну потужність, здебільшого вичерпали запаси вугілля і перебувають у стадії згасання. Сім із них взагалі закрито. Із 9 шахт державної холдингової компанії «Волиньвугілля» нині працює лише 4, із 12 вугільних підприємств ДХК «Львіввугілля» — 10. Така само сумна перспектива в найближчі п’ять років очікує ще майже половину нині діючих шахт. І надій на швидкий вихід із цієї
кризової ситуації поки що немає. Сьогодні на завершальній стадії будівництва перебуває лише шахта №10 «Нововолинська» з проектною потужністю 900 тисяч тонн вугілля на рік. Розпочато її спорудження ще 1989-го. Роботи ведуться вкрай повільно і невідомо скільки часу ще мине, доки вона стане до ладу.
На нові горизонти
То невже у Львівсько-Волинського басейну немає перспектив? Знайти відповідь на це запитання я спробував у Львівсько-Волинській геологорозвідувальній експедиції, розташованій у старовинному Володимирі-Волинському. Це підприємство веде розвідку вугільних запасів на вже діючих шахтах регіону. Моїми співрозмовниками були начальник експедиції Роман Ровицький і головний геолог Микола Король.
Що стосується Волинської області, то великих перспектив вона не має, — каже Роман Володимирович. — Окрім 10-ї «Нововолинської», в якої балансові запаси 41,2 мільйона тонн, на інших шахтах запасів вугілля для видобутку залишилось дуже мало. Виняток становить хіба що шахта №9 «Нововолинська», де поруч є резервний Верхнє-Кречівський блок. Це площі, які межують з її вугільними полями, що були визначені першочерговим проектом. Неосвоєною залишається і Північно-Забузька дільниця, яка лежить на межі полів шахти №9 «НВ» і запроектованої шахти №4 «Червоноградська». Їхні розвідка та освоєння дадуть можливість шахті продовжити термін експлуатації ще приблизно на 30 років. А інші вугільні підприємства таких перспектив для продовження свого життя не мають. Цим шансом 9-й шахті потрібно скористатись. Адже запасів вугілля на ній залишилося лише на 8—9 років.
— Що стосується Львівщини, то в тамтешніх вугільних підприємств є більше перспектив для продовження терміну їхньої експлуатації, — зауважує Роман Ровицький.
— Ідеться про такі шахти, як «Зарічна» (колишня №7 «Великомостівська») та «Червоноградська» (№2 «Червоноградська»). Там передбачено розкриття «Візейського» пласта із запасами коксівного вугілля понад 60 мільйонів тонн. Це дасть можливість кожній із цих шахт щорічно видобувати по 600 тисяч цього цінного металургійного палива. Цей пласт лежить на 250 метрів нижче тих, які нині розробляють. Але роботи з реконструкції цих шахт безнадійно затягуються, геологічні проводяться вкрай повільно. Так на резервному блоці шахти «Зарічна» ми мали пробурити 61 розвідувальну свердловину, пробурили лише 25. Скажіть, за скільки років за таких темпів розвідки ми завершимо ці роботи? На жаль, продовжити в такий спосіб свій вік шахти Волині не можуть: вони не мають «Візейського» пласта.
Матимемо і коксівне вугілля
Про великі перспективи Львівщини щодо розвитку своєї вугільної промисловості доводилось чути не лише від геологів у Володимирі-Волинському, а й у державному підприємстві «Укрзахідгеологія». Недарма басейн називали Львівсько-Волинським, а не навпаки. Сьогодні видобуток вугілля ведеться тут лише на Межиричанському і Забузькому родовищах. Зовсім не освоєними залишаються Тяглівське і Любельське, розташовані в Південно-Західному вугленосному районі. А запаси вугілля, здебільшого коксівного, тут перевищують мільярд тонн. У перспективі в цьому районі можливе будівництво трьох «Тяглівських» і чотирьох «Любельських» шахт загальною потужністю до 9 мільйонів тонн вугілля на рік.
Розвідано і передано держкомісії запаси шахт №3 і №4 «Червоноградських» потужністю відповідно 2,1 та 0,9 мільйона тонн і запасами вугілля 105 і 64 мільйони тонн. Є перспектива будівництва шахт №5 і №6 «Червоноградських», запаси яких повністю ще не розвідано.
Величезний енергетичний потенціал львівських шахт і в високій насиченості газом метаном їхніх пластів. За підрахунками спеціалістів, загальний його запас становить 30 мільярдів кубічних метрів. Використання шахтного метану не лише підвищило б безпеку праці гірників, а й забезпечило б дешевим паливом шахтарські міста і селища.
Свого часу цілком серйозно йшла мова і про підземне спалювання тонких, неробочих пластів вугілля на території Волині. Отриманий у такий спосіб газ міг би з успіхом використовуватись і в побуті, і для виробничих потреб. Але для реалізації цієї програми не знайшлося коштів. Бракує їх і для спорудження в басейні нових шахт. Вихід бачиться в залученні до цієї справи приватного капіталу.
Дочірнє підприємство «Сі-Сі-Ай Любеля» фірми «Стелекс» (США) вже розпочало тут підготовчі роботи. Планується, що перше вугілля шахта видасть на-гора вже в 2015 році. Введення її в експлуатацію дасть змогу підтримати на належному рівні промисловий потенціал нашої «західної кочегарки», яка переживає сьогодні не найкращі часи.
Перспектива волинських гірників
Реальною можливістю розширення меж Львівсько-Волинського басейну і підтримки рівня вуглевидобутку державним підприємством «Волиньвугілля» можуть стати запаси вугілля Ковельської площі. Вона розташована північніше Волинського родовища і простягається 90-кілометровою смугою вздовж кордону з Польщею від Володимира-Волинського до кордону з Білоруссю. Її територія становить 420 квадратних кілометрів. Ось що розповів про Ковельську площу головний геолог експедиції Микола Король.
— Проведеними на даний час геологорозвідувальними роботами у відкладах візейського ярусу нижнього карбону там підтверджено наявність вугільних пластів потужністю від 0,60 до 2,17 метра. Глибина їхнього залягання — 316—546 метрів. Пласт із промисловою потужністю (2,0 м) виявлено також польською свердловиною Sawіn ІG-1, пробуреною на суміжній території. Вугільні пласти належать до марки Д (довгополум’яне). Гірничогеологічні та гідрогеологічні умови відробки тут аналогічні з діючими в Нововолинську шахтами, тобто сприятливі для розробки вугілля. Прогнозні ресурси вугілля становлять 282 мільйони тонн. Для порівняння зауважимо: балансові запаси на всіх нині працюючих шахтах Львівсько-Волинського вугільного басейну становлять близько 215 мільйонів тонн. Ураховуючи обмежені запаси на діючих шахтах Волинського родовища, доцільно продовжити пошукові роботи на Ковельській площі для визначення промислового значення вугільних пластів. Пооб’єктним планом на 2011 рік передбачено проектування та організація геологорозвідувальних робіт. Тож час покаже, чи будуть шахти «Ковельські». Є реальна можливість спорудити там дві-три потужні шахти, але для цього потрібно провести детальну розвідку цієї площі.
На пошук скарбів із зав’язаними очима
Розвиток вугільного басейну неможливий без геологічних досліджень. На жаль, останнім часом на їхнє проведення держава майже не виділяла коштів.
Підприємство не має коштів навіть для того, щоб опалювати приміщення. А були часи, коли послугами його спеціалістів користувалися в Донбасі і навіть у Росії. Колишні начальник експедиції Володимир Селінний і начальник Червоноградської геологорозвідувальної партії підземного буріння Володимир Ровицький за освоєння новітньої техніки та сучасних технологій були удостоєні Державної премії СРСР. На своєму озброєнні волинські геологи мали унікальну бурову машину «Стріла», яка могла проходити свердловини метрового діаметра. Поруч із нею гірники під землею почувалися надійніше. Адже «Стріла» могла пробити отвір для подачі у виробку матеріалів, повітря, прокласти запасний вихід.
Поряд із вуглерозвідкою експедиція проводила підземні геологічні та геофізичні дослідження вугільних пластів, виконувала всі види підземного буріння: розвідувальне, дегазаційне, технічне тощо. Експедиція мала чудово обладнану допоміжну базу і механічний цех. Тепер усього цього майже немає, а те що залишилося, не використовується.
— Ще рік такого фінансування і наш колектив розвалиться остаточно, — вважає начальник експедиції Роман Ровицький. — Прикро, що про нас майже забули, адже попри все ми й досі можемо виконувати вуглерозвідувальні роботи, які продовжили б життя вже наявних шахт, проводити розвідку нових перспективних площ, зокрема згадуваної вже Ковельської.
Волинська область.
На знімку: один із копрів шахти №10 «Нововолинська», що будується.
Фото автора.
