Такий тривожний дзвінок надійшов до редакції газети. Телефонували з київського СІЗО № 13. Чоловік, який відрекомендувався Олегом Веремеєнком (відомий правозахисник. — Авт.), благав про допомогу. Він повідомив, що в слідчому ізоляторі вмирає його підзахисний важко хворий арештант Мамука Самушія. Мовляв, керівництво цієї установи не надає йому належної медичної допомоги. Якщо чоловіка найближчим часом не госпіталізують, до суду він може не дожити. Нагадаємо, що «Голос України» вже розповідав про порушення прав людини в цій установі. Однак усе по порядку.

— Мамука перебуває в медичній частині СІЗО вже більше 4 місяців. Там установили — він важко хворий. Мовляв, у чоловіка «хронічний панкреатит, загострення. Кіста підшлункової залози великих розмірів з тенденцією до росту. А також підозра на рак підшлункової залози». Декілька тижнів тому його оглядав хірург. Він порекомендував видалити жовчний міхур, частину дванадцятипалої кишки та ін. Ще тоді сказав, що потрібно оперувати терміново. Однак до цього часу належної медичної допомоги йому не надають, — розповідає представник М. Самушія в Європейському суді з прав людини Олег Веремеєнко. — Адже там взагалі відсутнє медичне обладнання. Він весь період утримання під вартою страждає від сильного болю в животі, не пересувається, не може сидіти або стояти. Також він нормально не харчується: будь-який прийом їжі закінчується стражданнями. Йому вже більше двох тижнів навіть УЗД не робили. Лікар відповідного профілю, яка раніше працювала в СІЗО, звільнилася, нового поки що немає.

Як стало відомо, на судові засідання чоловіка заносять конвоїри. Адвокати подали судді Шевченківського районного суду клопотання про зміну запобіжного заходу для переведення в умови, де він зможе пройти необхідне обстеження й одержати медичну допомогу. Однак у його задоволенні було відмовлено. Щоправда, суд виніс постанову про призначення у цій справі судово-медичної експертизи про стан здоров’я арештанта.

— Хочеться вірити, що коли її проведуть, Мамука Самушія ще буде живий. Адже фактично чоловік нині позбавлений необхідної медичної допомоги в умовах СІЗО (у т. ч. подальшої діагностики, термінового дообстеження у зв’язку з підозрою на рак). Питання про переведення його в лікарню так і не вирішене. Згідно із статтею 3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Україною, і рішенням Європейського суду тривале ненадання медичної допомоги арештантові прирівнюється до тортур, — зазначив О. Веремеєнко.

Нині правозахисник готує звернення до Європейського суду з прав людини. Як тільки буде отримано визначення суду — документи і скарга підуть негайно до Страсбурга.

На жаль, порушення прав людини в цій установі не поодинокі. «Голос України» за 15.05.2010 року розповідав про загибель Томаза Кардаві. Помер чоловік через тяжке захворювання. Проблеми зі здоров’ям виникли в київському СІЗО, в якому Томаз перебував останні два роки. Стан його здоров’я погіршувався, однак ніхто не намагався йому допомогти. Не було надано й дозволу на госпіталізацію важко хворого Кардаві. Це зробив Європейський суд з прав людини, який зобов’язав надати йому необхідну медичну допомогу. Після цього Томаза у критичному стані помістили до лікарні. Однак близько 9-ї години ранку 7 квітня 2010 року він помер.

У київському ізоляторі перебуває близько трьох тисяч затриманих. Скільки з них потребують госпіталізації — невідомо. За інформацією українських правозахисників, умови в місцях лікування арештантів настільки жахливі, що туди нікого зі сторонніх не пускають. На десятьох затриманих — один лікар, а хворі на туберкульоз лежать поряд з іншими. За словами юриста Інституту правових стратегій Айгуль Муканової, порушення права на лікування є глобальною проблемою української системи виконання покарань. «Адже вона є закритою, до людей не мають доступу родичі, правозахисники та громадські організації. Це робиться через те, що система покарань із радянських часів майже не змінилася, і так легше приховувати беззаконня, яке панує у цій сфері», — зазначила нещодавно на прес-конференції А. Муканова.