Жезлом і перстом!

Перманентне підвищення комунальних тарифів, спричинене почасти подорожчанням імпортних енергоносіїв, а почасти — нездатністю влади реформувати власну енергетику, мимоволі змушує прислухатися до новин. Наразі слухали главу російського «Газпрому» Олексія Міллера. Чортихалися — перегляду газового контракту від січня 2009 року не станеться, у другому кварталі російський газ нам обійдеться вже в 264 долари США за тисячу кубометрів, у третьому — на 20 доларів більше. Іронізували — обіцяли ж низькі тарифи ще в ході ратифікації харківських угод із Росією. Кивали на ледь теплі батареї — підприємства комунальної енергетики завинили ДК «Газ України» від жовтня вже більш як 5 мільярдів гривень, рівень розрахунків за газ ледь дотягує до 45 відсотків. І навіть криво усміхалися: «Газпром» обіцяв цього року збільшити поставки газу в Україну до 40 мільярдів кубометрів. При цьому відомо, що НАК «Нафтогаз» закупить у «Газпрому» 12,1 мільярда кубометрів газу для повернення «Росукренерго», половина акцій якого належить «Газпрому». Іронізували всі, хто пам’ятає, що за збільшення обсягів імпорту «Газпром» обіцяв Латвії та Естонії цінову знижку в 15 відсотків. Україні — зась? Нічого подібного, стодоларова знижка, яку ми одержали від «Газпрому», за словами Олексія Міллера, гарантуватиме їй нижчі за європейські середні ціни. Знову ж таки не факт! Європейські країни одна за одною перейшли на спотові розрахунки з «Газпромом», і на сьогодні Україна платить, за підрахунками лідера партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка, на 50 доларів США на кожній тисячі кубометрів газу більше за європейців, якщо не зважати на російську знижку. Чому «Газпром» зменшує ціни для європейців, тоді як нам підвищує? Як зголоситься НАК «Нафтогаз України» на злиття з «Газпромом», каже Олексій Міллер, то ціни на газ відповідатимуть внутрішнім російським. Але аудиторія невдячна, бо їй здається, що це своєрідний  шантаж високого рівня, який жодним чином не вплине на динаміку звернень по житлові субсидії. За об’єднанням активів, про оцінку яких говорив Олексій Міллер, стоїть не злиття, а банальне поглинання однієї компанії іншою. Так само за спільним бізнесом двох різнополюсних за капіталізацією і доходами компаній бовваніє обопільний контроль над газотранспортною системою та її газосховищами. І хоч як там далі поверне, а ціни на природний газ зростатимуть, бо від них прямо залежать прибутки обох компаній. А відтак — зростатимуть і житлово-комунальні тарифи, і борги теплопостачальних компаній, і видатки підприємств та домогосподарств. На разі Президент країни Віктор Янукович повідомив, що має черговий план, як економічні реформи зробити незворотними і привабливими для суспільства. З огляду на це згадалися і вузькокулуарна енергетика, і вічно перспективний аграрний сектор, реформування якого застрягло на першому етапі ще наприкінці минулого століття.

Прем’єр-міністр Микола Азаров порадував, за його словами, найнижчою інфляцією в історії України, яка спостерігалася упродовж двох перших декад (0,6 відсотка). Неймовірно — на тлі січневого зростання цін на зернові (42 відсотка) і активізації імпорту продовольства, який влітає країні в добрячу копійку. До слова, за подорожчання зернових треба також дякувати передусім стрімкому зростанню цін на енергоносії (поцікавтесь у глави Спілки роботодавців Дмитра Фірташа!). Заява Прем’єр-міністра справила глибокий емоційний ефект на експертів, здебільшого — негативний, але дехто цілком слушно розцінив її як побажання на честь чоловічого свята. Напередодні Микола Азаров провів дуже важливу зустріч з іноземними інвесторами, яких запевнив у тому, що уряд не регулює ціни адміністративно, за винятком соціальних сортів хліба. І це також сприйняли як побажання. Зрештою, нічого страшного в тому, що уряд під орудою Миколи Азарова прагне відрегулювати все одразу (ціни, податки, пенсії тощо), якби він не переоцінював значення держави в реалізації ринкових перетворень і зважав на реальний ступінь корупції в країні. Фактично Євросоюз визнав Україну корумпованою у сфері державних закупівель, зупинивши фінансування низки важливих програм. Бо Європа не хоче допомагати країні, яка цурається конкурентних засад у сфері держзакупівель. Де на розчищенні покрівель від бурульок можна заробити більш як 3 мільйони гривень. Де корупція на всіх рівнях стає інфляційним чинником. Де ринкові відносини регулюються адміністративними циркулярами. Так, Антимонопольний комітет дозволив 14 виробникам олії здійснювати погоджені дії, спрямовані на забезпечення рівноваги на ринку і зниження вартості продукції. І виробники, й експортери олії зобов’язалися три місяці поспіль наповнювати вітчизняний ринок двома десятками тисяч тонн олії, реалізуючи її за середньою відпускною ціною у 12,15 гривні за літр. А яка ціна буде через три місяці?

І кілька слів — про зростання реального ВВП у січні, за оцінками Нацбанку, щонайменше на 6 відсотків. Позитивний результат не дає приводу для самозаспокоєння, оскільки його досягнуто завдяки покращенню зовнішньої кон’юнктури цін, і тому що він міг би бути ще більш істотним. Завадили високі ціни на електроенергію, через що Білорусь відмовилась її імпортувати, і адміністративний тиск на ціни продовольчої групи, про що йшлося вище. І ще. Національний банк дійшов висновку, що «зростаючий споживчий попит, дякуючи зростанню реальних заробітних плат, посприяв розвитку легкої промисловості (21,9 відсотка) та роздрібної торгівлі (11,7 відсотка). Нема лиха без добра, але нарощування цього потенціалу формує ще один інфляційний чинник із боку попиту.