У Бердянську два роки концесії перетворилися на два безуспішні роки битви за її  скасування 
До редакції надійшло звернення Бердянської міської ради до Президента України В. Януковича, текст якого ми подаємо у повному обсязі. Але спочатку, як мовиться, історія питання. Коли коротко, то у 2009 році, за попереднього міського голови Євгена Шаповалова і, відповідно, за попередньої каденції міськради, з’явилася угода про те, що місто передає в управління концесіонеру — ТОВ «Чиста вода—Бердянськ» — весь майновий комплекс Бердянського міськводоканалу. Мета задумки із тих, скажімо, якими моститься класична дорога до пекла: тут і вирішення чи хоча б зняття гостроти проблем зношених систем водопостачання, тут і боротьба з великими втратами води, із зростанням тарифів тощо.
Однак гарно було на папері! За словами гендиректора Запорізького «Облводоканалу» Миколи Нікуліна, «майже з першого місяця роботи — квітня 2009 року, ТОВ «Чиста вода—Бердянськ» не справлялося зі взятими на себе зобов’язаннями, нарощувало заборгованість» («Бердянск деловой» від 24 лютого 2011 року). І вже у травні 2009 року на сесію Бердянської міськради було винесене питання про скасування угоди з концесіонером. У жовтні 2009 року ця ініціатива була, зрештою, реалізована. Але почалася судова тяганина, яка закінчилася аж у липні 2010 року — рішенням Вищого господарського суду України. Згідно з ним депутати Бердянської міськради опинилися стороною, яка програла процес. І це за умови, що починаючи з березня 2010 року, тобто з часу призначення голови Запорізької облдержадміністрації Бориса Петрова, проблема ТОВ «Чиста вода—Бердянськ» була на слуху як одне із першоджерел велетенських боргів області. Адже згадане товариство своїми діями фактично перевело в розряд хронічних неплатників, наприклад за електроенергію, Запорізький «Облводоканал».
Того ж липня 2010 року Бердянська міськрада була змушена відмінити своє рішення про скасування угоди з ТОВ «Чиста вода—Бердянськ». Хоча ситуація не те, що не поліпшувалася, а тільки погіршувалася. За інформацією, оприлюдненою тим же М. Нікуліним («Бердянск деловой» від 24 лютого 2011 року), «підприємство зі статутним фондом у 46 тисяч (!) гривень, «напрацювало» боргів перед фіктивними фірмами, опосередковано пов’язаними з людьми, близькими до нього, на кілька мільйонів». І тільки миттєва реакція на ситуацію «Облводоканалу», вважає його гендиректор, не дала спритним ділкам можливості стати основними кредиторами ТОВ «Чиста вода—Бердянськ» під час процедури банкрутства підприємства.
І ось тепер бердянці п’ють якусь незрозумілу суміш замість води. Водночас Запорізький «Облводоканал» із приходом тепла збирається взагалі відключити Бердянськ від Каховського водосховища. ТОВ «Чиста вода—Бердянськ», гадаю, це цілком влаштовує — адже єдиний тариф (що на дніпровську, що на фактично технічну воду з річки Берда), який ухвалено для Бердянська Національною комісією регулювання електроенергетики, — 20 січня підвищено. Єдине, що тариф поки що не затверджений виконкомом Бердянської міськради, але це питання вже іншої судової справи, з фактично відомим результатом. Через те в місті домінує переконаність, що «точка неповернення» до ситуації, коли все можна було безболісно звести до початкового рівня, вже пройдена. І тому тільки втручання інституцій, яким час і владу застосувати, може позбавити головне місто-курорт українського Приазов’я від вкрай непередбачуваних наслідків. Котрі, без сумніву, здатні поставити під загрозу безпечне життя не лише бердянців, а й численних гостей міста.