Леонід Юзьков увійшов не тільки в історію правничих наук як видатний вчений, а й в історію становлення української державності. Він очолював робочу групу Конституційної комісії Верховної Ради першого скликання. А в 1992 році народні депутати обрали його першим Головою Конституційного Суду.
На жаль, за життя йому не вдалося побачити результатів своєї титанічної праці, спрямованої на розбудову нової демократичної правової держави України, в якій мали домінувати права людини і закон. Серце Леоніда Юзькова зупинилося 2 березня 1995 року. Можна стверджувати: на півдорозі, у переносному і прямому сенсі. Серцевий напад стався на трасі Київ—Бориспіль, коли він мав летіти до Італії на засідання Венеціанської комісії...
Зауважимо: тривалий час його постать залишається маловідомою для багатьох сучасників. Леонід Петрович і за життя оберігав свою душу, свої помисли, свої задумки, продовжує оберігати їх і після смерті.
Власне, саме тому поява книги «Провісник нового і праведного закону (штрихи до портрета Леоніда Юзькова)» дає можливість зрозуміти його внесок не тільки у розвиток правничих наук, а й у становлення Української держави. Її автор — заслужений журналіст України Володимир Королюк, який майже два десятиріччя віддав газеті «Голос України», зумів показати непересічну постать, яку ще належить як слід поцінувати.
Леонід Юзьков був дитям свого часу, своєї епохи, але істотно вирізнявся з-поміж своїх сучасників. Щедрістю, добротою, прагненням робити так, «щоб не було соромно перед людьми». Про найкращі риси державного діяча і видатного вченого на сторінках книги розповідають його колеги, друзі, учні.
Поза всіляким сумнівом, автор у книзі, яка побачила світ у видавництві «Юрінком-Інтер», зумів показати не тільки портрет героя, а й передати атмосферу того часу, що дає змогу не тільки осмислити епоху, а й зрозуміти, як нелегко жилося тим, хто мав сміливість мати власну думку.
