Підписавши Указ «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної асамблеї», Президент Віктор Янукович реалізував висловлену під час відкриття восьмої сесії Верховної Ради обіцянку. «У 2010 році ми зробили перші кроки в реформі державного управління, поступово від реформи влади ми перейдемо до реформи всієї політичної системи, застосувавши механізм Конституційної асамблеї», — сказав 1 лютого глава держави та закликав усі політичні сили зібратися за національним «круглим столом». А оскільки ідея «круглого столу» не знайшла широкої підтримки, то Президент вирішив сформувати науково-експертну групу зі створення Конституційної асамблеї, до складу якої ввійшли «провідні українські вчені, експерти, юристи-конституціоналісти».

 

 

Указ про Конституційну асамблею є, а ясності немає

Отже, які завдання стоять перед науково-експертною групою та майбутньою Конституційною асамблеєю? Тут поки що простежується деяке різночитання, бо якщо указ Президента передбачає створення Конституційної асамблеї «для підготовки змін до Конституції», то під час першого засідання науково-експертної групи йшлося про те, що «під керівництвом першого Президента України Леоніда Кравчука та під патронатом і за сприяння Президента України Віктора Януковича Конституційна асамблея напрацює нову редакцію Конституції України». А це далеко не одне й те само, бо якщо за чинним Основним Законом зміни до Конституції вносить Верховна Рада, то стосовно схвалення її нової редакції, в тому числі на референдумі, виникає чимало застережень, і найперше стосується того, що така процедура не передбачена чинною Конституцією.

Тож із перших повідомлень поки що важко судити, якими шляхами піде конституційний процес. Тим паче В. Янукович під час першого засідання науково-експертної ради був дуже обережний у своїх оцінках. Зокрема, висловившись за «відновлення роботи над новою Конституцією», він лише повідомив, що «нова редакція Конституції — це нагальна потреба, апогей всіх реформ». А на запитання про його особисте бачення конституційних проблем та в який спосіб пропонується їх врегулювати, глава держави поки що не відповів. І цю його позицію особливо підкреслило звернення до Л. Кравчука як до ініціатора ідеї розробки нової Конституції. Мовляв, ідею розробки нової Конституції було сформовано не в його адміністрації, а це вимога громадянського суспільства. Саме з огляду на це В. Янукович і не ставив конкретних завдань перед членами науково-експертної групи, але це аж ніяк не означає, що насправді таких завдань не існує.

У зв’язку з цим не дивно, що кінцеву мету створення Конституційної асамблеї визначив 

Л. Кравчук. За його словами, вона полягає в підготовці «нового проекту редакції Конституції, який глава держави внесе на розгляд парламенту». Кажучи про майбутню роботу асамблеї, 

Л. Кравчук запропонував, щоб її представницький склад двічі-тричі на рік збирався на сесійні засідання, а науково-експертна група має працювати як постійно діючий робочий орган. «Я глибоко переконаний, що легітимний і відкритий процес над конституційними змінами дасть змогу подолати всі вади попереднього конституційного процесу і, зокрема, позбавить політиків монополії на тему конституційних змін, сформує в наших громадян відчуття приналежності до творення нової демократичної країни, закладе підвалини нових традицій демократичного життя в Україні і, врешті-решт, сприятиме консолідації суспільства та підвищенню довіри до влади, зміцненню авторитету України також і на міжнародній арені», — сказав Л. Кравчук та додав, що після опрацювання Конституційною асамблеєю проекту нової редакції Основного Закону він має бути поданий на розгляд Верховної Ради як президентський. Водночас він припустив, що розглядати цей проект буде вже нова, обрана у 2012 році, Верховна Рада. Щоправда, невдовзі після першого засідання науково-експертної ради Л. Кравчук в ефірі телеканалу ІCTV зазначив, що є прихильником того, щоб Конституція затверджувалась на всенародному референдумі. «Якщо буде нова Конституція, то треба подумати, чи має її ухвалювати Верховна Рада, оскільки в Основному Законі записано, що парламент лише вносить зміни», — сказав він та додав, що нову редакцію Конституції треба винести на референдум, щоб він ухвалив остаточне рішення.

Легітимність змін забезпечить парламент

Натомість Голова Верховної Ради Володимир Литвин висловив думку, що Конституційна асамблея має «напрацювати системні зміни до Основного Закону, а не новий текст Конституції», бо «інакше може з’явитися спокуса приймати Конституцію під політичний момент». Коли ж такий документ буде готовий, його треба винести на реальне обговорення, представити Венеціанській комісії, а вже після цього до процесу підключиться Верховна Рада. Водночас В. Литвин сказав про недоцільність винесення тексту Конституції на референдум, оскільки «на сьогодні на референдумі можна прийняти одну Конституцію, а завтра — іншу».

Цілком очікувано за продовження конституційної реформи шляхом внесення змін до Основного Закону висловився і глава парламенту ІІ та V скликань Олександр Мороз. Він нагадав, що коли в 1996 році ухвалювали Конституцію, то законодавець особливу увагу звернув саме на процедуру внесення змін, яка передбачає, що готувати їх потрібно відповідно до процедури, визначеної самою Конституцією, котра не передбачає ухвалення нової редакції під час референдуму.

Опозиція — за референдум

Конституційну ініціативу Президента оцінили й представники опозиції. Зокрема, народний депутат, лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк вважає, що Верховна Рада має негайно ухвалити постанову про створення Національної конституційної асамблеї, до участі в якій, окрім представників Президента, мають бути залучені парламентські фракції та політичні партії. Відповідний проект постанови він уже вніс до Верховної Ради. «Своїм рішенням Президент забирає в парламенту право ухвалювати зміни до Конституції. Це — черговий етап конституційного перевороту, коли вся вертикаль влади в країні будується під одну людину. Першим кроком у цьому напрямі було створення неконституційної коаліції, другим — неконституційне — без участі парламенту — повернення Основного Закону 1996 року, третім — неконституційне продовження повноважень народних депутатів і Президента. Тепер Президент виходить на «фінішну пряму»: він намагається остаточно закріпити всю владу за однією особою — за собою», — наголосив лідер «Фронту змін». Проте А. Яценюк вважає, що «повернути Україну на шлях розвитку може Конституція, зміни до якої буде внесено за участю народу і ухвалено на референдумі, а почати цей процес має Національна конституційна асамблея не імені Президента Януковича, а імені народу України».

Законопроект «Про процедуру підготовки та затвердження нової Конституції України» зареєстрував у Верховній Раді і народний депутат Тарас Стецьків («НУ—НС»), котрий вважає, що громадяни України мають забрати в діючих політиків право писати Конституцію та взяти цю справу у свої руки шляхом скликання Установчих зборів. За його задумом, членами Установчих зборів мають стати обирані в мажоритарних округах особи, які добровільно, щонайменше на десять років, відмовляться від права балотуватися на будь-яку виборну посаду та бути призначеними на будь-яку державну службу. А вже написана Установчими зборами нова Конституція може бути винесена на всенародний референдум, вважає Т. Стецьків.

Венеціанська комісія вважає

Як бачимо, «круглого столу» за участю всіх політичних сил, до скликання якого під час відкриття восьмої сесії Верховної ради закликав В. Янукович, поки що не виходить. Проте більшість політичних сил висловлюється за оновлення Основного Закону. Саме про це йдеться й у висновку Венеціанської комісії «Про конституційну ситуацію в Україні» від 17 грудня 2010 року. У цьому документі, зокрема, наголошується, що одразу після ухвалення стало зрозуміло: «текст Конституції 1996 року, беручи до уваги реалії в Україні, не здатний забезпечити достатні стримування і противаги і що існує небезпека авторитарної президентської системи». А нещодавні політична та конституційна кризи в Україні ще раз показали, «наскільки терміново істинна і всеосяжна конституційна реформа необхідна в цій країні». Проте Венеціанська комісія, закликаючи до проведення конституційної реформи, підкреслила необхідність забезпечення її легітимності. «Така легітимність може бути досягнута тільки якщо конституційні зміни буде внесено після широкої, відкритої та вільної суспільної дискусії за участю опозиції та громадянського суспільства і в суворій відповідності з конституційними положеннями про внесення змін на основі рішень кваліфікованої більшості Верховної Ради», — наголошується у висновку. Тобто це означає, що спроби внесення змін до Конституції чи ухвалення її нової редакції без участі парламенту навряд чи буде сприйнято позитивно. І Президент не може цього не враховувати, якщо він справді хоче знайти суспільний консенсус у цьому питанні.