Пожежу у поліклініці №7, що почалася у ніч на четвер, змогли погасити лише під вечір.
Збитки ще не підраховані, але вже відомо, що балансова вартість будинку, який відносять до пам’ятків архітектури обласного центру, становить 1,5 млн. грн. Крім того, за словами начальника міськуправління охорони здоров’я Тетяни Шириної, у приміщенні перебувало обладнання для лікарні №7, яку відбудовують, що було передано на збереження після вибуху в цій лікарні кисневого балона в січні 2010 року. Зокрема, тут були апарати для кардіологічної служби, придбані за кошти фонду Ріната Ахметова. Усього в поліклініці зберігалося обладнання на загальну суму близько 800 тисяч гривень. Усе це безповоротно втрачено. Пожежні за можливості вживали заходів для евакуації майна, однак основна їхня увага була зосереджена на придушенні вогню.
Ще до пожежі міськрада планувала закрити поліклініку, а споруду передати в комунальну власність обласної ради. За словами заступника міського голови Олександра Ткаченка, питання про це стояло вже давно. Головним аргументом на користь такого рішення стало те, що в поліклініки немає закріпленого населення. Свого часу вона створювалася як діагностична, але на невеликих площах і за слабкого обладнання такою назвати її важко. Олександр Ткаченко не підтримав версію про навмисний підпал у зв’язку із закриттям поліклініки.
Цікава історія будинку поліклініки, який відомий як будинок Васнєва й має погану славу. Його почав будувати 1900 року луганський купець Сергій Васнєв для жіночого комерційного училища. Кажуть, Васнєв був убогим бондарем і нажив статок завдяки вдалому одруженню. Після революції 1917 року його доля склалася трагічно. Будинки його націоналізували, майно відібрали, а він знайшов притулок у сторожці при Казанській церкві.
У будинку Васнєва спочатку оселився Донецький інститут народної освіти, що перетворився пізніше в педінститут імені Тараса Шевченка, у грудні 1927 р. з горища будинку вперше говорило луганське радіо.
Але через кілька років будинок здобув недобру славу, ставши штаб-квартирою НКВД у Луганську. До нього почали під’їжджати «чорні ворони», а потім шлях їх лежав на цвинтар, де вночі, потайки, розстрілювали людей. Археолог-аматор Юрій Єнченко стверджує, що кров зі стін підвалу будинку Васнєва не можуть змити досі. За дивною іронією долі під час німецької окупації міста тут розташувалося гестапо, а після закінчення війни — КДБ.
Перша фундаментальна реконструкція будинку відбулася в 2004 році. Його в буквальному значенні реанімували від повного руйнування. Що буде з будинком далі, поки що невідомо. Можливо, пожежа якоюсь мірою допоможе вирішити його остаточну долю.
