Депутати Закарпатської обласної ради стурбовані перспективою заслуженого відпочинку
У сесійному залі зібралися депутати, керівники підприємств, державних структур і підрозділів, журналісти — і всім було цікаво, адже обговорювалося, як пожартував один колега, — «наше невідворотне майбутнє».
Очільниця головного управління Пенсійного фонду в області Анастасія Пентек ознайомила поважне зібрання з метою і завданнями реформування. Уряд, за її словами, підготував законопроект, яким передбачено зміни за такими основними напрямами: 
— запровадження обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування; 
— обмеження розмірів пенсій та пільг державним службовцям, прокурорам, суддям, депутатам та іншим «спеціальним» категоріям; 
— встановлення належних умов для вчителів, лікарів та працівників культури; 
— приведення роботи діючої солідарної пенсійної системи у відповідність до існуючих демографічних та фінансових реалій.
А. Пентек назвала кілька соціально-економічних параметрів, без яких будь-яка пенсійна реформа, на її думку, приречена на невдачу. Перший, у 2003—2004 роках держава зробила перші кроки з пенсійного реформування, не зробивши головного — реформи заробітної плати. Сьогодні на державну і бюджетну сферу в Україні припадає 52 відсотки надходжень до Пенсійного фонду (від 90,3 тисячі платників, що становить 2,3% усіх платників внесків). На юридичних осіб недержавної форми власності припадає 45,4 % надходжень фонду — 25,6% всіх платників. Таке ж співвідношення і в Закарпатській області. А яка ситуація з рівнем заробітної плати в області? Ось конкретні цифри: 13 % застрахованих осіб, або 31,3 тисячі отримують заробітну плату нижче або на рівні мінімальної, 57% — від 1000 грн. і до 1500 грн., а це 138,3 тисячі працюючих. І лише 30% працюючих (або 73,9 тис. осіб) отримують заробітну плату понад 2000 грн. Разом з тим на деяких підприємствах області середня зарплата рядових працівників у 10—20 разів нижча від платні керівника!..
Другий аспект — низька ціна робочої сили. В радянські часи зарплата в собівартості продукції становила не менш як 16—18 відсотків, на ремонтно-будівельних підприємствах — до 30%. На сьогодні — лише 8—10%, а в аграрному секторі взагалі — 3—4%. Тож хіба можна за такої зарплати говорити про високі пенсії?.. Старше покоління пам’ятає, що у 1990—1991 роках найвища пенсія становила 132 крб. Але ж вона була у 2— 2,5 разу менша від середньостатистичної заробітної плати по Україні (248 крб. — у 1990 році, 495 крб. у 1991 році). Звісно, купівельна спроможність громадян була висока. А чому? За рахунок дотування окремих галузей економіки: харчової, легкої, текстильної...
І третій аспект: своєчасність виплати заробітної плати. Гостро постає питання її легалізації, своєчасності виплати та такого ганебного явища, як заборгованість, яка на перше січня в області становила 16,6 млн. грн.
Чимало нарікань щодо збільшення пенсійного віку жінкам з 55 до 60 років. Безумовно, на думку А. Пентек, не можемо просто скопіювати досвід європейських країн, у яких вік виходу на пенсію і для жінок, і для чоловіків набагато вищий, ніж в Україні. Необхідно виходити насамперед з невтішної демографічної ситуації, яка з кожним роком у нашій державі погіршується. Спостерігаємо тенденцію до старіння нації: кількість осіб працездатного віку зменшується, а непрацездатного — зростає.
Якщо б така ситуація склалася в усій державі (коли працюючих менше, ніж пенсіонерів), то залишена без дотації з держказни пенсійна система не витримає навантаження...