Хвороба, яка вразила вітчизняну науку

Автори розмірковують, якої шкоди може завдати плагіатор:

— по-перше, він порушує авторські права науковців, позбавляє їх створеної інтелектуальної власності, принижує честь і гідність вченого;

— по-друге, плагіат усуває межу між серйозним вченим і жалюгідним епігоном;

— по-третє, плагіатор подає негідний приклад молодим дослідникам.

«Усі ці роздуми продиктовані вже поширеним явищем, яке особливо проявилося в колишнього студента Національного університету імені Тараса Шевченка В. Теліпка, який уже на сьогодні виключений з університету. Цей спритник-плагіатор вирішив, що йому теж посміхнулася доля безкарно залізти в чужу авторську «кишеню». Візьмемо хоча б «Науково-практичний коментар до Конституції України» (Київ-Харків: Право, Ін Юре, 2003), який був використаний серед шедеврів плагіату пана Теліпка В. Е. під однойменною назвою, що вийшла друком цього року (Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Конституції України. Станом на 1 грудня 2010 р. / За ред. Мусіяки В. Л. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 544 с.).

Але перед цим хотілося б кілька слів сказати щодо Коментаря 2003 року. Тоді перед колективом Академії правових наук України було поставлене непросте, але разом з тим і вкрай важливе завдання — створити повноцінний коментар до Основного Закону України, в якому б були подані доктринальні інтерпретації складних конституційних положень з урахуванням напрацювань конституційного права та інших галузей правничої науки, а також досвіду інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду та практики застосування конституційного законодавства за роки незалежності. До авторського колективу були залучені кращі правники держави, серед яких Голова Верховної Ради України, академік НАН України Литвин

В. М., Голова Центральної виборчої комісії України, члени-кореспонденти НАН України Шаповал В. М., колишні голови Конституційного Суду України Скомороха В. Є. та Селівон М. Ф., судді Конституційного Суду, академіки та члени-кореспонденти НАН України та НАПрНУ, доктори наук, професори з провідних вищих навчальних закладів та юридичних наукових установ. Загальна кількість членів колективу становила 52 особи. Це справді еліта вітчизняної юриспруденції. Плагіат такої визначної у юридичній науці праці може свідчити про неабияку «сміливість» псевдоавтора (якому, до речі, у 2011 р. виповниться лише 23 роки), що межує з безрозсудністю...

Так, у вихідних даних Коментаря до Конституції зазначено, що його редактором є Мусіяка В. Л., відомий науковець, професор, народний депутат України ІІ та ІV скликань, один з авторів Конституції України 1996 року. Проте, професор Мусіяка В. Л. повідомив Національну академію правових наук України, що «не має ніякого відношення до цього видання», а «його ім’я використано без його відома». В таких діях вбачається не лише плагіат, а й ознаки шахрайства.

Після Коментаря до Конституції 2003 року, підготовленого НАПрН України, за сім років не було видано жодної роботи такого рівня. Як відомо, 30 вересня 2010 року Конституційний Суд визнав Закон № 2222-ІV від 8 грудня 2004 року неконституційним. І за таких умов стали актуальними напрацювання за Конституцією в редакції від 28 червня 1996 року. «І тут, — згадаємо слова з безсмертного твору І. Ільфа та Є. Петрова, — Остапа понесло», а в нашому випадку точніше: і тут ще раз «розкрився» талант пана Теліпка. З-під його пера у видавництві «Центр учбової літератури» вийшов власний коментар, який, як у дитячий грі «Знайди 10 відмінностей», можна відрізнити від Коментаря 2003 року лише за обкладинкою. При цьому, якщо раніше плагіатори як «зброю» використовували ножиці, то тепер, у добу інформаційних технологій, до їх арсеналу увійшов сканер, який дозволяє «творити» по 10—15 монографій та підручників на день.

Нижче ми наводимо сухі факти плагіату, який установлено в результаті науково-правової експертизи, здійсненої фахівцями з права інтелектуальної власності . Це дасть змогу читачеві дати самостійну оцінку творчості Теліпка.

1. Загальна частка плагіату по всіх статтях Коментаря становить близько 87%.

2. Без жодних змін до тексту подані 74 статті (45,7% від загального обсягу статей) Коментаря 2003 року (ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 31, 36, 37, 39, 40, 47, 48, 50, 51, 52, 54, 56, 57, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 70, 71, 73, 76, 81, 83, 85, 87, 89, 96, 98, 99, 100, 101, 104, 108, 109, 110, 114, 116, 117, 119, 121, 123, 134, 135, 136, 139, 146, 149, 151, 152, 153).

3. Змін до тексту різної міри зазнали 88 статей (54,3% від загального обсягу статей), з них:

3.1. 25 статей — обсяг змін менше або дорівнює 10% від загального обсягу тексту статті (ст. 14, 17, 24, 27, 29, 32, 35, 41, 42, 43, 74, 88, 91, 97, 102, 103, 106, 107, 112, 113, 131, 137, 145, 160, 162);

3.2. 29 статей — обсяг змін становить від 10% до 25% включно від загального обсягу тексту статті (ст. 16, 23, 28, 30, 33, 34, 38, 44, 46, 69, 75, 77, 78, 79, 82, 86, 92, 115, 118, 120, 125, 129, 138, 140, 141, 142, 143, 150, 159);

3.3. 18 статей — обсяг змін становить від 25% до 50% включно від загального обсягу тексту статті (ст. 5, 10, 45, 49, 55, 58, 90, 93, 94, 95, 105, 111, 122, 124, 144, 148, 158, 161);

3.4. 16 статей — обсяг змін становить понад 50% від загального обсягу тексту статті (ст. 53, 59, 72, 80, 84, 126, 127, 128, 130, 132, 133, 147, 154, 155, 156, 157).

Вказані статті, у своїй більшості, зазнали лише технічних змін шляхом включення до них текстів рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень цих статей (теж, мабуть, шляхом сканування). Також приведені у відповідність до чинного законодавства України (станом на 01.12.2010) посилання на нормативно-правові акти, які присутні у текстах статей.

4. При візуальному аналізі тексту Коментаря Теліпка В. Е. були виявлені помилки, які виникають під час сканування текстів та розпізнавання їх (переведення у електронний вигляд для подальшої обробки) за допомогою сканера та спеціального програмного забезпечення.

Слід зазначити, що «зоря вдачі» видатного «дослідника» засяяла на науковому небосхилі не зараз, а ще 2007 року, коли вперше твором цього «чудо-автора» були здивовані викладачі юридичного факультету університету, де він навчався. Ніхто не обурився, не зупинив плагіатора, а телебачення навіть рекламувало натхненну працю В. Теліпка у підготовці підручника «Універсальна теорія держави і права». Після цього була ціла серія підручників: «Конституційне та конституційно-процесуальне право» (2 видання), «Міжнародне публічне право», «Парламентське право», «Трудове право України» (2 видання), «Юридичний путівник споживача: Навчально-практичний посібник», «Юридичний путівник виборця», «Юридичний путівник автомобіліста. Навчальний посібник».

Не оминув своєю увагою студент Теліпко і таку сферу наукової діяльності, як коментарі до кодексів та законів. Предметом його уваги стали Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс, Бюджетний кодекс, закони «Про судоустрій та статус суддів» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Цим кодексам та законам він дав розлогі коментарі, котрі, на наше глибоке переконання, ще мають стати об’єктом уваги наукової громадськості не через геніальні відкриття у юриспруденції, а з точки зору втрати елементарної моралі у «сканованій» творчості пана Теліпка. Деякі з цих робіт були навіть презентовані на одному з центральних телеканалів (ІCTV, 11.01.2008 року).

Таким чином, починаючи з 2007 року по теперішній час цей сучасний О. Бендер (у виконанні В. Теліпка) випустив під своїм ім’ям 16 різноманітних наукових та навчальних видань загальним обсягом майже 8500 сторінок. Останній рік видався найбільш «врожайним» для Теліпка В. Е., він видав 12 праць обсягом близько 6500 сторінок. Власне, виходить, що кожного дня, без сну і відпочинку, впродовж року, без вихідних, він писав близько 18 сторінок тексту, а кожного місяця — понад 530 сторінок. Такій працездатності позаздрив би кожен автор. Цей рекорд «працелюбства» гідний «Книги рекордів Гіннесса». Справляють враження не лише обсяги його виробництва, а й широта наукових інтересів. Одна така «обдарована» людина з легкістю могла би замінити цілий науково-дослідний інститут...

Мабуть, не останню роль у бажанні Теліпка В. Е. зайнятися науковою та видавничою справою відіграли матеріальні чинники, намагання швидко збагатитися не докладаючи значних зусиль. Так, лише плагіат Коментаря до Конституції, вартістю 180 гривень, виданий тиражем 1000 примірників, дозволив заробити 180 тис. гривень. Не складно підрахувати, який матеріальний зиск принесла публікація 16 наукових та навчальних робіт, деякі з яких навіть перевидавалися.

Читачу, мабуть, уже давно кортить дізнатися, хто ж він є, цей утаємничений Теліпко, можливо, невдаха-юрист або просто віртуальний видавничий проект. Насправді (якщо можна вірити персональному сайту) Теліпко Владислав Едуардович — студент-заочник, який навчався, але так і не довчився у магістратурі юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Певно, навчання на факультеті не пройшло для нього марно: все, чого навчився від своїх викладачів, він відобразив у своїх працях (правда, забув при цьому вказати, що це не його роботи, але вочевидь для нього це дрібниці). Має безліч нагород, серед останніх дві престижні премії: Премія Верховної Ради за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування та Премія Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (обидві 2010 року). Тож чи не настав час висунути «обдаровану» людину на здобуття Державної премії, а може, й Нобелівської?

Навряд чи пан Теліпко, маючи ступінь спеціаліста з питань інституту промислової власності і авторського права, яку він отримав в Академії інтелектуальної власності при Всесвітній організації інтелектуальної власності ООН (м. Женева), а про це він прилюдно заявляє, не знає, що красти чужі об’єкти права інтелектуальної власності не можна.

Отже, дії Теліпка В. Е. призвели не лише до матеріальної та моральної шкоди авторам Коментаря до Конституції України 2003 року, а й завдали шкоди провідній державній науковій установі — Національній академії правових наук України та діловій репутації відомих науковців і державних діячів, які нібито редагували його твори, ввели в оману всю юридичну та наукову громадськість нашої країни. Такі дії, на нашу думку, прямо підпадають під статтю 176 «Порушення авторського права і суміжних прав» Кримінального кодексу України.

Сподіваємося, що порушена проблема отримає належну оцінку криміналістів, знавців авторського права, усіх небайдужих людей. Боротися з цим соціальним лихом можна тільки всім разом, задіявши різноманітні (правові, етичні та ін.) важелі. Лише тоді ми зможемо без усіляких сумнівів пишатися нашою спільною юридичною оселею.