— А що там за крики та натовп, б’ють когось?
— Та ні, то перевірка приїхала.
Такий діалог довелося почути на донецькому ринку в мікрорайоні Текстильник. У місцевих чиновників того дня був «базарний день»: напередодні на колегії обласної державної адміністрації керівник області Анатолій Близнюк наказав усім міським та районним головам у суботу поїхати на ринки. «І спробуйте-но лишень не вийти!» — суворо додав голова.
У м’ясних рядах — атракціон небаченої щедрості, а більшість яток виявилися закриті
Приводом для начальницького гніву стала фотографія, зроблена кореспондентом місцевого інтернет-видання на Центральному ринку Донецька. На фото було видно кілька сортів картоплі із цінниками 10—15 гривень. Тож керівники вирушили перевіряти, хто і почім торгує на ринках області.
В овочевих рядах ринку на Текстильнику — кілька машин із номерами з інших областей України. Зупиняюся біля однієї «будки». Картопля — 7 гривень, морква — 7 гривень, цибуля — 7 гривень. Літній чоловік просить продавця набрати кілограм моркви. Реалізатор гукає до будки, і незабаром звідти висовується рука із пакетом. «У-у-у, яка дрібна! На прилавку красиву поклали. Ні, не братиму!» — відмовляється покупець.
До машини наближається голова області зі свитою — керівниками інспекції з контролю за цінами, санітарно-епідеміологічної станції, податкової адміністрації, міліції, ветеринарної медицини тощо. Хлопець-продавець швидко прибирає цінники із овочів, залишаючи єдиний — на картоплю по... 5,50. Утім, така картина не втішає Анатолія Близнюка. Він прискіпливо допитується, де і почому придбано картоплю, та який відсоток «накрутки». «Яку ціну хазяїн назвав, за такою і продаю», — бурчить реалізатор. 
М’ясний павільйон радує широким вибором, порядком та цінами. Найдорожче м’ясо — філе яловичини по 50 гривень. Відбивну зі свинини цього дня продають по 45 гривень, сало — від 15 до 30 гривень. «Я заходила до павільйону о пів на сьому ранку, то м’ясо продавали по 50—60 гривень. А тут, бач, скинули. І цінників у нас на ринку зроду не було. Питаєш, почому м’ясо, — і продавець називає «від ліхтаря», — видає таємницю Наталя Миколаївна, яка також працює реалізатором на ринку.
Проте красиво розкладені шматочки не вразили Анатолія Близнюка. «А звідки ця свиня? — прискіпливо допитувався у продавчині. — Її ветеринар оглядав, коли вона була жива? Звідки я знаю, що вона не здохла сама?» Керівнику області не сподобався той факт, що за правилами реалізатори м’яса не повинні мати санітарні книжки. «А може, в неї дизентерія?» — обурився голова у відповідь на роз’яснення головного санітарного лікаря області. І прочитав нотацію продавцям: мовляв, реальна ціна свинини після забиття — 26 гривень за кілограм. «То на кому заробляємо — на самих собі? А потім розповідаємо, що влади немає?» — розпалився Близнюк. Йому заперечила одна із продавчинь: «За довідку заплати, містове заплати, пенсійний заплати, усе заплати — та ще й ціну знижуй. У нас і так низька ціна!» До речі, наступного дня ціни на м’ясо на цьому ринку повернулися до звичного рівня — до 60 гривень за кілограм.
«Відійдіть від спекулянтів і навіть не плюйте в їхній бік!»
Подорожчання картоплі та овочів на ринках Донецька продавці пояснюють двома причинами: стрибком цін на пальне та морозами, які збільшили витрати на зберігання. А от директор господарства «Елвіко-Гігант» із Мар’їнського району Віктор Ліжепьоков навів свої аргументи: «У нас собівартість картоплі «у полі» — 2,70 під крапельним зрошуванням та 2,30—2,40 — на звичайному. У холодильниках, де ми все це зберігаємо, — обладнання до 1 мільйона гривень у кожному. Тобто здорожчання десь по одній гривні на кілограмі. Возимо картоплю продавати на дев’ять ринків області. Виходить кінцева собівартість від 4,20 до 4,70 за кілограм. Якщо ставити ціну в 5 гривень за кілограм, прибуток вийде лише 30 копійок. За такі гроші в нашій країні жити можна, але розвиватися — ніколи».
Керівник господарства пояснює, чому в Україні овочі виходять дорожчими, ніж в європейських сусідів: «Насіннєвий матеріал ми купуємо в Голландії, пестициди, техніка грунтообробна — теж імпортні. Практично все необхідне для виробництва купуємо за кордоном. А це — мито, ПДВ, накрутки тих, хто продає. Фактично наша, «рідна», — лише заробітна плата. В середньому у нас вона 2,3—2,5 тисячі гривень. Знижувати її нікуди». 
Із вуст голови Донецької облдержадміністрації пролунало забуте слово «спекулянти». На думку А. Близнюка, картопля сьогодні не може бути дорожча за 7—8 гривень.
«Візьміть і підрахуйте. 20-тонна фура до Чернігова, навіть якщо «дизелька» подорожчає з 8 до 9 гривень, — це дві копійки на кілограмі. А непорядні люди, які просто стоять і нахабно обдурюють людей, кажуть: подорожчало пальне. Перекупники — це та проблема, яку ми повинні розв’язувати всі разом. Не ходіть і не купуйте у тих, хто продає картоплю дорожче за 8 гривень. Бойкот тим, хто по 15 намагається продавати! А з керівників ринків ми спитаємо, кого вони там пускають і почому продають. Люди добрі, не купуйте у спекулянтів! Відійдіть від них і навіть не плюйте в їхній бік. А просто скажіть: «Бог вам суддя!»
Після того, як ревізори поїхали, ринок на Текстильнику повернувся до звичної роботи. На вуличних прилавках виклали сир та сметану, відчинилися ятки з яйцями та ковбасою, а продавці картоплі повернули цінники.
«Гречки не їла вже півроку»
Наталія Цику, пенсіонерка:
— Я купую кістки по 10 гривень, для навару. Нутряний жир беру, натоплю дві літрові баночки — і буде на засмажування, на першу страву. І сало купую на засолювання, тому що сало — це завжди вигідно, завжди є що поїсти. Намагаюся ходити наприкінці дня, тоді продавці поступаються. Крупи — найдешевші, ось сьогодні «Артек» купила по 4,55. І розкошелилася на рис по 8,90. Гречки не їла вже давно, півроку. У мене пенсія — 1000 гривень, за комунальні послуги віддаю майже половину. Живемо разом із сином, але субсидію оформити не можу, бо син офіційно не працював. Він хворів, а тепер найнявся до приватника.
Людмила, мати двох дітей 14 та 1,5 років:
— Хто повинен регулювати ціни? До сліз образливо. У мене двоє дітей. Як я можу їх забезпечити на таку допомогу? Зараз сиджу у декретній відпустці, чоловік із нового року залишився без роботи. Тому що через Податковий кодекс господар викинув людей на вулицю. Їх задавили податками, вони закрилися. У мене мати працює в трамвайно-тролейбусному управлінні. Зарплату постійно затримують. По 30 відсотків, по 40 відсотків дають. А як людина має жити цілий місяць? Ми заощаджуємо на всьому.
Чоловік середніх років незадоволено роздивляється прилавок:
— Мене не влаштовують ціни. Обіцяли одне, а насправді — зовсім інше.
— А хто вам обіцяв?
— Як хто? Вибори ж були...