Полювання в заповідниках:красномовна ластівка самознищення?

Якщо коротко охарактеризувати екологічну ситуацію в країні, то справді вона залишається вкрай складною. Складність екологічної системи визначає комплексність і багатогранність підходу до встановлення причин і подальшого розв’язання нагальних проблем. Причин такого стану багато. Але я глибоко переконаний, що першопричиною, як говориться зі сторінок безсмертної повісті Михайла Булгакова «Собаче серце» словами професора Преображенського, є «розруха в головах». Якщо вдуматись в цю фразу, то зрозуміємо, що ідеологія панування над природою, винятково споживацька ідеологія, ідеологія антропоцентризму у повсякденному житті призводять до того, що в гонитві за комфортністю життя людина переступає розумні, дозволені природою норми використання природного ресурсу. А звідси витікає і те, що збереження довкілля ніяк не може стати пріоритетом державної політики більшим, аніж за паперовий.

Це утопічний шлях!

Антропогенний вплив на живу природу досягнув колосальних масштабів. Непередбачувані наслідки, антропогенні катастрофи, дестабілізаційні процеси в природі тощо — це все красномовні похідні від споживацького підходу до навколишнього світу.

Під час шостого скликання члени очолюваного мною Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи незалежно від кольорів політичних прапорів, під якими вони прийшли в український парламент, відразу зайняли принципову позицію — боронити всіма силами довкілля в країні, рухатись уперед у напрямку сталого розвитку. Одним з головних пріоритетів нашої депутатської комітетської діяльності є збереження та примноження природно-заповідного фонду України. Мабуть, ви запитаєте, а чому саме це питання центральне? Відповідь буде доволі простою, але конче необхідною для усвідомлення людським розумом: природне довкілля є не тільки природним середовищем проживання людини, а й природним капіталом, що надає людині безліч ресурсів та послуг. Ядром відновлювального природного капіталу будь-якої нації є її природно-заповідний фонд.

Людська цивілізація переходить від ери, в якій обмежуючим чинником розвитку був капітал, створений людиною, до ери, в якій таким дефіцитним чинником стає природний капітал. Логіка ефективних управлінських дій за таких умов вимагає максимально ефективного використання природного капіталу та постійного нарощування інвестицій у збільшення його відновлювальної частини.

Так, одним із перших законодавчих напрацювань комітету у цьому скликанні став (вже прийнятий) закон про внесення змін до закону про природно-заповідний фонд — базовий закон, який боронить заповідну справу в Україні. Проведені також розширені комітетські слухання з цієї тематики, майже на кожному засіданні розглядається та чи інша проблема природно-заповідного фонду.

Я багато бачив за тривалий період своєї політичної діяльності, але найбільш вражаючим за своїм цинізмом, катастрофічними (без перебільшень) наслідками у разі реалізації для мене став проект змін до закону про природно-заповідний фонд щодо зони антропогенних ландшафтів (№7421). Незважаючи на те, що цей законопроект складається всього з однієї сторінки, за своїми негативними наслідками він виходитиме за межі України та підриватиме її міжнародний імідж.

Коротко опишу суть законопроекту. У ньому йдеться про скасування положень, відповідно до яких забороняється мисливство не лише в зоні антропогенних ландшафтів біосферних заповідників (стаття 18 діючого закону), а й у господарських зонах національних природних парків (стаття 21) та регіональних ландшафтних парків (стаття 24), режим яких прирівнюється до зони антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. Цим законопроектом пропонується також дозволити мисливство на території заказників та в охоронних зонах територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Отже, пропонується дозволити мисливство в ряді функціональних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.

В українських реаліях, коли деякі біосферні заповідники не мають розробленого зонування, запровадження цього законопроекту дозволить полювання фактично на всій їхній території. Прикладами цього є біосферний заповідник «Дунайський».

Крім того, запровадження цього законопроекту дозволить полювання у найбільшому степовому резерваті Європи, центрі зосередження птахів, мігруючих Азово-Чорноморським екологічним коридором, включеному до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» — біосферному заповіднику «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна.

Розглянемо аргументи авторів законопроекту щодо необхідності його прийняття, які наведені у пояснювальній записці. Вони стверджують, що мисливство — це не тільки реалізація конституційних прав українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, а й один із засобів для життя. Йдеться також про поповнення бюджету органів державної влади відповідного відання через видачу ліцензій на мисливство. Прийняття законопроекту, мовляв, забезпечить формування легального механізму мисливської діяльності, що виключає можливість свавілля (зокрема, браконьєрства) у цій сфері на визначених територіях.

Як бачимо, авторами законопроекту не наведено жодного аргументу, який свідчив би про екологічну припустимість мисливства на відповідних територіях. І це не дивно, бо мисливство в екологічному сенсі є катастрофічно небезпечним явищем, особливо у заповідниках — останніх природних бастіонах спокійного відтворення та розмноження тварин.

Таким чином, напрошується логічний висновок, який складається з одних запитань.

Хто зважиться гуляти по українському сафарі у період безкінечного полювання? І це таким чином тепер будуть гарантуватися наші конституційні права на життя (стаття 27 Конституції) та безпечне для життя і здоров’я довкілля (стаття 50)? І хіба варті такі втрати природних ресурсів (у даному випадку тварин) копійчаних (саме так!) надходжень до місцевих бюджетів від продажу ліцензій на мисливство? Хіба можна вважати легалізацію браконьєрства на заповідних територіях ефективним заходом?

Категорично проти прийняття цього законопроекту виступають члени Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, фахівці парламентського Головного науково-експертного управління, органи місцевого самоврядування, 140 громадських екологічних організацій, громадяни й політичні партії. За останній місяць на адресу комітету надійшли сотні листів від різних адресатів з засудженням та жорсткою критикою законопроекту.

Так, до комітету надійшло звернення депутатів Херсонської обласної ради з приводу недопущення прийняття законопроекту №7421, прийняте на ІV сесії обласної ради VІ скликання 21 січня 2011 року. Депутати, зокрема, вважають, що «тенденція змін природоохоронного законодавства повинна йти на посилення відповідальності за порушення режимів зон заповідних територій і співпраці територіальних громад з адміністраціями установ міжнародного значення, а не на послаблення. Дбаючи про гідне майбутнє нашої держави, ми маємо спрямовувати зусилля на збереження та охорону навколишнього природного середовища, а не на його знищення». У своєму зверненні депутати Чаплинської районної ради VІ скликання висловлюють обурення тим, що «замість природоохоронної політики, гідної людей ХХІ століття, нам пропонують законодавство початку ХХ століття».

Використання заповідних територій з метою полювання стане ганебною плямою на міжнародному іміджі України, повністю дискредитує народних обранців та Верховну Раду, підірве вітчизняну заповідну справу, адже дозволить вбивати тварин на останніх територіях їхнього спокійного розмноження та відтворення. Якщо вже посягнули на острівки спокою для тварин, то неважко здогадатися, що наступним законодавчим кроком стане вирубка лісу у заповідниках, добування корисних копалин, будівництво приватних маєтків тощо.

Невже в Україні голод настав, бракує харчів, що так гостро постала необхідність убивати тварин? Чи немає де розважатися, або виявляти свої інтереси в інших напрямках? Невже людський розум настільки розбещився та спустошився, що для отримання насолоди і задоволення треба йти на вбивство?

І що далі? Схаменіться!