Пане Прем’єр-міністре і хто з ним! У мене така пропозиція. Давайте просто помовчимо. Чи не можна викреслити зі свого лексикону (хоча б ненадовго) слово «гречка»? Ну не говоріть Ви так часто про необхідність стабілізації цін на яйця, цукор чи олію. І про капусту — жодного слова. Навіть якщо дуже хочеться, краще б помовчати. І взагалі, варто оголосити в Кабміні день тиші, а ліпше — тиждень. Як експеримент. Дивись, і ціни почнуть падати. А то таке враження — що більше уряд з цього приводу «шевелиться», то більший на продовольчому ринку виникає ажіотаж.
Винесли на Кабмін, приміром, питання про цукор — солодкий пісок візьми і подорожчай одразу на 50 копійок на кілограмі. І добре ще, що він «не випарувався» з прилавків супермаркетів. А то регулювали гречку, регулювали — тепер крупа й зовсім як у воду канула.
Невже важко прорахувати, що фраза, яка «вилетіла» раптом з офіційних кабінетів на Грушевського: «Ціни на борошно незначно підвищаться», змушує громадян масово ринутися в магазини на закупівлі. А якщо керівники аграрного міністерства з телевізора запевняють, що борошно не дорожчатиме — народ побіжить штурмувати гастрономи й робити запаси ще швидше. І ось уже борошно спочатку зростає в ціні, потім її регулюють, а в результаті — порожні прилавки. Хоча, начебто, і зерна в країні — валом! Тому, Миколо Яновичу, все-таки домовимося — про продукти жодного слова. Воно й для економіки добре, і для політичної ситуації.
А то торговці тільки руки потирають. Тому, навіщо розповідати про те, як доблесно у високих кабінетах відстоюються інтереси трудового народу, якщо ефект майже нульовий. Краще позасідати там, у вузькому колі, як казав один кіношний герой, «без шуму й пилу», аби тільки на прилавках був результат. Гадаю, народу це більше сподобалося б.
Інакше, того й дивись, у незміцнілих умах окремих громадян, котрі поважають гречку й борошно, та і тих, хто просто хоче їсти, почнуть роїтися думки з приводу пособництва наших державних чиновників спекулянтам.
Торговці в нас, хоча б як їх у владних кабінетах лаяли, чомусь завжди у виграші. От і з гречкою — у парламенті зареєстровано законопроект, відповідно до якого до 1 червня пропонується встановити на імпорт цієї крупи нульове мито. За прогнозами, такий крок дасть змогу закупити в державний інтервенційний фонд не менш як 25 тисяч тонн гречки. Мовляв, це стабілізує ціну й забезпечить потребу громадян. Не знаю як щодо громадян, а потребу торговців точно забезпечить. До того ж навезуть до літа гречки з Китаю — сільгоспвиробники замисляться: чи варто її сіяти, якщо не вдасться продати восени за гарною ціною. Отож і наступного року по крупу доведеться їхати до Китаю.
Або питання — навіщо саме тепер імпортувати білоруське масло? На порозі — весна, отелення, корови починають доїтися... Збільшуються обсяги заготовленого молока, а отже, і випуск готової продукції, зокрема, й вершкового масла... Прописні істини... А зіб’ємо ціни на масло, вітчизняним підприємствам стане невигідно його виготовляти, заводи знизять закупівельні ціни на молоко у того ж населення... Тут піде новий виток держрегулювання, а значить, нових ажіотажних попитів і дефіцитів.
Ось про що в уряді варто помізкувати. Думати треба, а от говорити з дня у день не слід. Тс-с! Про продукти — жодного слова!
