Рівно рік тому Президент Віктор Янукович склав присягу

 Безумовно, найбільше від нього чекали реформ. На цьому сходилися і симпатики і противники попередньої влади. Щоправда, одні сумнівалися в «успіхові заходу», інші — з надією уповали. Попередні підсумки підбивали торік на початку червня — після першої трудової стоденки глави держави. Але тоді можна було робити лише поверхневі висновки. Нині ж найкраща пора масштабно оцінити роботу Президента.

Відповідальність владної вертикалі

Прийнявши символи правління державою, рівно рік тому в сесійній залі Верховної Ради, Віктор Янукович звернувся до співвітчизників із промовою. «Що я відчував, тримаючи руку на Святому Пересопницькому Євангелії, — сказав він тоді. — Відповідальність і смиренність. Перед народом України, який у ході вільного волевиявлення віддав за мою кандидатуру більшість голосів».

Чітко сформована вертикаль влади — один із плюсів, який справедливо приписують новому керівництву країни. Природно — не завжди те, що відбувається, влаштовує маленьких українців. Однак сподіваємося, що чиновник, який начебто «відповідальний» за те чи інше безчинство, справді «відповість» за свої неправомірні вчинки.

Свого часу судову реформу називали плюсом біло-синьої команди. Це був один із перших рішучих кроків нового Президента. Незважаючи на критику, яка з’являлася в пресі, суспільство належним чином оцінило прагнення змінити систему, що частково себе дискредитувала. До певної міри симпатизував і натиск, з яким ці зміни втілювалися в життя — складалося враження, що влада чітко знає, чого хоче, і вміє досягати поставленої мети. Що ж маємо на практиці? Як призначаються судді, яку підготовку проходять, скільки служителів Феміди у новостворених вищих спеціалізованих судах, а скільки залишилося у Верховному і чи існує він узагалі — пересічних громадян хвилює мало. А от те, що, як і раніше, часто-густо без хабара справу не виграти — зрозуміло кожному.

Те, що відчув кожен

Проте інші зміни, ініційовані новим Президентом та його командою, які стосуються податкової системи, вже кожному, як кажуть, ближчі до тіла. Хвиля протесту, яку викликав зареєстрований улітку законопроект, змусила команду глави держави чи не вперше після приходу до влади зробити крок назад і оголосити про всенародне обговорення проекту змін. Це дало підстави для того, щоб ЗМІ, особливо електронні, зарясніли інформацією про імовірний розкол у команді Президента, і як наслідок — осінню відставку Сергія Тігіпка (автора змін) та Прем’єр-міністра Миколи Азарова. Як показав час — нічого такого не сталося. Ключові позиції, відображені в кодексі, залишилися (незважаючи навіть на масові акції протесту, але про це нижче), а крісла під посадовцями не похитнулися, навіть після так званої адміністративної реформи.

Голос народу

Натомість взяли на озброєння такий інструмент, як «всенародне обговорення». Нині на сайтах профільних міністерств жваво консультуються з населенням з приводу тих чи тих нововведень. Людям дають можливість висловити свою точку зору.

Варто зауважити, що, на відміну від свого попередника Віктора Ющенка, Віктор Янукович особисто виявляє неабияку зацікавленість до обговорень різних проблем. Нині при Президентові створено чимало різних консультативних рад, які займаються гуманітарними, економічними, політичними та багатьма іншими питаннями. У різноманітних нарадах, «круглих столах», зборах, на яких головує сам керівник країни, неодмінно бере участь Голова Верховної Ради, профільні міністри, фахівці з різних напрямів. А відтак створюється враження повного взаєморозуміння на владному рівні у бажанні покращити життя простих людей.

Вище вже згадувалося про адміністративну реформу. Грянула вона, як грім серед ясного неба, наприкінці минулого року. Для економії та задля боротьби з корупцією указом Президента уряд позбувся чотирьох міністерств із 20-ти, членів Кабміну поменшало із 36 до 17, істотно скоротили й кількість органів центральної виконавчої влади. 

Зовнішня політика

До плюсів, здобутих для нашої країни Віктором Януковичем, заведено зараховувати поліпшення стосунків з Росією. Точкою неповернення, безумовно, можна вважати підписання так званих харківських угод. Тепер, коли ціни за комунальні послуги підвищують на підставі саме дорожнечі блакитного палива, це викликає низку запитань не лише в опозиціонерів, а й навіть у тих, хто свого часу віддав свої голоси за біло-синіх.

«Найвищим пріоритетом нашої зовнішньої політики була і залишається євроінтеграція». Ці слова Віктор Янукович озвучив у палаці «Україна» під час виступу з нагоди 100 днів своєї діяльності на посту Президента. Тоді вони багато кого обнадіяли, бо глава держави чітко дав зрозуміти — незважаючи на покращення стосунків з Росією, прямуємо ми поки що на Захід. Щоправда, чимало європейських інституцій висловили занепокоєння тим, що в нас згортається демократія. 

Рахунки з демократією

Попри суспільні тривоги, представники влади не визнають, що маємо якісь проблеми з демократією. «Якби у нас була цензура, — кажуть вони, — журналісти не могли б і слова промовити про її існування».

Однак демократія — це не лише вільна преса. В темних тонах ця форма правління бачиться й через призму численних арештів учорашніх посадовців, наближених до уряду Юлії Тимошенко, або відкриття проти них кримінальних справ. Тут доречно буде пригадати слова Віктора Федоровича під час своєї інавгурації. «Взаємне неприйняття внаслідок поразки одних і перемоги інших є не лише деструктивним з позиції інтересів держави, а й глибоко аморальним», — сказав він. А далі процитував Святе письмо: — «Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі». За словами Президента, життя підтвердило цю просту й очевидну істину: «люди не люблять, коли їм демонструють кулаки, вони схильні більше довіряти тим, хто подає руку на знак миру».

Не депутатський підхід

Один з улюблених «коників» опозиції, коли йдеться про промахи Президента, — руйнування парламентаризму. Безумовною підставою для таких розмов стала осіння Конституційна реформа, яка повернула нас до Основного Закону редакції 1996 року. Без зайвого розголосу, тихо і мирно, Конституційний Суд визнав ухвалені в 2004 році зміни неправомірними, у такий спосіб перетворивши державу з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську. Це посприяло розколу в лавах народних депутатів і «доукомплектуванню» більшості депутатами з інших фракцій. Хоча зрештою, за новою Конституцією, коаліція в будинку під куполом тепер не обов’язкова.

Істотного удару реноме Верховної Ради додають постійні сутички між народними обранцями. Трапляються вони і в багатьох європейських країнах, але не такого «розмаху», як останнім часом ведеться в нас. Одна справа зопалу посмикати один одного за краватки в пошуках, так би мовити, істини, інша — пускати в хід димові шашки, ланцюги, кийки, кидатися яйцями. Але хоч яку забіякуватість демонструє опозиція, фізично підготовлені коаліціянти вміють довести — на будь-яку силу зажди знайдеться протисила. Тож не дивно, що після 16 грудня, попри озброєність різним залізяччям, на лікарняних ліжках опинилися все ті ж таки меншовики.

Попереду епоха реформ

Так чи інакше, перший рубіж керування країною Віктор Янукович пройшов. Сам він своєю роботою, схоже, задоволений. Принаймні на початку лютого, звертаючись до народних депутатів під час відкриття 8-ї сесії шостого скликання він зауважив: «Починаючи з середини минулого 2010 року нам разом вдалося стабілізувати ситуацію, у тому числі у владі, консолідувати усі її гілки і працювати спільно на основі довіри та взаєморозуміння. Переконаний, що і в 2011 році ця практика буде збережена».

Уже нині відомо, що попереду нас чекають нові пенсійний, трудовий та житловий кодекси. Однак, з приводу цих документів уже неодноразово негативно висловлювалися коаліціянти із фракції комуністів. Планують також удосконалити систему освіти, зокрема вищу, намічено низку соціальних реформ. Складається враження, що на шляху цих нововведень владну команду ніщо не здатне зупинити. Віктор Янукович довів, що вміє згуртовувати своїх людей і керувати ними.

  ЯК ЦЕ БУЛО

2010 рік

25 лютого — інавгурація Президента Віктора Януковича;

2 березня — оголошення про припинення діяльності коаліції у складі БЮТ— «НУ—НС»;

3 березня — відставка уряду Ю. Тимошенко;

11 березня — сформовано коаліцію «Реформи та порядок» і оголошено новий склад Кабміну на чолі з М. Азаровим;

8 квітня — Конституційний Суд підтвердив право депутатів одноосібно входити в коаліцію;

3 червня — Віктор Янукович звернувся до народу з нагоди 100 днів свого перебування на найвищій посаді;

17 червня — представлено нову редакцію Бюджетного кодексу;

1 липня — призначено дату місцевих виборів на 31 жовтня;

7 липня — ухвалено зміни до закону про судоустрій і статус суддів;

9 липня — Віктору Януковичу виповнилося 60 років;

15 липня — повідомлення, що відпускні ціни на газ зростуть із серпня на 50%;

31 серпня — зміни до закону про місцеві вибори;

1 жовтня — КС оприлюднив рішення про незаконність конституційної реформи 2004 року;

Жовтень — акції протесту проти Податкового кодексу;

30 листопада — вето Президента на Податковий кодекс;

2 грудня — ПК ухвалено з поправками глави держави;

10 грудня — початок адміністративної реформи (указ Президента про скорочення міністерств);

23 грудня — ухвалено бюджет-2011;

2011 рік

27-28 січня — участь Віктора Януковича у Міжнародному економічному форумі у Давосі;

1 лютого — підтверджено повноваження парламенту до 2012 року.