З 2008 року тривають дебати щодо зобов’язань України, закріплених у статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, що стосуються саме реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства. Деякі народні депутати оцінювали їх як загрозу національним інтересам країни та ініціювали законопроекти, спрямовані на «зупинення» дії угоди або на її «припинення». Вони аргументували це тим, що Україна перетвориться на «відстійник» нелегальних мігрантів з країн Африки та всієї Азії, а загрозу національним інтересам вбачали в появі нових хвороб, зростанні рівня злочинності, контрабанди, наркоманії, а також збільшенні фінансових витрат на утримання мігрантів на території України.
Законопроекти, спрямовані на припинення дії угоди, неодноразово розглядалися у Комітеті з питань європейської інтеграції, який приймав рішення про їх відхилення, бо реалізація таких ініціатив могла б призвести до погіршення стосунків між Україною та ЄС, припинення безвізового діалогу, гальмування переговорного процесу щодо укладання угоди про асоціацію, а також ускладнення становища громадян України, які перебувають в країнах Європейського Союзу.
Як відомо, положення угоди, що застосовуються до громадян третіх країн та осіб без громадянства, набули чинності після завершення в січні 2010 року дворічного підготовчого періоду і, наразі, ми можемо оцінити безпідставність доказів, що лунали на адресу тих політичних сил, які ініціювали підписання та набрання чинності угодами про реадмісію осіб і спрощення оформлення віз.
Сьогодні виконання Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб у частині реадмісії громадян за стандартною процедурою обмежується лише виконанням запитів щодо повернення українських громадян на територію України з Чеської Республіки, Королівства Нідерланди та Республіки Польща. Станом на 1 січня 2011 року Міністерством внутрішніх справ розглянуто 177 запитів з цих країн та прийнято трьох громадян, а також погоджено прийняття 169 громадян України.
За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ, за минулий рік до України не надходило жодних запитів від країн ЄС стосовно реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства. Крім того, відсутні проблемні питання, пов’язані з практичною реалізацією угоди.