За рівнем довіри населення за роки незалежності на Львівщині помітно виділялися три команди. Перша — В’ячеслава Чорновола, коли до влади в 1990 році прийшов демократичний блок. Друга — «помаранчева», яку в часи президентства Віктора Ющенка представляв Петро Олійник. І третя — команда Олега Тягнибока, лідера ВО «Свобода».
Усі, за винятком В’ячеслава Чорновола, який своїм головним завдання бачив демонтаж тоталітарної системи, обіцяли поліпшити життя на Львівщині. Що з того вийшло, пересічні галичани могли бачити. Маючи майже стовідсоткову підтримку населення, жодній із команд не вдалося провести економічних реформ і відчутно поліпшити життєвий рівень мешканців Львівщини.
Колишні потужні підприємства перетворилися на контори зі здачі в оренду офісів та продажу землі під житлове будівництво. Натомість процвітають фірми, які спеціалізуються на торгівлі контрабандними товарами. Туризм та наукомісткі галузі, які пропагують у Львові, можуть забезпечити роботою 5—8 відсотків населення. Як бути з іншими? Навіть у Відні, місті світового туризму, цілодобово працює нафтопереробний комбінат, і австрійці виживають за рахунок промисловості.
Розчаровані галичани на останніх виборах підтримали найрадикальнішу політичну партію. Чого ж очікують від «Свободи» на Львівщині?
Про що мріють львівські леви
При вході до міської ратуші на площі Ринок у Львові мирно куняють два леви. Цей символ міста, як ніщо інше, найкраще відображає стан економіки регіону, який можна охарактеризувати двома словами — сплячка та очікування.
Кожен край шукає свій шлях виходу із кризи. У Львові сподівалися на Євро-2012, на приплив інвестицій та будівельний бум. Інвестиційну політику команда міського голови Андрія Садового провалила на всі 100 відсотків. Стадіон до чемпіонату Європи з футболу, міжнародний аеропорт, дороги — все будується за рахунок державного бюджету. Десятки мільярдів гривень централізовано виділяються на розвиток міста, яке прийматиме Євро-2012. Але навіть виділені на будівництво кошти невчасно потрапляють до львів’ян.
Напередодні нового року місто сколихнули акції протестів місцевих будівельників. Виділений аванс осів на банківських рахунках компанії, тому робітникам затримували на два місяці виплати зарплат. Довелося втрутитися голові ОДА, прокуратурі області, щоб вивести власників на чисту воду.
Найбільша хвороба Львова — корупція та побори. У гонитві за швидкою наживою беруть гору цинізм та голий фінансовий розрахунок. Нове покоління бізнесменів та підприємців не хоче перейматися проблемами тих, хто нині створює матеріальне благополуччя Львова, — простих людей. Влада теж не проявляє особливої зацікавленості в приході до міста нових інвесторів та створенні нових робочих місць.
Колишній міський голова Львова Василь Куйбіда розповів кореспонденту «Голосу України» цікаву історію, яка з ним трапилася в Бельгії. Пан Куйбіда тоді працював міністром з питань регіонального розвитку та будівництва. На діловій зустрічі до екс-градоначальника підійшов зарубіжний бізнесмен і розповів, як хотів збудувати для Львова стадіон за інвестиційні кошти. Не знайшов спільної мови з львівськими чиновниками з однієї причини — відмовився платити відкати.
Міський голова Андрій Садовий позиціонує Львів як місто туризму. На словах повне сприяння. На ділі — місто засмічене примітивними кіосками і будками. Скоро не буде чим дихати — вільні проходи забудовують житловими спорудами. Місто перенасичене. Одразу за оперним театром розміщений допотопний базар, від якого тхне овочами та м’ясом. На фундаменті, де мали спорудити готель, також уже десяток років працює примітивний ринок, після відвідин якого турист не залишиться обідати у Львові. Це також правда про старовинне місто, в якому чомусь найбурхливіше розвиваються базари.
Обіцяли навести лад
Переможці останніх виборів обіцяли навести на Львівщині лад і повернути чиновників обличчям до людей. Виборці дали молодій партії усі повноваження. Більшість депутатських місць в обласній та міській радах належить «Свободі».
На дебатах між представниками «Свободи» та «Фронту змін», який посів друге місце, Іван Гринда, депутат Львівської міської ради, говорив про збільшення виробництва, зростання економіки. На запитання, в який спосіб, нічого конкретного не сказав, окрім того, що Львів випускатиме електротранспорт.
Можливо, в партії є свої рецепти на завтрашній день. Але вже сьогодні люди чекають від «Свободи» справ, створення сприятливих умов для бізнесу. «Як це зробити на практиці?» — запитали відомого львівського бізнесмена. «Дуже просто, — відповів він. — Керівникам «Свободи» достатньо зібрати підприємців і майбутніх інвесторів. Поговорити про наболіле і запевнити: ми гарантуємо, що з боку чиновників ви отримаєте максимум сприяння. Хто не зрозуміє нових віянь, опиниться за бортом. Контроль над обласною та міською радами дає «Свободі» всі повноваження».
Поки що таких запевнень з високих трибун не пролунало.
З перших кроків партії найбільше запам’яталося створення у Львівській обласній раді комісії контролю. Кожна копійка з бюджету, кожне прийняте рішення буде під пильним депутатським оком. Минулими роками розробляли цікаві програми, приймали необхідні рішення, але їхнє виконання завжди бажало кращого. Чимало ухвал залишалося на папері. Такої комісії не мала жодна рада.
У міській раді депутати «Свободи» відмовилися голосувати за земельні питання, підготовлені ще минулого року. Захотіли все вивчити самі. Невдоволення зацікавлених депутатів з інших фракцій спричинило скандал. Певно, ще не останній.
«Свобода» починає демонструвати, що у Львові з’явилася влада. Місто останніми роками засмітили вивісками з назвами магазинів, кафе та ресторанів, які ні з ким не узгоджувалися. Найбільш кричущі почали демонтувати. Депутати також пообіцяли зазирнути в нічні клуби.
Виклики часу
Команда Олега Тягнибока багато в чому нагадує чорноволівську команду зразка 1990 року. З тією різницею, що там переважала інтелігенція та інтелектуали. Вони теж захопилися спорудженням повітряних замків, не підкріплених економічним фундаментом, бо не мали іншого виходу — трощити стару тоталітарну систему. Однак члени чорноволівської команди відрізнялася від інших насамперед високою мораллю.
«Свобода» прийшла до влади на хвилі невдоволення галичан економічними реформами і тотальної корупції у всіх ешелонах влади. Саме кроків у цьому напрямі чекають від нової команди. Якщо «Свобода» дасть відповіді на поставлені часом виклики, залишиться при владі. Якщо ні — її чекатиме доля інших команд, які обіцяли збудувати рай в окремо взятому регіоні. Галичани пам’ятають, що з того вийшло.
Львівщина має славні традиції місцевого самоврядування, які прийшли до нас ще з часів Австро-Угорщини. Навіть у цих рамках можна багато зробити для подолання викликів часу в окремо взятому регіоні.
Львів.
КОМЕНТАР
На зміну одному популізму прийшов інший
Петро ЖУК, директор Центру з інформаційних проблем територій Національної академії наук України:
— У «Свободи» є економічна програма? Чи економічний підхід? На мій погляд, економікою вони займаються активно, але своєю. Лобіюють інтереси груп, які дали гроші на вибори. У теперішній українській системі це типове явище. Приходять до влади і відпрацьовують отримані фінанси.
У них є економічно активні люди, які мають свої інтереси та можуть їх реалізувати. Це ще не найгірший варіант. Деякі політичні сили стали повністю маріонетками. А тут на місцевому рівні мають свої інтереси — вже добре. Але це з патріотизмом та ідеологією не має нічого спільного. У нас не відчувається ідеологічної діяльності «Свободи». Кричати, протестувати можуть, але чи дозволять їм робити?
Щоб існувати партії в сучасних умовах, треба мати гроші. Не від населення. «Свобода» — це приклад псевдополітичної сили, яка діє в псевдодемократичній системі. Люди вже побачили, як вони працювали в Тернополі. На Сході України казали: дивіться, що бандерівці роблять. Нині бачимо лобіювання інтересів різних груп. Окремі члени партії мають свій інтерес та бізнес. І в цих питаннях партія співпрацює навіть зі своїми опонентами з Партії регіонів. Створюють епізодичні коаліції, домовляються. Є інтереси, пов’язані з землею, — спільно вирішують.
Люди проголосували за них, бо були розчаровані, глибоко не могли вникати в економічні та суспільні процеси. Нині на зміну одному популізму прийшов інший.
КОМЕНТАР
Облрада стане більш політизованою
Юрій ШВЕДА, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка:
— Галичани обирали кандидатів за політичними уподобаннями. Тому марно сподіватися, що нова обласна рада буде менш політизованою. Тим паче що незабаром нові парламентські вибори. Політичні питання будуть превалювати.
Що змінилося? Міська і обласна ради не стануть конкурувати. Перша більше займатиметься господаркою, друга — політикою. У «Свободі» чітко проглядається два крила. Перше — ідеологічне, радикальне, яке стоїть на позиціях інтегрального націоналізму. Друге — бізнесове, більш помірковане. Бізнес за своєю природою не може бути опозиційним, бо завжди змушений співпрацювати з владою. Сьогодні ще не видно суперечностей між обома крилами, але чи надовго вони мирно співіснуватимуть, покаже час.
Перед парламентськими виборами у «Свободи» два варіанти: або розраховують на вузький сегмент галицького електорату, або захочуть розширити соціальну базу. Нині це регіональна партія, яка сповідує ідеологію етнічного націоналізму, який підтримують у Галичині. У «Свободи» винятково політичні націоналістичні гасла, а серйозних пропозицій для виборців, які хочуть змінити соціально-економічний стан у державі, не видно.
Українську «Свободу» не порівняти з австрійською право-радикальною «Свободою». В Австрії націоналістична партія здобула перемогу, бо запропонувала серйозну соціально-економічну програму, яку багато людей сприйняли та підтримали.
