2 лютого у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». Щоправда, вже 15 лютого Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин парламенту ухвалив рішення направити законопроект на доопрацювання.
Цікаво, що буквально кілька днів тому в парламенті зареєстровано ще один законопроект на цю саму тему — «Про внесення змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (щодо експорту зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)). Цей документ порівняно з попереднім містить деякі компроміси для аграрників, але предметно його ще не аналізували, і профільний комітет він ще не проходив.
Отож у будь-якому разі на зернову галузь чекають кардинальні зміни. І більшість експертів сумніваються, що ці зміни будуть на краще.
Валерій Бевзенко, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин:
— Якщо ми хочемо згорнути зовнішньоекономічну діяльність, закрити експорт та аграрне сільське господарство, то треба підтримувати цей законопроект. Я голосував на комітеті проти цього законопроекту. І виступав проти. І більшість виступали проти. Законопроект спрямований проти аграрного комплексу України. Це суто чиновницький законопроект, він потрібен аграрним чиновникам, щоб вони далі плодили побори, всілякі квоти.
Це законопроект про те, що хтось повинен встановлювати ціни, у той час як ціни на зерно регулюють світові і фондові біржі та світовий ринок. А тут у нас є чиновники, які, виявляється, краще за всіх знають, які ціни повинні бути на зерно. Як можна регулювати ціни в ринковій економічній системі в країні з потужним аграрним потенціалом, яка є найбільшим експортером зернових на світові ринки?
Роман Ткач, народний депутат, секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин:
— У разі прийняття проекту закону в такій редакції відбудеться звуження існуючих прав суб’єктів ринку зерна, особливо тих, хто не здійснює власне виробництво такої продукції, що, звичайно, є недопустимим та заборонено Основним Законом нашої держави — Конституцією.
Саме з цих підстав законопроект у запропонованій редакції не має шансів на проходження у стінах Верховної Ради. Його, по-перше, вже не включено в порядок денний поточної сесії, по-друге, законопроект не підтриманий профільним Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин.
Висновок один. Безумовно, держава має бути головним гравцем на ринку стратегічно важливої сільськогосподарської продукції. Однак, державну політику в питанні експорту продукції, що, на сьогодні, перебуває під державним регулюванням, потрібно провадити іншим чином, оскільки запропонований підхід, по-перше, не можна назвати державницьким, по-друге — він стовідсотково призведе до зникнення з прилавків магазинів й іншої важливої першочергової для населення продукції, а потім — і її здорожчання.
У чому сіль?
У ньому пропонується запровадити поняття «Державний агент із забезпечення експорту об’єктів державного цінового регулювання». Це, на думку законотворців, може бути як повністю державна, так і компанія з державною часткою у статутному капіталі. Хто буде цим агентом, який матиме виключне право на «експорт об’єктів державного цінового регулювання», визначатиме на конкурсних засадах Кабінет Міністрів. Зможуть експортувати і самі сільгоспвиробники, але у межах обсягів свого виробництва. А Кабмін отримує законне право визначати перелік об’єктів на підставі моніторингу, які можна буде експортувати. Зазначимо, що до переліку об’єктів державного цінового регулювання наразі входить пшениця, кукурудза, ячмінь, жито, горох, гречка, просо, овес, соя, насіння соняшнику, ріпаку, льону, шишки хмелю, цукор-пісок (буряковий), борошно пшеничне та житнє, м’ясо та субпродукти забійних тварин та птиці, молоко сухе, масло вершкове, олія соняшникова.
Право мати право
У суспільстві, де слово «зернотрейдер» набуло негативного відтінку, прихильники законопроекту відразу заявили: не біда, що буде ще одна компанія з експорту, адже виробникам надали право напряму, без «спекулянтів», експортувати власне вирощене. Авторитетні експерти відразу у відповідь ставлять запитання: а чи немає цього права сьогодні? Право, з’ясовується, таке є, однак реалізувати його — зась: держава цього року вкотре вирішила, що вона повноважна вирішувати, скільки і хто має право вивозити за її межі. Мотивом запровадження квот став малий врожай та необхідність захистити продовольчий ринок для пересічного українця. З дня запровадження квот уже минуло чотири місяці, а створити «соціальний заповідник» на світовій мапі досі не вдається. Ціни вперто йдуть угору, а будь-які спроби їх стримати закінчуються тим, що продукти щезають з прилавків. От і виходить: продати на зовнішніх ринках виробник не може, бо квоти, а на внутрішньому ціни встановлюють згори. Навіщо ж тоді сіяти? Може, пропонований законопроект дасть змогу продати на експорт?
Євген Ленг, генеральний директор «Укрзернопром Агро»:
— Здавалося б, законопроект дає право експортувати товари виробникам. Але не все так просто. Згідно з Податковим кодексом, виробник відразу, ще під час сівби має розвести два види ПДВ: перший, який піде на експорт, другий, який не піде на експорт. Зрозуміло, що зробити це неможливо. Звідкіля ми знаємо, яку частину нам вдасться продати на зовнішні ринки, а яку — на внутрішні. В ситуації, коли виробник вивезе не призначене для експорту, він не тільки не отримає ПДВ, а ще й сам повинен буде заплатити штраф. За те, що він неправильно розділив ПДВ з самого початку. Тобто: чи може виробник експортувати при чинному податковому законодавстві? Може, але собі на збиток.
Вирощуванням сільськогосподарської продукції в Україні займається майже 60 тисяч сільськогосподарських виробників, з яких лише декілька сотень зможуть реально самостійно адмініструвати експорт сільгосппродукції. Більшості виробникам доведеться продавати свій товар або переробникам, або єдиному державному агенту. Експерти аграрного ринку вважають: ухвалення законопроекту 8053 фактично відкине агроринок на 20 років назад.
Володимир Лапа, генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»:
— Якщо підсумувати те, що відбувається, то, по суті, ми маємо процес відродження в АПК України планової економіки. Спочатку кажуть, де реєструвати біржі, потім кажуть, хто експортуватиме зерно, потім кажуть, за якою ціною ти маєш продавати. Тобто все це — елементи такої продрозверстки. Як приклад, маємо ситуацію на гречаному ринку. Оця паніка та тиск, який чиниться як на виробників, так і на переробників гречки, — це «найкращий» механізм, аби не допустити збільшення посівів. Бо вигрібають насіннєву гречку, приходять до людей і кажуть, що вони повинні продавати по 7.50! А де гарантія, що через півроку з наступного врожаю не скажуть, що ти повинен продавати по 3.50?
А що каже буква закону?
Емоційні оцінки експертів знайшли свої підтвердження в сухих юридичних аналізах щодо відповідності пропонованого законопроекту буквам чинного законодавства. Це засвідчив аналіз не тільки незалежних юридичних компаній, а й Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, яке рекомендувало відхилити законопроект. Бо документ суперечить нормам Конституції України, Господарського кодексу, законам «Про зерно та ринок зерна», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист економічної конкуренції». Не кажучи вже про програму економічного розвитку України на 2010—2014 роки. А саме щодо забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави шляхом відмови від будь-яких обмежень експорту сільгосппродукції. Однак на цьому суперечності з правом не закінчуються: Україна є учасником низки міжнародних конвенцій, які регламентують роботу світового агроринку. Насамперед пропозиції авторів законопроекту щодо обмеження експорту сільгосппродукції не узгоджуються з положеннями Конвенції про торгівлю зерном 1995 року. Згідно з цим документом, сторони, які підписали Конвенцію, зобов’язалися сприяти розширенню міжнародної торгівлі зерном та забезпеченню вільного розвитку такої торгівлі, в тому числі, усуненню торгових бар’єрів.
Олексій Волков, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Волков і Партнери»:
— Більшість суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з експорту сільгосппродукції є підприємствами з іноземними інвестиціями. Тому прийняття проекту закону № 8053 порушить прийняті Україною як міжнародні багатосторонні, так і двосторонні зобов’язання щодо захисту іноземних інвестицій. На сьогодні Україна є договірною стороною понад 50 двосторонніх угод про заохочення та взаємний захист інвестицій. Вони містять зобов’язання України жодним чином не перешкоджати шляхом прийняття невмотивованих або дискримінаційних заходів управлінню, функціонуванню, утриманню, користуванню, отриманню доходів, розширенню або розпорядженню інвестиціями. Натомість, монополізація ринку експорту сільськогосподарської продукції державним агентом та унеможливлення здійснення експорту іншими суб’єктами ринку створить перешкоди у користуванні, отриманні цими суб’єктами доходів, розширенні або розпорядженні інвестиціями.
Окрім того, Україна зобов’язалася забезпечувати справедливий та неупереджений режим щодо інвестицій, щоб підтримати міцну структуру для інвестицій і максимально ефективно використати економічні ресурси. Україна як договірна сторона визнала, що іноземні інвестиції у будь-який час повинні зустрічати чесне і справедливе ставлення та мати повний захист і забезпечення на території іншої сторони. Натомість, фактично має місце прихована експропріація, що визначається Сеульською конвенцією 1985 року.
Ухвалення та наслідки...
Про призупинення реалізації своїх інвестпроектів днями заявили кілька компаній. У 17 областях України вже констатують недосів озимих. Аграрії скаржаться: через квотування бракує грошей на посівну. В Мінагрополітики кажуть, що не вистачає 13 мільярдів гривень, деякі ж експерти говорять про майже 40 мільярдів. Інвестори поки що тримають паузу: вони ще збитки через квотування не підрахували, а тут уже новий законопроект, нові правила гри на ринку можливі. Чого чекати восени? За авторитетними оцінками, під майбутній урожай зерновики дають на рік до 5 мільярдів доларів. А держава обіцяє виділити Аграрному фонду для форвардних закупівель 5 мільярдів гривень.
Юрій Скічко, директор ТОВ «Гермес-трейдінг»:
— Ухвалення цього законопроекту призведе до монополізації ринку державою. А монополія призведе до корупції, до зниження ціни, відповідно, до зниження доходів виробників. Будуть зупинені та заморожені проекти розвитку елеваторної, портової інфраструктури, логістики, бо основні інвестори — зерноторговельні компанії та сільгоспвиробники — не зможуть ефективно працювати на монополізованому ринку. Впадуть також інвестиції у тваринництво, а це — виробництво молока та м’яса, в оновлення парку сільгоспмашин — комбайнів, тракторів та іншої техніки. Все це спричинить падіння обсягів виробництва сільгосппродукції. А відтак ми отримаємо подорожчання продовольчих товарів на внутрішньому ринку. Мені не зрозуміла ситуація, коли в нас проголошується курс на збільшення виробництва, і тут з’являється законопроект, який спричинить скорочення виробництва у всьому агросекторі.
Які можливі наслідки для України через ухвалення законопроекту 8053? Попри те, що прогнози експертів діляться на оптимістичні та песимістичні, всі вони мають негативне забарвлення. Серед імовірних санкцій називають призупинення статусу країни з ринковою економікою та численні антидемпінгові розслідування від СОТ, які можуть зачепити більшість експортних позицій. Економісти не виключають можливості пониження рейтингів країни. Своїми важелями впливу скористаються також Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, МВФ і уряди країн, права чиїх компаній буде порушено. І, врешті-решт, своє слово може сказати й Організація Об’єднаних Націй. Адже там великі надії покладають на проголошену Президентом та прем’єром стратегічну програму виробництва в Україні до 2017 року обсягів зерна в розмірі 80 млн. тонн.
Володимир Клименко, президент Української зернової асоціації:
— До 2050 року на земній кулі буде 9 мільярдів людей. Щоб їх прогодувати, треба буде виробляти майже у півтора рази більше продовольства. Хто його вироблятиме? Тому українська земля під дією цього фундаментального фактору буде перетворюватися на золото. Наші чиновники помиляються в тому, що нас будуть постійно вмовляти Штати, Євросоюз, МВФ, закликати до порядку. Світ чекає від України подвоєння обсягів врожаю, а не скорочення експорту. Для нас це унікальний шанс стати житницею світу, а українцям стати заможними. Ефективне сільське господарство принесе величезні економічні та політичні дивіденди нашій державі. Тому мені особисто, і всім членам Української зернової асоціації (УЗА), яку я очолюю, не зрозумілі подібні кроки наших як депутатів, так і можновладців. Лише здорова конкуренція сприятиме розвитку агросектору України. Простий приклад: приватні компанії розбудували потужності для перевалки зерна на експорт, що вже перевищують 41 мільйон тонн зернових на рік. Тільки компанії—члени УЗА модернізували та побудували більш ніж 200 елеваторів. Уже багато років фінансують виробників на мільярди гривень. І на цьому інвестори не зупиняться, якщо держава не заважатиме розвитку АПК. Рядовий фермер від цього тільки виграє: завдяки конкуренції на ринку він може вибрати, кому вигідно продати вирощене, і вкласти ці гроші в нове насіння, нову техніку, нові технології, тобто в новий урожай. Скасування повернення ПДВ при експорті зерна, так званий перший продаж з ПДВ, розподіл квот за незрозумілим принципом, реєстрація контрактів на одній біржі і тепер — законопроект 8053. Комусь набридло наше третє місце у світі з експорту зерна та перше місце у світі з експорту олії!? Попри всі спроби ще від революції 17-го року, держава ніколи в нас не була добрим господарем на землі. Не заважайте це робити людям та приватному бізнесу.
Післямова
Українському агроринку цьогоріч виповнилося 20. У перерахунку на людський лік — це вже повнолітня людина, яка здатна ухвалювати власні рішення, і вже кілька років як несе за них повну відповідальність.
А українському АПК за цей само час не тільки вдалося стати на ноги, навчитися вирощувати зерно та чавити олію. Наперекір морозам, засухам та іншим бідам у нашій житниці з’явилися власні шановані у світі виробники, які вийшли на зовнішні ринки, грають за їхніми, прописаними правилами. До нас прийшли транснаціональні компанії, які інвестували в українську економіку мільярди доларів. Наші чиновники справедливо хваляться тим, що Україна є одним із лідерів світового агроринку. Однак у більшості випадків це вдалося не завдяки, а наперекір державній політиці.
