«Голос України» та інші засоби масової інформації кілька днів тому повідомляли, що на Закарпатті, в районі полонини Драгобрат — визнаному гірськолижному курорті, у горах заблукало двоє туристів.
А діло було так. О 21-й годині 15 хвилин до Ясінянського гірничо-пошукового рятувального пункту надійшло повідомлення, що двоє туристів, які каталися на лижах на гірськолижній трасі, вирішили перейти з одного підйомника на другий. Друзям вони сказали, що хочуть спуститися трохи нижче від накатаної траси і через годинку-другу повернутися на базу. Минув час, гори почали вкриватися сутінками, проте туристи так і не з’явилися до готелю. Саме тоді друзі й забили на сполох.
Швидко зібравши рятувальний загін, його керівник Степан Ропчук разом із Євгеном Гашпаровичем, Йосипом Сабовим, Миколою Лопицьким та Іваном Сухарюком, вирушив на Драгобрат. Близько 23-ї години рятівники дісталися полонини. Досвідчений керівник групи Степан Ропчук швидко визначив «маршрут» горе-лижників: вони, замість того, щоб іти ліворуч улоговини, де обов’язково дісталися б готелю, повернули праворуч, у дуже небезпечне місце, туди, де наразі зривалися сніжні лавини. Про правильність оцінки ситуації свідчило й те, що тільки в цьому урочищі не працюють мобільні телефони, кільцем навислі звідусюди гори перекривають сигнали зв’язку. І хоча завдання рятувальників спершу здавалося не надто складним, операцію руйнувало те, що, як на зло, ті гори огорнув густий туман та ще й пішов сильний снігопад. Не говорячи навіть про те, що товщина снігового покрову становила... півтора метра.
Розповідає Степан Ропчук:
— Борсаючись у снігу урочища, рятувальники благополучно пройшли лавинонебезпечні місця і, на щастя, не знайшли там заблукалих туристів. Таким чином, дісталися полонини Урди. Там туман трохи розвіявся, рятувальники випустили кілька сигнальних ракет. Однак якоїсь обнадійливої відповіді не отримали. Тоді вибралися на іншу полонину — Флантус. Нарешті помітили напівзасипані сліди двох людей. Додали ходу, стали подавати сигнали ліхтарями. І ось побачили, що вдалині нам відповіли слабкими вогнями мобільних телефонів.
Треба було бачити, який переляканий та виснажений вигляд мали хлопці. Ще б кілька годин, і біда не минула б їх. Уявляєте, вони за ніч пройшли 8 кілометрів — зовсім у протилежному напрямку від гірськолижної бази. Та ще й по такому важкому снігу. Нам, загартованим, і то непросто здолати цей шлях. Рятувальники їх заспокоїли, напоїли гарячим чаєм і фактично поволокли на Драгобрат, куди дісталися вже о 8-й ранку.
По дорозі, трохи оговтавшись, вони розповіли, що особливо їх охопив страх, коли наткнулися на хрест, що був поставлений на місці загиблих під сніговою лавиною туристів два роки тому.
Ця історія, говорить Степан Ропчук, закінчилася щасливо. Але ж у Карпатах щозими гине, щонайменше, два-три туристи. І все від того, що самовпевнені «мандрівники», нехтуючи забороною і застереженнями інструкторів та рятувальників, обходять... пости, навіть загороджені, які чітко обмежують гірськолижні траси, і далі ведуть у небезпеку. Нещодавно, як розповів керівник лижного курорту «Драгобрат» Юрій Бєдний, один із туристів, який назвав себе екстремалом із виживання в зимових горах, вирішив самостійно пройтися через Свидовецький хребет і там заночувати в наметі. На заперечення друзів той гордо мовив: «Та що ви мені про Карпати — я Кавказ пройшов уздовж і поперек». Він справді був екіпірований усім необхідним для складних зимових переходів, на хребті розбив намет і ліг спати. Але налетів страшенний буревій, зніс намет, і чоловік замерз на місці. Коли його знайшли гірські рятувальники, при ньому був термос із гарячим чаєм.
Ось такі «жарти» з Карпатами, говорить Юрій Бєдний, тих, хто не хоче зрозуміти просту істину: гори є гори, і до них треба ставитися з повагою.