Народні майстри привезли свої роботи до обласного науково-методичного центру, аби показати, над чим трудились весь рік.
«Для тих, хто живе у малих містечках і селах, — це чи не єдина можливість показати себе, обмінятись досвідом, — каже директор центру Олена Ільїнська. — Окремі техніки, як і самі майстри, є унікальними, їх уже ніде не зустрінеш. От і прагнемо зберегти і примножити це багатство».
Як перетворити буденні предмети та матеріали на справжні дорогоцінності, —показала виставка. Золотом відблискує триптих Наталі Лашко — «Грай, грай, бандуро моя золота». Не перший рік майстриня працює із соломою, знає, як з неї і тонке мереживо сплести, і об’ємну скульптуру створити.
Здавалося б, що нового можна придумати у техніці печворку, що українцям відома як клаптикове шиття. А Наталя Онишина осучаснила цю техніку настільки, що вийшла за межі плаского зображення, перетворивши клаптикові картини в об’ємні. І виник новий напрям, який авторка назвала арт-квіти.
Нові вершини підкорились і хмельничанці Галині Напіткіній. Давня її пристрасть — ткацтво. Але тепер замість знайомих тканих картин з’явились ляльки-мотанки. Їх особливістю є те, що національний одяг не просто пошитий, а витканий авторкою.
Вишиванки, прикраси, картини зі шкіри, дерев’яна та глиняна скульптура, вишивка, бісероплетіння — все не злічити, свої твори представили понад півсотні різьбярів, вишивальниць, гончарів, ткаль...
— Маючи потужний творчий потенціал, ми дедалі частіше помічаємо, що зникли традиційні подільські іграшки, забуті прабабусині узори, щезла з побуту місцева кераміка, — продовжує розмову Олена Ільїнська. — Не те, що високохудожній твір, а й простенький подільський сувенір купити дедалі складніше. Колись в області працювали два заводи: художньої кераміки та лозоплетіння. Нові вироби створювали цілі творчі лабораторії. Тепер Полонські фарфорові скульптурки побачиш хіба в комісійних та антикварних магазинах. Традиційні промисли підтримуються стараннями одинаків. А хто ж підтримає їх?
Щоб творчі секрети не забулися, центр намагається популяризувати народну творчість. Чотирнадцять виставок в обласному центрі, дві — у столиці протягом минулого року, — яскраве тому свідчення. Але щоб пробудилось бажання творити самому, споглядання мало. От і вирішили проводити майстер-класи. Спершу провели показові заняття з макраме для всіх охочих. Потім на клас із бісероплетіння запросили майстринь із різних областей. До витоків ткацтва повернув інший урок. Виявилось, не обов’язково запускати верстати, що є у краєзнавчих музеях, аби виткати перше в житті полотно. Досить кількох нехитрих пристосувань, кольорових ниток і уміння ткаль. Особливе захоплення у дітей і дорослих викликав урок, де можна було власноруч створити ляльку-мотанку.
Хмельницький.
