Під час розширеного засідання Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин дискусії точилися навколо землі. Розмову народні депутати разом з представниками міністерств та відомств, органів влади, науковцями, керівниками сільгосппідприємств, фермерами вели, намагаючись визначити подальший розвиток земельної реформи, законодавчого забезпечення реформування земельних відносин в Україні, а також стратегічні напрями державної політики у цій сфері.

Засідання проходило в рамках підготовки до парламентських слухань на тему «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації», які мають відбутися у Верховній Раді 23 березня.

Тож, як пояснили самі народні обранці, конструктивні пропозиції від учасників зібрання загалом і дадуть змогу ретельніше підготуватися до проведення цих слухань.

Слухання будуть гарячі

— Нам хотілося, щоб до парламентських слухань ми прийшли, врахувавши уже максимум думок, пропозицій з місць, — зазначив голова комітету Григорій Калетнік (на знімку праворуч). — Тобто, щоб ці пропозиції були і територіально, і від різних груп за професійним напрямом, за сферою діяльності, від великих, від малих сільськогосподарських товаровиробників. Від фермерів, від власників земельних паїв, від тих, хто працює в Держагентстві земельних ресурсів. Ми хочемо послухати думки більш високих наших посадовців: керівників областей, відомств, установ, різних міністерств. Адже це найважливіша на сьогодні тема в державі. Більшої цінності, ніж земля, мабуть, в Україні немає.

Тому голова комітету закликав аудиторію «зупинятися на конкретних проблемах», окреслювати «що, на вашу думку, необхідно зробити, в яку статтю що треба записати, щоб проблему врегулювати і зробити її позитивною з того негативу, який маємо на сьогодні». «Щоб ми разом із парламентськими слуханнями напрацювали, щоб могли більш досконалі зробити проекти законів».

У своєму виступі Григорій Калетнік сказав: «В Україні здійснено важливі етапи реформування земельних відносин: проведено роздержавлення і грошову оцінку земель, приватизовано понад дві третини площі сільськогосподарських угідь. На новій організаційно-правовій основі сформовані особисті селянські господарства за рахунок земельних паїв. Більш як 6,9 мільйона громадян отримали сертифікати на право на земельну частку, і майже 6,5 мільйона замінили сертифікати на державні акти на право власності. 25 мільйонів громадян зосередили у себе 19,7 мільйона гектарів сільськогосподарських угідь. Проведено реформування відносин власності в аграрній сфері. При цьому держава втратила монопольне право на земельні ділянки. Якщо на початок 1992 року у нас земельний фонд України перебував стовідсотково у державній власності, то на сьогодні ця власність розподілена: 48,9 відсотка — це державна, приватна — 51 відсоток і є по зареєстрованих державних актах 0,1 відсотка в Україні ще колективної власності.

Формуються принципово нові земельні відносини, в основі яких покладено приватну власність (напевне, мається на увазі, зокрема, дарування, міна тощо. — Авт.)».

Щоб гектари не пішли за кордон услід за підприємствами

«На сьогодні, — продовжив голова комітету, — в Україні пройдено найскладніший етап земельної реформи — проведено роздержавлення і приватизацію земель сільськогосподарського призначення. Започатковано ринковий обіг земельних ділянок поміж землевласниками та землекористувачами. Практично цим створено початкові умови для ефективного господарювання на землі в ринковій економіці.

Однак сподівання на радикальну зміну відношення до землі як до національного багатства, швидке формування ефективних власників, зацікавлених і спроможних раціонально використовувати сільськогосподарські угіддя, включення вартості землі в економічний оборот гальмуються низкою причин, які лежать у площині неврегульованих питань правового, організаційного, економічного та адміністративного характеру, вирішення яких має забезпечити динамічний розвиток новостворених господарських формувань у поєднанні з ефективним використанням і охороною сільськогосподарських земель.

Протягом двох десятиліть точаться дискусії щодо питання формування ринку сільськогосподарських земель. Суспільство і більшість політичних сил визнали неминучість формування ринку земель сільськогосподарського призначення. На необхідність запровадження цивілізованого ринку землі в Україні було вказано Президентом України Віктором Януковичем, який на початку року висловив рішучі заяви, що країна матиме лібералізований ринок землі, який дасть можливість власникам розпоряджатися своїми земельними активами».

«Проте, — вважає Григорій Калетнік, — і досі немає одностайності щодо того, яким має бути цей ринок. Небезпідставними є сьогодні думки більшості громадян України щодо й можливості втрати святої української землі, як це аналогічно сталося на ринку майнових сертифікатів, внаслідок чого металургійні, нафтопереробні, енергетичні підприємства, торговий флот України та ціла низка інших стратегічних об’єктів знайшли собі власників із закордонною пропискою. І тому від питання, яким чином має бути удосконалено законодавство, аби мораторій на право продажу землі можна було скасувати, залежатиме, чи виправдається сподівання людей, щоб національний скарб — земля — залишився тільки нащадкам майбутніх поколінь в Україні. Чи ми, не дай Бог, можемо зробити якусь непоправну помилку».

Під прикриттям гасел триває процес розбазарювання

Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Валерій Бевзенко (на знімку ліворуч) був радикальний, зазначив, що, на жаль, проблем у земельній сфері значно більше, ніж досягнень.

«Як ми всі знаємо, — пояснив він, — основним гальмом на шляху реалізації земельної реформи є значна корумпованість всієї земельної сфери. З корупційними складовими пов’язані практично всі процедури з набуття та реалізації прав на землю.

Так, досі під прикриттям гасел із забезпечення прав громадян триває процес розбазарювання державних земель. Встановлена у Земельному кодексі можливість безоплатного забезпечення громадян необхідними земельними ділянками перетворилась на великий корупційний механізм, в якому земельні ділянки у переважній більшості надаються не тим, хто їх справді потребує, а тим, хто фінансово стимулює можновладців. Вбачається, що сьогодні настав час змінити ситуацію і впроваджувати нові механізми державної підтримки осіб, які потребують допомоги. Наприклад, доцільною є заміна безоплатного надання земельних ділянок їх продажем особам, які належать до найбільш незахищених верств населення, за зниженою ціною з довгостроковим розстроченням платежу. Можна запроваджувати також інші механізми. Але та безоплатна приватизація, яка є, нічого, крім шкоди, державі не приносить. (Звісно, при цьому має бути збережена можливість безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, які отримали ці наділи раніше, але не оформили право власності. — Авт.).

До речі, в жодній країні світу немає безоплатної роздачі землі, крім нашої. Напевне, ми не найбагатша держава, щоб так розпоряджатися своїми ресурсами».

«Корупції в земельній сфері, — наголосив заступник голови комітету, — сприяє також незадовільний стан справ у здійсненні діяльності із землеустрою. Землеустрій на загальнодержавному та регіональному рівнях сьогодні фактично не здійснюється. На місцевому рівні всі роботи із землеустрою, на жаль, звелися до розроблення проектів відведення земельних ділянок. Інша документація, яка має стати орієнтиром для визначення напрямів використання земель, зонування цих земель, майже не розробляється. Наслідком цього стала хаотична зміна цільового призначення сільськогосподарських, лісогосподарських земель, управління земельними ресурсами відбувається у ручному режимі.

Однією з основних проблем держави є фактично відсутність у нас державного земельного кадастру, який містив би дані про всі землі та земельні ділянки, розташовані в Україні. Його відсутність (увага: відсутність кадастру, а не ринку земель! — Авт.) ставить під сумнів задеклароване державою гарантування прав на землю і створює істотні перешкоди у вкладенні інвестицій в українську економіку.

Значна кількість проблем існує у сфері ведення сільськогосподарського виробництва. Внаслідок проведення непродуманого розпаювання земель сільгосппризначення відбулося значне подрібнення цих угідь. У цих умовах нагальною потребою є здійснення заходів з відновлення земельних масивів для оптимізації ведення товарного сільгоспвиробництва.

Багато проблем породжує мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Той факт, що держава протягом тривалого терміну так і не змогла визначитися щодо правил гри, призвів до того, що іпотечне кредитування сільгоспвиробників не працює взагалі.

Крім того, власники земельних паїв так і не отримали право власності на надані їм ділянки у повному обсязі (бо існує заборона на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільгоспвиробництва та земельних часток (паїв) за винятком успадкування та вилучення для суспільних потреб. — Авт.). Не треба також забувати і про те, що переважна більшість з них — пенсіонери, які не в змозі ані самостійно обробляти ділянки, ані продати їх.

Перелік зазначених проблем не є вичерпним. Але це не дивно, адже приватна власність на землю запроваджена в нашій державі не так давно і для нормального, сталого функціонування процесів у земельній сфері потрібен час. Тому сподіваємося на конструктивні пропозиції від учасників цих слухань, які допоможуть у виробленні дієвих шляхів з поліпшення ситуації».

Учасники засідання обговорили низку моментів, пов’язаних із майбутнім створенням в Україні ринку землі сільськогосподарського призначення. Промовці звернули увагу на питання строків започаткування функціонування ринку сільськогосподарських угідь, подальшого законодавчого врегулювання земельних відносин, ціноутворення на земельні угіддя, включення вартості земельного ресурсу до вартості сільгосппродукції тощо.

Одностайності щодо того, яким має бути ринок землі, і чи взагалі варто «запускати» ринок сільгоспугідь, звісно, не досягли. Висловлювалися досить протилежні думки і точки зору: від необхідності запровадження винятково ринку оренди агрогектарів до зняття вже з 1 січня 2012 року мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення. Дискусію у Комітеті Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин буде продовжено завтра.

На засіданні побувала Галина КВІТКА.

Фото Інформаційного управління Верховної Ради України.