Микола ШЕРШУН, Народна партія:
— Хочу привернути увагу до глобальної проблеми — питання продовольчої безпеки. Сьогодні сільське господарство в Україні — це та галузь, яка навіть за відсутності належної державної підтримки продовжує виживати. Однак, хоч як парадоксально це звучить, сьогодні найбільша проблема вітчизняного товаровиробника — це відсутність ринків збуту продукції, особливо вирощеної на присадибних ділянках. Селянин змушений або за безцінь віддавати свій товар, або не може продавати його взагалі. Купити в звичайного селянина вирощену продукцію можуть приватні підприємці, які переважно працюють на єдиному порядку, або заготівельні підприємства споживчої кооперації. Для тих, хто не може сам завезти свій товар на базар, це єдиний вихід. Щоб не працювати в збиток, споживча кооперація пропонує платити податок на додану вартість лише на встановлену націнку, а не на повну вартість товару. Тоді впаде ціна на сільгосппродукцію, яка нині штучно завищена.
Петро СИМОНЕНКО, Комуністична партія:
— Верховна Рада має розглянути й прийняти державну програму відродження села, наріжним каменем якої буде державна власність на землю. Ми пропонуємо власникам паїв об’єднатися у великі кооперативні господарства, об’єднати свої паї та інтелектуальні й фінансові ресурси. Необхідно запровадити держмонополію на торгівлю зерном за рубіж, держава повинна за світовими цінами закуповувати в держрезерв зерно в сільгоспвиробників, те, яке планує продати на експорт. Держава має економічними й адміністративними заходами змусити хімкомбінати, які належать олігархам, забезпечити українське село високоякісними й доступними за ціною мінеральними добривами. Ми пропонуємо такий механізм забезпечення аграріїв паливом за реальною і стабільною ціною: в Україні видобувається приблизно п’ять мільйонів тонн нафти, після переробки на заводах маємо чотири мільйони, 3,6 мільйона можемо віддати селянам, а 1,4 мільйона тонн для забезпечення інфраструктури — школи, лікарні, клуби.
Арсеній ЯЦЕНЮК, «Наша Україна — Народна самооборона»:
— Вважаємо за необхідне відправити у відставку чинний Кабінет Міністрів. Погляньте на те, що відбувається: протягом року цей уряд навіть не спромігся подати до парламенту програму діяльності уряду. Протягом року йшли тільки дискусії про якісь незрозумілі реформи, проте уряд їх не подав до парламенту і діє без програми. Прем’єр-міністр Азаров офіційно повідомив про те, що, виявляється, програми соціально-економічного розвитку держави на 2011 рік у цього уряду немає. Чим характеризується офіційна статистика за минулий рік — зовнішній борг держави зріс майже на 40%, якщо кожен українець минулого року був винен кредиторам 868 доларів, то сьогодні немовля, яке щойно народилося, уже винне 1200 доларів. Погляньте на ціни й тарифи: офіційна статистика говорить про те, що ціни минулого року зросли на 10%. Але є статистика життя: вартість картоплі — плюс 70%, гречки — плюс 100%, борошна — плюс 70%, проживання у двокімнатній квартирі чи то в Донецьку, чи то в Києві — плюс 50%.
Валерій КАМЧАТНИЙ, «Реформи заради майбутнього»:
— Знаковою подією минулого тижня було пряме спілкування Президента з народом, де він оголосив про свої наміри перетворити 2011 рік на рік рішучих дій і реформ. Фракція заявляє про підтримку такої позиції і підтримує реформи не тільки на законодавчому рівні, а й наполягає, щоб усі активно включилися у цей процес. Швидке законодавче забезпечення надасть реформам необхідний необоротний процес, дозволить людям повірити в майбутнє. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Доказом цього є світовий досвід, приклади великих політиків, які в період великої депресії знайшли можливість провести реформи й вивести країни з кризи. Прикладом є ті країни Європи, які ще 20 років тому тільки мріяли ввійти до європейського співтовариства, а сьогодні задають тон у політичному та економічному розвитку. Вони давно втілили в життя радикальні реформи — земельні, пенсійні.
Олександр ЄФРЕМОВ, Партія регіонів:
— 25 лютого 2010 року інавгурація Президента Віктора Януковича відкрила нову сторінку історії нашої держави. Нагадаю, з якої вихідної точки почала працювати нова влада. Економічні показники, з якими ми одержали країну, на початку 2010 року були загрозливі — дефіцит бюджету становив 90 мільярдів гривень, дефіцит Пенсійного фонду — 40 мільярдів, падіння ВВП — 15%, практично порожня скарбниця при тому, що загальний борг України перевищив 300 мільярдів гривень. Майже вдвічі знизився курс гривні, найпопулярнішими в риториці політиків у той час були слова «суверенний дефолт» та «економічна прірва». З якої ж причини Україна опинилася в такому складному становищі? Відповідь відома — хаос у владі, непрофесіоналізм і популізм наших попередників. Тому цілком логічно, що народ України відкинув рух країни в нікуди, обравши главою держави Віктора Януковича, лідера, спроможного навести порядок, провести реформи, забезпечити захист національних інтересів України в сучасному світі. Минулий рік, незважаючи на всі складності, довів правоту народного вибору.
Микола ТОМЕНКО, заступник Голови Верховної Ради:
— Хотів би звернути увагу на ситуацію, яка сталася в соціально-гуманітарній сфері, оскільки за валом зростання цін на продовольчі товари, на транспортні та житлово-комунальні послуги про це менше говориться. Якщо аналізувати рік при владі Президента та уряду, то складається враження, що головний стан владної команди — це запаморочення від успіхів. Багато речників влади, оцінюючи цей рік, говорять, що нова влада за рік зробила більше, ніж робили за останні п’ять років. І за багатьма параметрами це дійсно так. Наприклад, за попередні п’ять років закрито близько 900 шкіл. А нова влада хоче за цей рік закрити більше тисячі. Одеська область задекларувала, що треба негайно закрити 64 школи. За цей рік розпочинається масове закриття лікарень та оздоровчих закладів, якого не було за п’ять років, разом узятих. Віктор Янукович обіцяв, що коли стане Президентом, він ніколи не закриє малокомплектні школи. А чому уряд це робить із точністю до навпаки? Вже не кажу про те, як почув від чиновників з адміністрації Президента, що вони зроблять землю товаром з 2012 року. В нас іще парламентських слухань не було, а вже за нас усе вирішили.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.